20-ті зимові Олімпійські ігри стали історією. У Турині наша олімпійська збірна, попри весь скептицизм, таки змогла здобути дві медалі. Героями України стали біатлоністка Лілія Єфремова і пара фігуристів Олена Грушина та Руслан Гончаров. Вони підіймалися на третю сходинку туринського п’єдесталу.
Загалом на ці медалі у нас чекали 8 років, саме стільки “жовто-блакитні” не здобували нагород „білих” Олімпіад. А востаннє дві нагороди українські олімпійці вибороли ще у 1994. Детальніше розповісти про Ігри-2006 кореспондент “Ратуші” запропонував міністру України у справах сім’ї, молоді та спорту Юрію Павленку.
– Як Ви оцінюєте виступ української збірної на 20-х Олімпійських іграх?
– Як успішний. Якщо пригадати всі коментарі і прогнози спеціалістів до Олімпіади – то найбільші оптимісти говорили, що Україна може завоювати щонайбільше одну медаль. Прагматики казали, що буде кращий виступ, але ми не матимемо медалей. Песимісти натякали, що українці виступлять незадовільно. Натомість ми, як відомо, завоювала дві медалі. Причому за всі попередні Олімпіади з часів незалежності у України було три. Окрім того, на цих іграх Україна не мала жодного допінгового скандалу. Це – свідчення якості підготовки збірної і того, що ми приділили значну увагу саме цьому аспекту. Звичайно, могло бути і більше медалей, але могло загалом не бути нагород.
– Перед іграми розраховували на успішний виступ у п’яти видах спорту. Біатлон і фігурне катання виправдали сподівання, а як виступили наші фрістайлісти, саночники і лижниці?
– Мені дуже шкода саночницю Наталю Якушенко, яка була дуже близькою до медалі і лише те, що вона перевернулася і зійшла з дистанції не дало їй можливості завоювати нагороду. Дивна ситуація виникла з фристайлістами. Ми розраховували на значно вищі місця… Близькою до нагороди була в лижних гонках Валентина Шевченко… Загалом більшість спортсменів виконали свої завдання.
– Юрію Олексійовичу, що стало для вас приємним і неприємним сюрпризом на іграх?
– Безперечно, найприємніший сюрприз – нагороди Лілії Єфремової та Олени Грушиної та Руслана Гончарова. Також несподіванкою став День України на Олімпіаді. Було багато гостей: представників міжнародних федерацій і спортсменів. Прийшов сам президент Міжнародного олімпійського комітету Жак Рогге. Це був доказ того, що Україну сприймають як потужну олімпійську країну.
Ще один приємний момент – я вперше був на Олімпіаді і вперше побачив систему організації ігор, олімпійські об’єкти, умови проживання спортсменів і, власне, перебіг змагань. Приємним відкриттям стало те, що насправді у цьому немає нічого страшного, чогось такого, чого б в Україні не змогли зробити. Саме тому на Дні України ми з паном Рогге обговорювали можливість проведення одного з наступних змагань саме у нашій державі. А неприємним були падіння Якушенко, виступ збірної з фрістайлу. Загалом я не так довго був на Олімпіаді, аби звертати увагу на неприємності.
– На змаганнях Львівщину представляли два дуети саночників. Їх результати вважаєте закономірними?
– Результат пари Кісь-Гайдук був доволі прогнозованим. Попередній прогноз – 12 – 18 місце, їхній результат – 14 місце. Тому вони фактично виконали завдання. Інший дует Жеребицький-Язвінський теж виступали доволі прогнозовано, але через падіння залишилися без остаточного результату.
У саночному спорті у нас, звичайно, є проблеми. Насамперед – відсутність місця для якісної підготовки. Нині наше завдання – створити відповідні умови для підготовки саночників. Є у цього виду потенціал, адже Львівські саночні традиції є сильними. А щодо двох львівських дуетів, то ці спортсмени молоді і мають ще можливість проявити себе на Ванкуверських іграх.
– На вашу думку, причиною падінь українських саночників стала туринська траса?
– Туринська траса – окрема історія. Вона є досить складною і був, навіть, момент коли її зняли з допуску до змагань. Але потім вона все-таки отримала акредитацію. Звичайно, траса була однією з причин. За день перед стартами спілкувався з дівчатами саночницями і вони жалілися на те, що організатори надали можливість лише шість разів спуститися з траси. А перед самими змаганнями на тренуванні Жеребицький і Язвінський також перевернулися. Були питання щодо траси, але її придатність визначала спеціальна комісія. Можна посилатися на трасу, але треба бути готовим до будь-якої траси. Це був урок, який наша збірна отримала на майбутнє. Ми будемо робити висновки і все для того, аби така ситуація не повторилася.
– Які види зимового спорту будуть пріоритетними під час підготовки до наступної Олімпіади?
– На цю Олімпіаду ми готувалися за такою системою – обрали 25 найбільш рейтингових спортсменів, які були забезпечені всім необхідним. Це були представники 5-ти видів спорту: біатлон, лижні гонки, фрістайл, фігурне катання і санний спорт. Окрім того, до переліку в перспективі може також додатися шорт-трек і хокей. У хокеї ми, звичайно, не можемо претендувати на перші місця. Але хоча б на участь у Олімпіаді можемо? На туринську Олімпіаду, як відомо, наша хокейна збірна не пробилася.
Проте це не означає, що інші види спорту будуть ігноруватися. Ми використовуємо рейтинговий показник до кожного виду спорту. Він є основним показником під час розподілу фінансування з державного бюджету.
– Чи передбачені премії від держави спортсменам за здобуті бронзові нагороди у Турині, і які саме?
– Насправді є дуже багато різних премій. Щодо державної, то 100 000 доларів отримує спортсмен за перше місце, 70 – за друге, 50 – за третє. Відповідно, наші призери отримають по 50 тисяч доларів у гривневому еквіваленті. мінус 13% податку. Окрім того, головний спонсор збірної – UMC – виплатить спортсменам по 50 тисяч гривень. Федерація футболу України надала премію в розмірі 30 тисяч доларів за медаль. Ще призери отримають квартири у місті Києві. І, очевидно, державні нагороди і відзнаки, звання заслужених тренерів України, заслужених працівників фізкультури. Плануємо відзначити всіх спортсменів – не забудемо про жодного олімпійця, що брав участь у змаганнях.
Розмовляв Ярослав Біляч, “Ратуша”
