Розбита голова, синці по всьому тілу і страшенні порізи – не наслідки небезпечної професії працівника міської прокуратури Маркіяна Гавриляка, а кривава робота його ж колеги.
Понад тиждень Маркіян Гавриляк лікується у травматологічному відділенні Лікарні швидкої допомоги. Ніхто не міг подумати, що львівська прокуратура колись стане полем кривавих розборок між працівниками. Але лякає й інше: уся прокурорська рать мовчить, справи не порушено, а винуватці спокійно ходять на роботу.
Очами жертви
„У мої двері подзвонили і представилися Тарасом З. – моїм співробітником із прокуратури. Хоча віднедавна у нас із Тарасом були дещо напружені стосунки, не відчинити йому двері я не міг. Тарас прохав допомогти його товаришу Юрі, який порізав руку. Увійшовши, Юра справді показав руку, з якої капала кров. Коли я запитав, де він її порізав, то отримав першу несподіванку. Юра відповів, що він порізався, коли розбив шибку в дверях у моєму під’їзді”, – розповідає Маркіян Гавриляк. Слідом за дивною посмішкою співробітника Тараса Маркіян отримав другу несподіванку – потужний удар в обличчя. Далі гості звалили хлопця з ніг, загнали у кут кухні і копали його ногами, а згодом били табуретками. Після серії спільних ударів дует розділився – один бив хлопця, інший обшукав квартиру. Подекуди, стверджує Гавриляк, лунали запитання: „Де гроші?!” Згодом незвані гості лупили Маркіяна декоративними мечами, які зняли зі стіни. „Коли моє обличчя заливала кров, і я майже втрачав свідомість, вони поливали мене водою”, – розповідає Мар’ян.
Невідомо, чим би все завершилось, якби не момент істини. „Тарас кудись зателефонував і сказав, що „перший план не вдався”. Потім він вийшов з квартири і спустився на перший поверх. Я попросив Юру допомогти мені піднятися, пообіцяв йому щось показати. Я, навіть, не знав, що буду йому показувати… Зібравши всі сили, я вибіг із квартири, стукав до сусідів і просив, аби вони викликали міліцію. Але Тарас і Юра били мене вже на сходовій клітці. Сусідам, які поверталися додому, сказали, що я – злочинець. Міліції, що прибула згодом, говорили те саме. Але правоохоронці вилучили у них мечі і почали складати протокол. У цей час я телефонував своєму районному прокурору Олександру Вороніну. Він сказав, що не знає, чи зможе прибути. Але ще до приїзду медиків я побачив обличчя міського прокурора і прокурора Франківського району. Усі були на місці. Слідчий, що прибув із прокуратури, сказав працівникам МВС, що вся ця справа – прерогатива прокуратури і вилучив у них усі поточні документи. Я не зрозумів, що сталося. Мене завезли у лікарню швидкої допомоги”, – згадує пан Маркіян.
„Катований із грубими порушеннями чинного законодавства”
Ще до того, як швидка привезла Маркіяна Гавриляка до лікарні, тут побували „чоловік і жінка” із прокуратури. Так розповіла Маркіяну одна із медсестер. „Якби я міг встати, то я б усе пояснив цим лікарям”, – стверджує Маркіян. “Нейрохірурги не зважають на страшну біль у моїй голові і пояснюють це стресом. Таке враження, що я тут лежу лише із порізаною рукою, і у мене все добре. Лікарі не хочуть діагностувати якихось суттєвих недугів”, – скаржиться постраждалий. Наступного дня до Гавриляка прибув слідчий. На запитання потерпілого, чи порушили кримінальну справу, слідчий повідомив, що Маркіян ще не подав заяви. „Ще того вечора я телефонував прокурору Вороніну. Це була усна заява. Чому він на неї не зреагував? Окрім того, за сприяння свого юриста я підписав заяву ще у лікарні”, – лютував тоді Маркіян. Після цього слідчий не з’являвся у лікарні. У потерпілого досі не беруть свідчень, тож складається враження, що працівники прокуратури просто ним нехтують. Від 28 листопада минув тиждень, а судмедексперт прийшов до Маркіяна лише у середу (6 грудня). Відчувши, що розраховувати на лікарів не варто, пан Гавриляк викликав незалежного експерта. Але той також уже понад тиждень не з’являється. „Виглядає на те, що в прокуратурі чекають, доки я видужаю, а тоді скажуть, що у мене – рани середньої тяжкості, тож немає про що говорити”. Розчарувавшись в тому, що хтось із місцевих прокуратури чи МВС має намір захищати його, Маркіян уже подав звернення до адміністрації Президента, Генеральної прокуратури і СБУ.
Вельми цікава передісторія
Навіщо працівник прокуратури Франківського району З. атакував свого співробітника? За словами Маркіяна Гавриляка, перший тривожний дзвоник у їхньому конфлікті виник у жовтні 2006. Маркіян купив для запчастин нерозмитнене авто Opel Vectra. Ці запчастини потрібні були його родичу, який теж мав таке авто. Але через два тижні машина зникла. “Цього ж дня мені зателефонував Тарас З., повідомив, що ця машина зараз у нього, і запитав, чи можу я пояснити, як у мене опинився його Opel. Я не зрозумів, чому він вважає цю автівку своєю, пояснив, що купив її для родича і володію і ключами, і документами. Він кинув слухавку і не відповідав на мої дзвінки”, – розповідає пан Маркіян. Через декілька днів Маркіяна викликав у прокуратуру. Там були присутні прокурор Франківського району пан Воронін, перший заступник прокурора області п. Татарин, і начальник відділу кадрів. Вони хотіли довідатися, як це їхній працівник міг вкрасти у їхнього ж співробітника авто. За словами Гавриляка, вони не зважали на його пояснення і дали йому знати, що він більше не працюватиме у органах прокуратури. „Мене називали аферистом, оприлюднили цю інформацію у прокуратурі і тиснули на мене, аби я написав заяву на звільнення. Зрозумівши, що ніхто не має наміру з’ясовувати ситуацію, я погодився написати на звільнення, але тільки після виходу з лікарняного, на якому я перебував у той час. У той період я неодноразово спілкувався із Тарасом і доводив йому, що у мене є всі документи на моє авто. Я здогадуюся, що в моїй домівці З. шукав документи на авто і не знайшов їх. Можливо, тому він так лютував…
На сторожі закону чи корпоративних інтересів?
Прокурор Франківського району Олександр Воронін мав знати про подробиці страшної розборки його підлеглих. Тим паче, як стверджує потерпілий, пан Воронін був на місці злочину. Коли ж „Ратуша” хотіла довідатися його думку, прокурор відповів, що нічого не коментує, а все натомість знає прес-центр обласної прокуратури. Прес-секретар обласного прокурора Мар’яна Гайовська повідомила, що кримінальної справи за обставинами цього злочину не порушували. „Тривають перевірки. Це був конфлікт між двома екс-працівниками прокуратури. Конфлікт базувався на особистій неприязні”, – впевнена вона. Маркіян Гавриляк не вважає себе екс-працівником, адже він ще на лікарняному. „Мої друзі бачили Тараса З. в прокуратурі і після конфлікту. Сумніваюсь, що він теж екс-працівник”, – розповідає пан Гавриляк. Як пам’ятаємо, на місці злочину були правоохоронці з МВС. Генерал-лейтенант Віталій Максимов повідомив, що 28 листопада зафіксували факт заподіяння важких тілесних ушкоджень, але всі матеріали передали у прокуратуру. „Працівники прокуратури з’ясують, хто має рацію”, – сподівається пан Максимов.
„Ратуша” теж сподівається, що вислід цього грандіозного скандалу в прокуратурі буде достойним і законним. І де тут причаїлася істина? Адже, якщо б, скажімо, на підставі „особистої неприязні” працівника прокуратури зарубали на смерть, то справу, напевно, все-таки порушили б? Бо якщо система не здатна чи не хоче захистити свого працівника, то чи може сподіватися на її захист пересічний громадянин?
Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»