У Львові завершено роботу над створенням документально-художнього фільму “Служба безпеки ОУН. “Зачинені двері”. Прем’єра фільму Віталія Загоруйко та Товариства пошуку жертв війни “Пам`ять” відбудеться 22 грудня у кінотеатрі ім. Довженка. Початок о 18.00 год. Про це повідомляє інформаційний відділ Товариства “Пам`ять”.
Служба Безпеки ОУН – один із найбільш професійних та засекречених підрозділів Організації Українських Націоналістів. «Завданням цієї служби було виявляти агентів, яких німецькі чи радянські структури засилали в УПА для того, щоби розвалити армію з середини. Окрім того, СБ займалася вербуванням своїх агентів в радянському та німецькому середовищі. Ще одним важливим завданням Служби Безпеки було виявити та знешкодити боївки УПА, які були створені членами провокативних спецгруп МГБ для того, щоби спровокувати ненависть населення проти справжнього УПА» – розповів голова Товариства пошуку жертв війни «Пам`ять» Любомир Горбач.
Робота над документально-художнім фільмом тривала більше, ніж півроку. Впродовж цього часу було проведено інтерв’ю з людьми, що пам’ятають події, про які йдеться у стрічці, з істориками, зокрема з Володимиром Вітовичем та Русланом Забілим, а також проводилась робота з архівними матеріалами.
Довідка
Службу Безпеки ОУН створили у 1940 році для протидії НКВД та гестапо, охорони членів ОУН, для розвідки, контррозвідки, розслідування кримінальних злочинів, скоєних членами ОУН. З відновленням української держави СБ мала стати національною службою безпеки. Автономна у своїй діяльності, СБ залишила мало інформації про себе, зате багато чуток, пліток, стараннями простих людей та радянського пропагандистського апарату перетворених на жахливі та таємничі історії. Більшість документів, що свідчили б про її діяльність, безслідно зникли в архівах КГБ СРСР. Інші були знищені самими співробітниками СБ у останні хвилини свого життя. Так зобов’язувала інструкція…
СБ виховувала власні кадри професіоналів. Для цього проводились курси, навіть створювались підручники. СБ розробила власні методи оборони та нападу. До організації старанно підбирали співробітників. Як правило, це були молоді люди з незакінченою вищою, чи повною вищою освітою. Почасти своїм освітнім та фаховим рівнем вони переважали безпосередніх опонентів з районних чи міських відділів МГБ. Особливо цінились слідчі СБ, які походили з радянської України і добре розумілися на психології „homo sovieticus”, краще розбиралися в нюансах комуністичної ідеології. Есбісти старанно збирали інформацію, за якою аналізували тактику ворога. Створювали базу даних на ворогів явних та прихованих: розкритих агентів та підозрюваних у співпраці, членів провокативних спецгруп МГБ, міліціонерів, радянських службовців, учасників різного роду фахових курсів, під прикриттям яких відбувалося агентурно-розвідувальне навчання; партійних керівників чи керівників спецслужб, учасників антирадянських формувань, яких можна було шантажем примусити до співпраці.
