Серед українських спортсменів бунт. Олімпійські чемпіони та інші спортсмени втомилися від зневаги з боку чиновників і б`ють на сполох, бо професійний спорт в Україні вимирає цілими видами. Однак чиновники стверджують, що все добре, розпродаючи спортивні бази і примушуючи спортсменів тренуватися у напівзруйнованих приміщеннях.
Чи цінує насправді держава перемоги наших олімпійців і як допомагає спортсменам підготуватися до головних стартів чотириріччя? На це актуальне для вітчизняного спорту питання спробували відповісти журналісти програми “Гроші”, пише ТСН.
З одного боку, 20 медалей – це найменша кількість за всю історію виступів України на літніх Олімпіадах. Але з іншого боку, зважаючи на стан справ у нашому спорті – їх мало би бути значно менше.
ПЛАВАННЯ
Так, олімпійський чемпіон з плавання і заслужений тренер України Сергій Фесенко стверджує, що його спорт у нашій країні помирає. “Виступ на олімпіаді у нас вкрай успішний. При тих умовах, що ми маємо і те що, ми маємо в країні – ці 20 медалей – це великий успіх України. Але ми хочемо, щоб нас почули. А нас досі не чують”, – каже Фесенко.
Тренер відкрив таємницю – плавці теж втомилися мовчати. Вони звернулися з листом до спортивних можновладців, в якому дали чітко зрозуміти, що плавання практично знищене. Під листом підписалися Клочкова, Фесенко, Лісогор та ще півтора десятки чемпіонів. Нагадаємо, що на цій олімпіаді плавці не завоювали жодної нагороди і Фесенко вважає це цілком закономірним явищем.
“Ми до цього задовольнялися перемогами Яни Клочкової. Досить було дві медалі, щоб роботу федерації визнали позитивною. Але що було за Клочковою – ми з кожним роком втрачали – втрачали дитяче плавання, втрачали резерв, втрачали фундамент піраміди. А на сьогоднішній день процесами відбору взагалі ніхто не займається”, – скаржиться чемпіон Олімпіади-1980.
ЛЕГКА АТЛЕТИКА
Не менш жалюгідний стан справ і в королеві спорту. І хоча президентом НОК України є прославлений легкоатлет Сергій Бубка, та це не допомагає нашим спортсменам у підготовці до Олімпіади.
Зараз тут йде величезний скандал, яким вже займаються прокуратура і КРУ.
Ще до початку ігор вся країна дізналася, в яких умовах тренуються наші легкоатлети – жили у вологих і брудних приміщеннях, харчувалися як у дитячому садочку. Але ж привезли з Лондона шість медалей.
Держава виділяла по 205 гривень на харчування одного олімпійця щодня. На просте питання журналіста – де ці гроші, з вигляду неголодний керівник команди відповісти не може. “Це їдальна радянських часів. Що я можу сказати”, – зазначив чоловік.
Чиновники ж одразу після скандального сюжету не забарилися з відповіддю – мовляв все це не правда, спортсмени перебільшили, журналісти перекрутили. У федерації швиденько написали листа, в якому запевнили керівника олімпійської делегації Миколу Азарова, що ситуація в збірній нормальна.
“Ми дуже обурені і ображені тим, що аноніми без прізвищ паплюжать ім`я кожного з нас… Дуже соромно за те, що в нашій великій спортивній сім`ї виросли люди, які міряють свій патріотизм і любов до Батьківщини кількістю масла і ковбаси на бутерброді”, – йдеться у листі, під яким змушували підписатися членів олімпійської легкоатлетичної збірної.
Однак спортсмени підписалися під іншою петицією, яка зробила гучний скандал у нашому спорті. “Нам не достатньо гречаної каші і салатика для повноцінного харчування. Ми знаємо, що в цьому році уряд виділив на підготовку олімпійців удвічі більше грошей, ніж зазвичай. Але, повірте, ми цього не відчули! У команді практикується принцип керівництва, спрямований на приниження особистості. Практикуються залякування і дискредитація тренерів і спортсменів”, – йдеться у листі спортсменів.
Постраждав і старший тренер по спринту Михайло Акілов, що привів свою команду до “бронзи”. Коли нагороджували команду за успішний виступ у Лондоні, то про нього забули. Як виявилося, чиновники, нагороджуючи команду з естафети, просто не включили Акілова до списку призерів. Ніби старшого командного тренера в Лондоні і не було.
Михайло Акілов був на п`яти олімпіадах. Все життя віддав спорту. Не емігрував, не пішов у бізнес. І коли нарешті настав час вшанування – про нього просто забули. І тут не грошей шкода – згідно з постановою кабміну йому б мали заплатити 50 тисяч гривень. Йому шкода років, витрачених на український спорт.
“Наші родичі, які нас не бачать місяцями, теж чекають якихось дивідендів. Я вже одну сім`ю втратив через свої спортивні уподобання. Другу втратити не хочеться”, – зазначив Акілов.
ФЕХТУВАННЯ
Не обійшлося без прикрої історії з нашою золотою шпагою Яною Шемякіною. Львівська влада, як і обіцяла, подарувала Яночці квартиру. Побачивши подарунок, дівчина ледь не розплакалась.
Маленький метраж, околиця міста, відсутність найпростішого ремонту, занедбаний стан самого будинку, потяг за вікном – так оцінили львівські чиновники олімпійське “золото”. Більше того, Яні намагалися дати квартиру, яку місто вже три роки не може продати. Незважаючи на те, що Яна і досі ділить одне ліжко з сестрою та племінницею, вона відмовилася від такого подарунку.
Однак перед телекамерою 1+1 чиновники пообіцяли підібрати золотій призерці олімпіади інший варіант. “Львів не так часто має олімпійських чемпіонів, щоб не цінувати їх, тому варіанти будуть пропонуватися. Це був перший варіант”, – сказав представник влади.
Інший протокольний подарунок – автомобіль – Яні довелося прийняти. Варіантів не було. Тепер олімпійська чемпіонка їздитиме Львовом на перлині китайського автопрому “Geely” за 13 тисяч доларів.
“Свою перемогу я посвячую Львову”, – тільки й сказала Шемякіна.
