Інформацію про те, що з фондів Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника зникли книги, правоохоронні органи оприлюднили ще 28 березня. Йшлося про незаконне винесення книг упродовж 1999 – 2003 років на суму 13 510 гривень. 6 квітня начальник УМВСУ у Львівській області, генерал-майор міліції Віталій Максимов під час прес-конференції повідомив, що викрито міжнародний канал збуту вкрадених книг.
“Книги, які мають історичну цінність, крали і переправляли в Польщу, де їх збували. Було викрадено понад двадцять видань. Але я переконаний, що крали вже давно , і вкрадених книг значно більше. В результаті оперативно-розшукових заходів на території Польщі та Львівської області ми це встановимо”, – зазначив В. Максимов. За його словами, заарештовано двох ос і б , яких підозрюють у справі викрадення книг з бібліотеки. Один із них – працівник правоохоронних органів Польщі (за інформацією “Ратуші” – польської держбезпеки).
Саме з цієї сусідньої держави 3 березня до бібліотеки факсом надійшов запит від кримінального відділу Краківського воєводства з проханням уточнити, чи належать бібліотеці 4 книжки XIX століття (прижиттєві видання творів Міцкевича, опубліковані в Парижі), які потрапили до польських міліціонерів під час їхнього службового розслідування. Директор ЛНБ ім. В. Стефаника професор Мирослав Романюк відразу звернувся в Галицький райвідділ Міністерства внутрішніх справ, який, згідно з чинним законодавством, порушив кримінальну справу за фактом зникнення літератури. Дирекція бібліотеки проводить службове розслідування, а також документальну звірку фондів. Як повідомив пан Романюк, планову звірку фондів розпочали ще до того, як надійшла інформація про крадіжку, і під час звірки виявили, що не всі видання є.
Під час розслідування справи запідозрили тепер уже колишнього працівника бібліотеки громадянина Я., який зізнався, що впродовж 1999 – 2003 років буцімто для наукової роботи брав книжки на абонемент і не повертав їх. Місяць тому працівник написав заяву на звільнення. Директор бібліотеки повідомив, що підозрюваний (який, до речі, пропрацював у книгозбірні понад 20 років) згідний заплатити за втрачену літературу за комерційною вартістю (згідно з висновком бібліотечної комісії з комплектування, станом на 6 квітня це 60 тисяч 450 гривень за 49 книг, значна частина яких – література про подорожі країнами світу).
Впадає в око те, що після 2003 року за громадянином Я. не зафіксовано фактів винесення книжок, попри те, що він і далі тут працював. Нинішній директор бібліотеки пояснює це так: “Я заборонив обслуговувати читачів фондами, які зберігаються в костелі Єзуїтів, до них мали доступ лише працівники обмінно-резервного фонду, обмежив доступ до фондів в інших сховищах”. До слова, як вдалося дізнатися, підозрюваний раніше працював в обмінно-резервному фонді, звідки винести книжки ще простіше, але згодом його перевели на іншу посаду, інтуїтивно щось підозрюючи. Крім того, бібліотекарі кажуть, що він сам себе “спалив”, адже залишав замість книжок корінці на своє прізвище.
І ще одне, “наївне” запитання: чи варто такі цінні книжки видавати додому навіть працівникам бібліотеки? Директор Мирослав Романюк: “Однозначно – не варто. І з цього приводу є відповідне розпорядження від 1994 року, згідно з яким видання до 1945 року додому не видають. Але працівник бібліотеки, обіймаючи відповідальну посаду завідувача відділу, порушив посадову інструкцію, фактично, зловживав своїм службовим становищем”.
Це не перший випадок, коли з бібліотеки зникають рідкісні видання. У вересні минулого року з відділу мистецтва робітник будівельної бригади (який згодом зізнався у злочині) викрав 36 німецьких періодичних видань (кін. 19 – поч. 20 ст.) та 561 гравюру XVI – поч. XX ст. Порушено кримінальну справу, відбулося перше судове засідання, наступне призначено на 24 травня.
А під час і після Другої світової війни з бібліотеки вивезено унікальні колекції і зібрання – 217 тисяч одиниць зберігання.
Наталя ДУДКО, “Ратуша”
Львівський архів знову перевіряють
З понеділка читальний зал Центрального державного історичного архіву у Львові знову закрили, до кінця місяця читачів не обслуговуватимуть. В архіві все ще триває звірка фондів на наявність, розпочата у зв’язку з резонансними крадіжками історичних документів з архіву. Зараз в архіві працює комісія з Києва – представники Держкомархіву і правоохоронних органів, які розслідують „архівну справу”. У січні цього року заступник директора архіву Євгенія Лісовська повідомляла, що перевірку наявності документів у фондах майже завершили, крім одного фондосховища і частини переміщених фондів. Згідно з офіційними даними, що їх оприлюднено на сайті Держкомархіву 10 січня 2006 року (зараз цієї інформації на сайті нема), “на місці не виявлено 421 одиницю зберігання; із них правоохоронними органами повернуто 52 справи; 29 справ знайдено під час перевірки та повернуто. У розшуку – 369 одиниць зберігання з 70 фондів”. Натомість, як стверджує колишній працівник архіву Іван Сварник, Комітетові захисту архівів відомо про понад 600 втрачених документів.
Тим часом друге судове засідання за позовом Івана Сварника про поновлення на роботі в архіві не відбулося, оскільки не з’явилися ні директор Діана Пельц, ні її адвокат, натомість було представлено копію лікарняного листка директора архіву.
