Приведення до присяги нового міського голови і усіх тих 90, “які прорвалися” на міський олімп, на врочистій сесії відбувалося вельми традиційно, без особливих новацій. Хоча були, без сумніву, і веселі моменти.
Напередодні всім удостоєним високої честі журналістам роздали запрошення, на яких були вказані місця. Ті ж “брати по цеху”, кому таких запрошень не надійшло, просто зайшли в зал й отримали значну перевагу над “допущеними до столу” – їм було і видно, і чути, натомість власники запрошень лише чули. Нема ще в нас корпоративної солідарності, нема… Я, власне, сидів. Попереду мене на двох кріслах бовваніли постаті пана Володимира Цибулька (кум нового мера і високо достойний чоловік), Андрія Шкіля (прихильник нового мера і без п’яти хвилин всеукраїнська опозиція). По праву руку від мене примостився заступник редактора “Аргумент – газети” Остап Дроздов, якого непевні люди називають просто “Ося”. Представники інших, менш тиражних і популярних газет взагалі сиділи позаду, що ніскільки не дивувало.
Спершу всі звернули увагу на те, що губернатор Львівщини Петро Олійник вітається зі всіма так бурхливо, нібито інавгурувати мають саме його.
Потім голова міської ТВК пан Щербаков оголосив, що з 90 новообраних депутатів у залі присутні лише 87, і журналістська братія відразу почала перешіптуватися між собою, визначаючи імена тих, хто зрезигнував, і висловлюючи підозри, що тепер ці депутати не зовсім легітимні…
Після того, як депутати і новообраний мер Андрій Садовий присягнули добродій Щербаков передав меру символічні ключі від міста (чомусь згадалося ільфопетровске “про ключ від квартири, де гроші лежать”) і старовинну печатку міста Лева. Згодом Олег Васильович із широкою усмішкою піднесено-радісним голосом, зриваючись на фальцет, чомусь закликав усіх, аби саме ця сесія стала “самою прекрасною і самою демократичною”. Надмірна радість голови ТВК чомусь насторожувала…
Непоганий виступ мав сам п. Садовий. У ньому він закликав депутатів міськради забути про чвари і нагадав, що всі вони прийшли, аби бути слугами вчителям, лікарям, школярам і пенсіонерам. Бігме Боже, так і сказав: „Ми є слуги”. Коротко розповів свою біографію і закликав “до консолідації і навіть мобілізації”. Андрій Іванович лірично запевнив, що “душа нашого міста є поранена і стривожена”. Але наприкінці не стримався і, вочевидь, призабувши, що вибори вже завершились, кинув у зал “самопомічне” гасло: „В єдності – сила!” Рецидив, знаєте виборчих перегонів…
Згодом нового голову привітали святі отці: Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Андрій Горак, архиєпископ Львівський УАПЦ Макарій (Малетич), глава Української єпархії Вірменської апостольської церкви архиєпископ Григоріс (Буніатян), архієпископ Львівський Української греко-католицької церкви Ігор Возьняк,. архієпископ Львівський і Галицький Августин (УПЦ МП) Львівський Архієпископ кардинал Мар`ян Яворський (РКЦ). Були даровання. Подарували меру дві гарні ікони (освячені) і два конверти. Ігор Возьняк у своїй промові зрік: „Кажуть: „Голос народу – голос Божий”. Ой, свята правда, отче… Пізніше о. Возьняк побажав новобраному голові, аби той щось зробив врешті з водою: „За біблійною легендою, Єзекіль подарував Візантії воду, у Львові ж вода є. Однак новообраний міський голова повинен зробити, аби мешканці Львова постійно втішалися водою. Тільки тоді він увійде в історію як мудрий голова міста і матиме шанс ще раз здобути підтримку мешканців”. „Садового закликають стати Буняком”, – прокоментував позаду мене якийсь недоброзичливець нової влади ці слова. Окрім того, Возьняк побажав, аби „Львів не перетворився місто ідолів, а став містом Правди, а не обіцянок”.
А єпископ УАПЦ владика Макарій палко прохав Андрія Садового, аби той не закривав „Самопоміч”: „Я ніколи не звертався в „Самопоміч”, але не знаю, як надалі складатимуться стосунки нового міського голови з церквою, тому може поміч цієї громадської організації нам знадобиться”. Багато присутніх сприйняли слова владики як вдалий жарт і чомусь пошепки згадували про мавра, який зробив свою справу…
Петро Олійник в інавгураційному спічі замість „містобудування” сказав „землебудування”, закликав до „ренесансу Галичини” і під „дємбєль” заявив, що ОДА дає Львову на святкування 750-річчя міста 5,1 млн грн. Новообрані депутати міськради радісно загуділи. Певно, тішилися, що тепер різко зросте благополуччя „вчителів, лікарів, школярів і пенсіонерів”…
„Дорогі гості, дорога родино”, – це Косів. „І ти зятю”, – весело пронеслося серед непоштивих журналістів продовження традиційного звертання. У своєму виступі колишній нардеп М. Косів (його політсила „пролетіла” на всеукраїнському рівні) критикував совіцькі ВПК, ЛАЗ (він назвав його „бляхарнею”), унітарну державу, провокаторів – журналістів, грецьке слово „ксіос” достойний), торкнувся взаємовідносин між різноконфесійними церквами, словом, викликав своєю промовою сльози співчуття до політика, який, на жаль, вміє нині говорити про все і ні про що водночас.
Після врочистої сесії, привітавши депутатів Сірика і Трача з уродинами, гості, депутати-слуги і працівники „Самопомочі” потяглися в Італійський дворик аби трошки випити і восславити Великдень і нового мера. Особисто я помітив кілька осіб, які прийшли туди без запрошень і про всяк випадок запам’ятав їх імена…
Микола Савельєв, “Ратуша”
