Патріарх українського колекціонерства Іван Гречко передасть для музейної експозиції УКУ перші 50 експонатів із приватної колекції покутських та гуцульських ікон на склі. Повідомляє прес-служба УКУ.
Відкриття виставки відбудеться в Університеті 15 лютого. Подаровані ікони стануть першим дарунком для майбутнього музею Українського католицького університету.
Як розповів Іван Гречко, він мріяв, щоб колекція була представлена цілісно і опинилася у добрих руках. Колекціонер уже багато років вів переговори з львівськими музеями та, врешті, прийняв рішення на користь УКУ.
«Я вдячний Українському католицькому університетові за його запрошення та пропозицію, і з радістю віддаю зібрані ікони до його музею. Бо знаю, що ці експонати відкриють для багатьох нашу культуру. Найкраще, якщо ікони будуть у нашій церковній інституції, тут завжди життя динамічне, тому у них завжди буде духовна потреба», – пояснює свій вибір колекціонер. На його думку, подаровані ікони гармонійно доповнять покликання Університету.
В українських іконах на склі, за словами Гречка, присутня первісна, необроблена народна культура. Багато ікон були знищені або ж просто побиті за часів радянської окупації, тому лише завдяки захопленню Івана Гречка стільки унікальних експонатів вдалося зберегти. Зараз це найбільша колекція українських ікон на склі середини 19 – початку 20 ст.
Гуцульські та покутські ікони, мальовані на склі, Іван Гречко збирав майже все життя. Гуцул родом з м. Надвірної хотів створити у Львові куточок рідного краю, бо йому «бракувало гуцульської стихії в хаті». Він жодного разу не був у відпустці, бо найбільше його цікавили гори, розмови з людьми. Працюючи інженером, куди б він не їхав у відрядження, завжди привозив до своєї колекції новий експонат.
«Я їхав у маленькі села і шукав ці унікальні скарби, які зникали на очах. Найчастіше люди з радістю віддавали мені вживані ікони, бо не бачили у них ніякої цінності. Гроші за ікони не брали, бо вважали, що за освячене платити недобре. Найчастіше взамін просили сучасні образи, які я привозив зі Львова», – пригадує Іван Гречко.
Незабаром колекціонер також планує передати музею церковні стародруки, свічники-трійці, «колядницькі» хрести, документи історії УГКЦ, народний одяг Гуцульщини та Покуття, власні нотатки, які він робив протягом усього життя, збираючи унікальну колекцію.
Виставка стане першим кроком до створення в Українському католицькому університеті музею мистецьких колекцій сакрального, класичного та сучасного мистецтва. Такого роду мистецькі експозиції діють у багатьох університетах світу.
Час формування збірки І. Гречка (50-80-і рр.) припадає на період цькування всього «занадто» українського і таврування всього приватного (в т.ч. і колекціонування). Вперше твори з колекції І. Гречка були залучені до спільної виставки, організованої В. Свєнціцькою в Музеї українського мистецтва (тепер НМЛ ім. А. Шептицького) у 1988 р.
З 1987 р. Іван Гречко – співзасновник та член редакції підпільного самвидавного альманаху «Євшан-зілля».
1990 р. – участь у Європейському конгресі католиків у Західному Берліні.
1991р. – ініціатор, співзасновник і голова Клубу української греко-католицької інтелігенції. Співорганізатор оргкомітету з повернення на Батьківщину голови УГКЦ кардинала М.-І. Любачівського.
У збірці Івана Гречка є близько 100 ікон на склі, народна різьба та скульптура, народний одяг Гуцульщини та Покуття, церковні стародруки та предмети літургійного вжитку, документи з історії УГКЦ.
