З початку кримських подій на Львівщину приїхало майже півтори тисячі кримчан. Здебільшого – жінки та діти, які втекли з рідної, але неспокійної землі. Звучить дивно, але у «бандерівському» Львові ці люди почуваються безпечніше. Попри російську мову, російське коріння.
Після розмови із десятками кримських сімей, які так неочікувано навіть для самих себе опинилися у Львові – складається враження, що ці люди, без сумнівів, вважають себе українцями. Подекуди настільки, що готові відмовитися від комфортного життя, але вже у російському, а НЕ українському Криму. Пропонуємо п’ять історій, які вразили нас найбільше.
Історія перша
Ніна Петрівна родом із Полтавщини. Але за довгі роки життя у Севастополі сміливо називає себе кримчанкою. З нею ми зустрілись ще всередині березня. Все вийшло якось надто зворушливо. Напевно тому і запам’яталось найбільше. У свої 74-ри жіночка 45 днів простояла у Києві на Майдані. Подавала хлопцям з передової бруківку.
«Бачите. Я досі ношу в сумці український прапор, з написом: Крим-Майдан. Я з ним – нерозлучна. Чуєте цей запах диму з прапора? Це запах Майдану, це запах тих хлопців, які не повернулись», – розплакалась жінка… Наступного дня вона планувала повертатися до Севастополя. Боялася, що за період відсутності – залишиться без житла. Але найбільше переживала не за помешкання, а за той майданівський прапор. «Чула, що українську символіку «зелені чоловічки» знищують. Але все рівно Прапор викидати не буду», – каже.
У Львові Ніна Петрівна була майже два тижні. Оскільки жила у пенсіонерів – довше вирішила не затримуватись. Але обіцяла обов’язково повернутись. Бо тут «думають так, як і вона».
Історія друга
У Криму ще одна Ніна, але цього разу уже татарка, разом зі своїм чоловіком мають великий персиковий та грушевий сад. А ще вирощують цибулю, кукурудзу, картоплю. Усе це – на 48 сотках городу. Власне помешкання –недалеко від Джанкоя. А ще у сім’ї є найзначніше багатство: семеро дітей, найменшенькому – три роки. Через них Ніна і приїхала до Львова. Оголошення, що тут поселяють кримчан – родина знайшла в інтернеті. Їхати вирішили після того, як посеред ночі повз домівку проїхав російський БТР. Наступного ранку зібрались і поїхали геть. До вокзалу добирались громадським транспортом, адже машини ретельно обшукували. Чоловік залишився вдома – пильнувати помешкання. Ніна на восьмому місяці вагітності – планує народжувати у Львові. Аби дитина мала українське громадянство. Наразі багатодітна родина мешкає у квартирі, яку надали львів’яни. Продуктами теж забезпечують небайдужі. «У Криму зараз небезпечно. Багато немісцевих. Від їхніх рук уже постраждало кілька знайомих. Я боюсь туди везти дітей. Тут уже влаштувала їх до школи. Справляються. А далі побачимо», – розказує жінка.
Історія третя
Кримський художник Олександр з дружиною Тетяною уже встигли стати героями кількох журналістських матеріалів про кримчан. Кажуть, до такої популярності – не звикли. Про життя в Криму розповідають з ностальгією, правда, неоднозначною. У Ялті залишили власне помешкання. А ще – велику бібліотеку та картини. За ними шкодують чи не найбільше. До Львова взяли те, що влізло в руки. Втікали, бо боялись війни. Що робити тепер, коли Крим став російським – не знають. Кажуть, з проукраїнськими поглядами там не місце. «Треба продати квартиру у Ялті, але зараз точно не вийде, поки будемо тут», – розповідає Тетяна. Каже, у Ялті їй ніколи не було легко, бо завжди була за Україну. «А таких там мало. З сусідами ніколи не були відвертими про свої політичні вподобання, бо ж ніхто не зрозуміє…», – зітхає жінка.
Історія четверта
Останніх кілька років Леся мешкала у Євпаторії. Звідти і приїхала до Львова зі своїм чоловіком, трирічним синочком та котом. До речі, Лесин чоловік – росіянин за походженням – розмовляє солов’їною без жодного запину. Каже, у Євпаторії родина активно підтримувала тамтешній Євромайдан. Тому й змушена була втікати. «Напевно, таки оселимось у Львові, – каже жінка, – тут однодумці». Всі речі з Криму уже перевезли. Єдине, є проблема з грошима – досі заблоковані рахунки на банківських картках. «На рахунках депозитні кошти, зарплатня. Не можемо зняти жодної копійки. А найгірше те, що така ситуація тягнеться вже довгий час. Ніхто нічого толком сказати не може. Доводиться серйозно економити», – скаржиться Леся.
Історія п’ята
Мар’яна – мама двох маленьких діток. Вона має львівське коріння, але уже багато років – мешканка Криму. Чоловік Мар’яни – кримський татарин. Сьогодні родина приїхала до Львова, аби залишитися українцями, – каже жінка. «У нас серйозна проблема з житлом. У квартирі, де ми живемо з дітками – немає ні туалету, ні ванни, – розповідає жінка. – У родичів жити не можемо, там 6 осіб у двокімнатній квартирі. Тому поки тут. Якщо чоловік не знайде роботи – доведеться повертатися в Крим. Там у нас велике помешкання. Не хочемо ставати росіянами, але якщо доведеться повертатись – інакше не вийде».
Щоб допомогти один одному, львівські кримчани уже об’єднались у спільноту «Кримська хвиля». Наразі усі разом мізкують, як вирішити спільні проблеми та як жити далі….
P.S. За допомогу у підготовці матеріалу дякуємо ТзОВ “Барком”.
Фото: Theinsider.ua, Людмила Томашевська
Людмила Томашевська для «Львівського порталу»