Обмінявшись закинутими шайбами у першому періоді матчу 41-го туру регулярної першості Професіональної хокейної ліги України, львівські «Леви» та київський «Сокіл» в подальшому не дозволили один одному довести до взяття воріт суперника бодай одну атаку ні в основний ігровий час, ні в овертаймі. Тож долю поєдинку вирішувала післяматчева серія булітів. Її краще виконали столичні хокеїсти.
«Сокіл» приїхав до Новояворівська у ранзі дострокового переможця регулярної першості. Тож за великим рахунком, для киян підсумок останнього в сезоні вояжу на Львівщину особливого значення не мав. Так само зрештою, як і для господарів зустрічі хокеїстів ХК «Леви». Тим не менше, як і прогнозувалося, гра викликала великий інтерес і трибуни Льодової Арени були заповнені вщерть. І треба сказати, що гравці обох команд сповна віддячили за підтримку вболівальникам, двоє з яких спеціально приїхали з Києва, своєю грою, в якій було все – і безкомпромісна боротьба на кожному клаптику ковзанки, і висока індивідуальна майстерність, і злагоджені командні дії як в атаці, так і в обороні, і суперсейви обох кіперів, і інтрига, яка зберігалася до останніх миттєвостей протистояння.
Мало, як для хокея, було у цьому матчі лише голів. Глядачі побачили тільки дві закинуті шайби з гри. У дебюті зустрічі вдало зіграв крайній форвард «Левів» Расторгуєв. Перехопивши шайбу на синій лінії своєї зони, реактивний нападник миттю проскочив між двома захисниками, вискочив на очне побачення з кіпером «Сокола» Карпенком і наблизившись до нього на відстань трьох–чотирьох метрів, потужно ляснув – 1:0.
Пропущена шайба змусила проснутися дещо сонливих підопічних Олександра Годинюка і вони перехопили ініціативу. Посприяли їм у цьому й «Леви», які почали діяти від оборони. Більше того, склалося таке враження, ніби вони сподівалися втримати мінімальний рахунок на свою користь до фінальної сирени. Кияни хибність подібної стратегії довели ще в першому періоді. У фіналі затяжної атаки гостей шайбу отримав захисник «пернатих» Рябенко, який на паузі об’їхав захисника, викотився на відстань п’яти–шести метрів прямо по центру воріт і кистьовим кидком зряче скерував каучуковий диск впритул із стійкою. У кіпера господарів Горєлова не було жодних шансів врятувати свою команду від пропущеної шайби – 1:1.
Напевне, навряд чи хоча б хтось по завершенні перших 20-ти хвилин матчу міг передбачити, що більше шайб з гри у цьому матчі закинуто не буде. Але трапилося саме так. Хоча і «Леви», і «Сокіл» мали не одну нагоду схилити шальки терезів на свій бік. Чому? Відповідь проста – в одних епізодах просто блискуче діяли кіпери обох команд, а в інших не вистачало майстерності або фарт був відверто на стороні захисників та воротарів. Причому «Левам» два рази, в другому і третьому періодах, не допомогла навіть подвійна чисельна перевага тривалістю майже по дві хвилини кожна.
Нічого не змінилося і в овер-таймі, хоча непогані шанси не доводити справу до післяматчевих булітів мали гравці обох команд. Та все ж довелося виконувати хокейні пенальті. І тут ми знову повертаємося до подій 26-го грудня минулого року, про які вже згадували вище. Буліти, як і тоді, краще виконали гості, причому автором переможного буліту формально знову став Харченко. Чому формально? Все дуже просто – Харченко насправді реалізував офіційний переможний буліт, але все остаточно стало зрозуміло лише після того, як кіпер «Левів» Горєлов ніби то парирував потужний кидок Ніколішина, але шайба виконала неймовірний кульбіт і по-зрадницьки затріпотіла у сіткі в нього за спиною. Як бачимо, і в цій грі «Левам» знову забракло везіння.
«Леви» (Львів) – «Сокіл» (Київ) – 1:2 Б (1:1, 0:0, 0:0, 0:0, 0:1). 23 лютого. Новояворівськ. Льодова Арена. Початок 19:00. 800 глядачів
Шайби закинули: 1:0 – Расторгуев (5), 1:1 – Рябенко (15)
Переможний буліт: Харченко
Воротарі: Горєлов – Карпенко
Прес-служба ХК «Леви» (Львів).
