Влада змінилася. Змінилося її обличчя. Перші дві сесії міської ради засвідчили, що до львівської господарки прийшли молоді та амбітні люди. Дарма, що більшість вийшла із свого бізнесу. Вони не бояться люстрацій і не ховаються від преси. Вони відкриті до голослівних заяв та до їх відповідного виконання. Міський голова має вагому підтримку депутатського корпусу, тому видається, що певний фундамент для спільних конструктивних дій є.
Важливою об’єднавчою ланкою між міським головою та депутатами є людина, що обіймає посаду секретаря Львівської міської ради. На першій сесії міської ради 55 голосами “за” “правою рукою” Андрія Садового обрали Володимира Квурта, члена партії “Пора”, директора Львівської тютюнової фабрики та кума нового міського голови. Офіційний сайт міської ради ще не “розщедрився” на біографію нового секретаря, тому лише для читачів “Ратуші” інтерв’ю із Володимиром Квуртом.
– Чи прогнозували ви колись, що станете секретарем міської ради?
– Ні. Я не сказав би, що народившись, я поставив собі за мету стати секретарем. Більшість моїх друзів студентських років мали на меті стати самодостатньою людиною, не знизити свою залежність від оцих життєвих коливань, спробувати сформувати такий світогляд, який би не переглядався кардинально: тобто, що таке добро, зло… І, насамперед, сформувати той стержень, який би дозволяв іти по життю вільно.
– На сайті міської ради немає вашої офіційної біографії, тому ознайомте, будь ласка, читачів із вашим життєвим шляхом до визначної посади.
– Я вчився у школі № 2. Потім вступив до Політехнічного інституту на факультет автоматики. Під час навчання підпрацьовував на “Львівприладі”, де тоді працював Андрій Садовий. Платили там, як на той час, непогано, і я скористався цією нагодою. Треба було заробляти. До того ж можна було і кваліфікацію покращити. Закінчив політехніку у 1989 році і згодом працював технологом у дев’ятому цеху виробничого об’єднання “Мікроприлад”. В Україні на той час назрівали зміни, і з’явилася нагода долучитися до громадської діяльності. Я пішов працювати до Фонду соціальної адаптації молоді, який тоді очолював Богдан Панкевич. Тут ближче познайомився з Андрієм Садовим, і саме тоді наші зв’язки найбільше зміцніли. В фонді я працював відносно недовго – два чи три роки, потім пішов у приватний бізнес. Очолював різні структури, були успіхи, були і невдачі. Доводилось інколи все починати з нуля. Деякий час працював у різних галузях у столиці. Вже в дев’яносто шостому році мене запросили очолити компанію “Галичина-табак” у Івано-Франківську, і це був мій перший крок до тютюнового бізнесу. Попрацювавши там, налагодивши виробництво, отримав запрошення очолити “Західну тютюнову компанію” у Львові. Тут я виконував ту саму роботу. В той період американська компанія, яка інвестувала гроші у нашу тютюнову компанію, оголосила про ліквідацію підприємства. Мені це видалося несправедливим. Врешті нам вдалося переконати інвестора, що це підприємство необхідно відродити. Хоча схаменулися пізно – нам залишили лише голі стіни. Але саме ці стіни зберегли підприємство. “Тютюнкою” я займався з 1999 року. Був у раді акціонерів, згодом очолив її. Після передчасної смерті попереднього керівника мені запропонували стати генеральним директором. У політику пішов разом із “Порою”.
– Під час виборчої кампанії ви підтримали кандидата на посаду міського голови Андрія Садового. Згодом він запропонував Вас на посаду секретаря. Чи були якісь домовленості між Садовим і “Порою” щодо майбутніх посад у міській раді?
– Може, це звучатиме дивно, але на нашій політраді прийняли рішення не ставити жодних умов Садовому. Кандидата на підтримку ми вибирали за багатьма критеріями – можливо, це був світогляд, дуже багато відіграв наш спільний молодий вік. Ми разом маємо надії на зміни на краще у майбутньому Львова. Тому ставити якісь умови до отримання результатів було б дуже некоректно. І, до речі, ця посада в жодному разі не входила в пакет домовленостей.
– Як почуваєтеся, будучи одночасно кумом Садового і його “правою рукою”?
– Інститут кумівства не передбачає бути “правою рукою”. Я можу пригадати близько восьми таких подібних його “кумівських” взаємовідносин із іншими людьми. У такому разі Андрій Іванович нагадує якесь божество, якому треба бодай вісім таких рук, або хоча б вісім кінцівок. Сказати, що у нас аж такі близькі відносини, не можна. Специфіка роботи не дозволяла. Ми досить рідко проводили вільний час разом. Це здебільшого були ділові чи колєжанські стосунки, де ми ділилися тою чи іншою інформацією. Щось схоже до взаємних консультацій.
– Як ви вважаєте, те, що ви краще знаєте Андрія Івановича, додасть чогось нового владі? Адже ми пам’ятаємо сварки Буняка і Сірика…
– Безперечно, я налаштований на конструктив, підтримуючи Андрія Садового. Я б повинен був підставити йому плече у змінах, які вкрай потрібні нашому місту. Ці зміни можуть прийти лише за умови консолідації депутатського корпусу та виконавчих структур міста. Потрібно налаштуватися на якісь розбудовчі проекти. Шукати компромісу, який би не був вигідний комусь персонально, і не „будував” би нові барикади.
Володимир САМУСЕНКО, “Ратуша”
КОМЕНТАРІ
Андрій Садовий, міський голова Львова: „Я також вчився у школі № 2. Володимира Квурта тоді знав лише візуально. Він був на рік старшим за мене, а я тоді спілкувався більше зі своїми однолітками. Здається, його мама тоді працювала у цій школі. Я навчався у політехнічному інституті набагато пізніше, ніж Квурт. До того був у технікумі, потім пішов до війська. Знову побачив Володимира на “Львівприладі”. Згодом ми разом були у Фонді соціальної адаптації молоді. Це була чи не єдина така структура в Україні. Вона була повністю на госпрозрахунку. Садовий і Квурт, якщо мені не зраджує пам’ять, були тоді заступниками Богдана Панкевича, що очолював цей фонд. Усі гроші, які ми тоді заробляли, йшли на реалізацію проектів для молоді. У 1999 році Володимир Квурт запропонував мені стати хрещеним батьком його дитини. Так ми поріднилися. Мені приємно, що “Пора” підтримала мене на під час виборчої кампанії, і ще приємніше, що вони не висували мені жодних умов. Бо я не люблю, коли на мене тиснуть, тому що тоді я відповідаю тим самим. Тож мені було цікаво і приємно запропонувати таку посаду секретаря представникам “Пори”.
Богдан Панкевич, почесний консул Нідерландів в Україні: „Той фонд був так давно – аж тринадцять років тому. Молоді люди йшли до фонду соціальної адаптації молоді, бо така організація як комсомол, уже майже не існувала. Володимир Квурт прийшов туди вже як підприємець і разом зі своєю командою. Іноземні гранти тоді ще не були такими популярними як зараз, але вдавалося „вибити” з-за кордону бодай якісь гроші для молодіжних проектів. Ми тоді дуже залежали від організації „Молода Україна”, у якій тоді працював і Маркіян Іванишин. Не сказав би, що Квурт і Садовий були моїми учнями. Швидше, я вчився у них. Вони були підприємливі, мали багато нових ідей. Під час роботи у фонді Садовий і Квурт направду товаришували, і думаю, що їхня дружба триває і досі”.
Любов Сухомлинська, директор підприємства „Галичина-табак”: “Володимир Квурт дійсно працював у нас близько року. Якщо ви хочете дізнатися щось погане, то я скажу, що нічого поганого під час його роботи не було. Він налагодив роботу підприємства, і його забрали до Львова. Якості в нього, як і в кожної людини – нормальні”.
Петро Адамик, голова фракції “Пора”: „Володимир – розумний, зважений, здатний стати і мамою, і татом для міста. Загалом успішний бізнесмен”.
Роман Федишин, голова фракції БЮТ: „Ми мали свою кандидатуру на секретаря, але пішли на зустріч міському голові. Секретар – це права рука мера, тому вибір за ним”.
Юрій Кужелюк, голова фракції УНП: „Вже багато сказано про кумів. Депутати посприяють, аби все було добре. Сподіваюся, він не поводитиме себе так, як Порошенко з Ющенком”.
Василь Павлюк, голова фракції “Свобода”: „Наш кандидат – Володимир Квурт. Ми вже давно підписали меморандум із “Порою” про спільні дії. Володимир Квурт, як і увесь депутатський корпус, помаранчевий. Чому нам у ньому сумніватися? Тим паче він запевнив, що його кумівство із Садовим не впливатиме на його незалежну позицію у міській раді.”
Валерій Дудикевич, зав кафедри автоматики НУ “Львівська політехніка”: „Пам’ятаю я Квуртів. Я з його батьком вчився. Здається, Володя непогано закінчив інститут. Радий, що він досяг такої посади”. Зиновій Сірик, секретар міської ради минулого скликання: „Я не хочу коментувати призначення Володимира Квурта. Це право нового міського голови Андрія Садового. Якщо пан Володимир захоче, то він впорається із обов’язками секретаря міськради. Все залежить тільки від нього”.
