Проте і уряд, і Нацбанк визнають неминучість девальвації нацвалюти. У проспекті емісії єврооблігацій на $1 млрд., оприлюдненому минулого тижня на Ірландській фондовій біржі, Мінфін прогнозує, що протягом 2013-2014 року середній курс долара в Україні становитиме 8,4 грн./$. Його дефіцит пов`язаний зі скороченням експортного виторгу наших підприємств через чергове просідання на світових ринках металу й згортанням інвестиційної активності. Паралельно уряду доводиться вирішувати й проблему зростання бюджетного дефіциту. При цьому всі експерти цифру 8,4 грн./$ вважають занадто вже оптимістичною. Від різкого стрибка гривню рятують два моменти: майбутні вибори й бажання голови Нацбанку стати прем`єром. Серйозний обвал гривні поховає ці плани. Тому Нацбанк зробить усе, щоб до призначення нових прем`єрів курс був більш-менш стабільним. Після цього дуже швидко гривня опуститься до 8,40/$. Що стосується більшої інфляції, то про це, хоч як це дивно, ніхто взагалі не думає. Як повідомляють наші джерела в Мінфіні й Нацбанку: є негласне табу говорити на такі теми.
У кого позичити грошей?
На сьогодні шанси на поновлення співпраці із МВФ дуже примарні. У нинішній ситуації назрівання чергового газового конфлікту росіяни також не допомагатимуть Україні (російська піаркомпанія вже почалася). Тому погляди чиновників усі частіше звертаються на Схід. Що стосується Росії, то сьогодні практично немає шансів отримати гроші від неї. Якщо росіяни й розщедряться, то можна розраховувати як максимум на $1 млрд. Але поки все виглядає так, що фінансові подачки Кремль чітко погоджує з передачею української ГТС. Україна ж замість того, щоб давно подати до суду на неправомірні газові угоди сама затягує мотузку на своїй шиї. Тож є два виходи із ситуації: або погодитися з росіянами, або ж шукати гроші деінде. Щоправда, дуже ймовірності, що зрештою доведеться і ГТС віддати, й гроші у когось іншого позичати. Точніше не в когось, а в Китаю. Наразі це єдина країна, що готова дати нам грошей.
Що попросить Китай натомість?
Тільки за останні два місяці Україна домовилася з Китаєм про надання двох кредитів: $3 млрд. на розвиток сільського господарства, $3,656 млрд. отримає НАК «Нафтогаз України» на проекти заміщення природного газу на ТЕЦ вугіллям вітчизняного видобутку. Наприкінці минулого року поширювалися чутки про те, що Китай запропонував Україні скупити всі її суверенні борги. За інформацією джерел «k:», приблизно за тією ж ціною, що й «погорілі» на боргах країн єврозони. Ця операція дозволила б нашій країні істотно знизити навантаження на бюджет щодо обслуговування боргових зобов`язань. «Крім того, якщо Україна подружиться із КНР, їй буде простіше торгуватися з Росією щодо будь-яких питань — від газу до поставок сиру. Якщо правильно побудувати відносини з Пекіном, Україна змогла б значно наростити експортний виторг за рахунок продажу товарів, і насамперед продуктів харчування до Китаю. У цьому разі вона змогла б згодом домогтися позитивного сальдо зовнішньої торгівлі, у тому числі за рахунок зменшення виробництва металу й, відповідно, зниження закупівель природного газу в Росії», — вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
Плюсом китайських кредитів є і їх відносна дешевизна. Україна може одержати середньострокові позики на три-п`ять років під 5-6% річних (для порівняння: дворічний кредит російського ВТБ коштував Україні 7%). Однак фінансова допомога Китаю — далеко не манна небесна. По-перше, Пекін досі офіційно не озвучив жодних пропозицій про фінансування дефіцитів вітчизняного бюджету або надання коштів для поповнення золотовалютних резервів НБУ (на що раніше йшли кошти МВФ). Судячи з попереднього досвіду, на виторг бюджетам інших країн Пекін приходить лише тоді, коли в країни-донора вичерпані інші можливості залучення коштів. До того ж, за рахунок інвестування в стресові активи КНР вирішує проблему диверсифікованості своїх валютних резервів, отримує можливість заробити на високоприбуткових держборгах проблемних країн, а заодно й утримує на плаву європейські ринки збуту для власних товарів. В останній момент прийшли китайці на допомогу Білорусі: у березні 2010 року влада Китаю вирішили виділити Білорусі кредит на $1 млрд. і ще майже $8,8 млн. надати на безоплатній основі для фінансування бюджетного дефіциту. Саме тоді Мінськ переживав найтяжкий нафтовий конфлікт із Росією. При цьому Олександру Лукашенку, який відверто ігнорував демократичні основи, ні чого було й думати про можливість попросити грошей у Європи або США.
Розрахунок Китаю в цьому разі був очевидний: допомагаючи Білорусі, КНР розширює свій вплив на пострадянському просторі в піку Москві. До того ж, виступивши для білорусів рятівниками, китайці отримали від них дуже щедрі бонуси, зокрема преференції в придбанні найліквідніших активів у нафтохімічній галузі Білорусі (йдеться про одержання Китаєм 40% частки підприємств). Також, за словами білоруського віце-прем`єра Анатолія Тозіка, китайська сторона може взяти участь у будівництві азотного комплексу й реконструкції заводу «Полімір».
Певні бонуси доведеться надати Китаю й Україні. Головне завдання Піднебесної на цьому етапі — активне просування своїх товарів і робочої сили. Тому КНР сконцентрує свою фінансову допомогу на кредитуванні конкретних бюджетних проектів. «Китайські кредити — це по суті проектне фінансування, що виділяється під будівництво конкретних об`єктів і реалізацію проектів. Значна частина цих грошей повернеться знову ж таки в китайську економіку, оскільки Україна закуповуватиме там техніку, технології, залучати робочу силу тощо», — зазначив головний економіст Dragon Capital Олена Белан. Провідні світові концерни, які отримали великі кредити або замовлення від КНР, лобіюють вигідні Пекіну рішення. І навіть США, що є найбільшим боржником Піднебесної, не ризикують приймати радикальні рішення в сфері зовнішньої торгівлі без уваги Китаю. Можливо, що відмовившись від послуг МВФ, Україна буде опиниться у китайській залежності.
Тетяна ОЧИМОВСЬКА