Результати мажоритарних виборів на Львівщині виявилися доволі неоднозначними. У кожному окрузі спрацювало зразу кілька факторів, які й привели до перемоги того чи іншого кандидата. Уважний аналіз причин, які стали спонукальними для галицького виборця, аби підкреслити у бюлетені певне прізвище, ще попереду. Проте вже зараз побіжно можна зробити кілька висновків. І деякі з них невтішні.
Висновок перший. Усі кандидати, які два роки тому щедро «засівали» свої округи грошима та іншими матеріальними благами і, незважаючи на це, зазнали поразки, цього року взяли переконливий реванш. Богдан Дубневич, Тарас Батенко, Андрій Лопушанський, Андрій Кіт – всі вони (за винятком хіба що останнього) перемогли з величезним відривом від своїх конкурентів.
Так, частково перемогу більшості з них можна списати на використання популярного бренду «Блок Петра Порошенка». Але лише частково. Фактор горезвісної «гречки» спрацював не менш ефективно. Чи означає це, що галичани у більшості своїй навіть після перемоги Революції Гідности залишаються прагматично-меркантильною масою, здатною відмовитися від свободи і справедливості на користь сьогохвилинних бонусів? Однозначний діагноз ставити ще зарано, але тривожний дзвіночок вже пролунав.
Висновок другий. Усі переможці минулих виборів від Об’єднаної опозиції, які вирішили повторити свій успіх, зазнали нищівної поразки. «Свободівці» Ірина Фаріон, Ірина Сех та Андрій Тягнибок, представники «Батьківщини» Роман Ілик та Степан Курпіль, «фронтовичка» Лідія Котеляк – жоден з них цього разу не дотягнув і до 20-відсоткової позначки. Тоді як два роки тому, рівень електоральної підтримки «об’єднаних» часто зашкалював поза 50 відсотків.
Єдиним діючим депутатом, який підтвердив свій статус, став Ярослав Дубневич. Але це виняток, що підтверджує правило. Дубневич і на минулих, і на цих виборах належав до клану «гречкосіїв», і його перемога чудово вписується в загальну тенденцію. Це, швидше, минулий тріумф став певною несподіванкою.
Що стоїть за поразкою учорашніх улюбленців? Розчарування у їх особистій парламентській діяльності, чи у політичних силах, які вони представляють? Перша версія виглядає більш правдоподібною. Хоча б тому, що частина вчорашніх тріумфаторів програла зовсім не «гречкосіям».
Не слід забувати і про фактор розпорошеності на цих виборах політичних сил, які позиціонують себе, як національно-демократичні. У 2012-му виборець мало зважав на прізвища, – він голосував за бренд. І тодішня опозиція, яка зуміла домовитись про узгоджених кандидатів, вдало використала цей фактор. Нині ж у виборця очі розбігаються: тут тобі кандидати і від Порошенка, і від Тимошенко, і від Яценюка, і від Тягнибока. І всі ніби свої. Здобути перемогу в цих умовах виявилося не так вже й просто.
Висновок третій. Після Революції Гідности та подій на Сході очікувалося, що до парламенту мають масово прийти нові люди, не заплямовані стосунками з корумпованим колишнім політикумом. Частково ці сподівання справдилися. Провідні партії поспішили включити у свої списки героїв Майдану та АТО. Багато хто вважав, що і у мажоритарних округах їх перемога буде масовою.
Що у результаті маємо на Львівщині? Маємо зразу чотирьох переможців, які стали широко відомими внаслідок Майдану. Сотники Михайло Бондар та Володимир Парасюк, взводний батальйону імені Кульчицького Богдан Матківський, «головний медик Майдану» Олег Мусій (останній щоправда уже встиг попрацювати високопоставленим чиновником, ставши міністром охорони здоров’я в уряді Яценюка).
Четверо з дванадцяти – це не так уже й мало. А з іншого боку – авторитету висуванців Майдану та героїв війни не вистачило, щоб здолати бодай одного із «гречкосіїв». Що ще раз повертає до думки про те, що приземлений розрахунок для галицького виборця все ще важливіший за мрії про чесне і справедливе суспільство.
***
Кожні вибори не лише змінюють склад парламенту чи господаря президентського кабінету. Вони змінюють і суспільство, якому додають надій чи розчарувань. Парламентські вибори-2014 потроху стають історією. Починається історія нової Верховної Ради, від якої очікують кардинальних змін у правилах, за якими живе держава Україна.
Чи виявляться гідними цього завдання депутати, за яких ми з вами проголосували? Будемо уважні і прискіпливі до кожного. Щоб знову не помилитися, купившись на гречку чи улесливі обіцянки. Щоб нарешті залишити в спокої ті граблі, на які невтомно наступає українське суспільство.
Фото: dumskaya.net
скріншот з сайту ЦВК
Юрій ЛОБАН, Львівський портал