ЛЬВІВСЬКИЙ ПОРТАЛ
Кар'єра в небі
Що насправді означає бути стюардесою
Якщо ви досі не прочитали першу частину матеріалу, то негайно переходьте за цим посиланням: «Кар'єра в небі. Історія львів'янки, яка стала стюардесою». У першому матеріалі Оля розповідає про свій шлях до того, коли вперше піднялась на борт літака як частинка його екіпажу, та дала поради, які можуть допомогти іншим побудувати кар'єру бортпровідника. Проте на цьому історія переривається… (як у всіх фільмах – на найцікавішому моменті)

Так близько півроку тому Оля офіційно отримала свідоцтво бортпровідника і стала стюардесою. Нелегка праця в небі має багато нюансів: ідеальний зовнішній вигляд, ретельна перевірка всіх деталей на борту та постійні пошуки підходу до кожного пасажира. Спеціально для Львівського порталу дівчина розповіла про всі ті плюси та мінуси працювати стюардесою, про які мало хто знає:
Мій перший рейс був у Вільнюс. Він був ідеальним та неважким по співвідношенню кількості пасажирів до тривалості перельоту. Зі мною на задній кухні працювала дуже хороша дівчинка, яка дуже з порозумінням ставилась до того, що це мій перший робочий рейс. В мене тоді дуже тремтіли руки, бо я розуміла, що хоч за мною ніхто не спостерігає, як це робив інструктор на навчанні, але тепер я сама за все несу відповідальність.

Дуже важливо було одразу ж швидко виконувати свої завдання, щоб не гальмувати весь подальший процес всієї команди. Прийшовши на літак, потрібно максимально швидко перевірити придатність до використання аварійного обладнання, прийняти у кейтерингу по документах харчування та перевірити візки, тощо… З часом ці всі процеси автоматизуються і робиш їх максимально швидко, але перші рейси в цьому плані є досить стресовими. На мою думку, для переходу від переляканої людини до впевненого бортпровідника має пройти близько 3 місяці. За цей час досвід починає переважати над твоїми якимись внутрішніми страхами.

В нашій інструкції (мануал бортпровідника) прописане все: від моменту, як ти вийшов з дому, і до моменту, коли назад до нього повернувся. Як має проходити брифінг перед вильотом (знайомство, обговорення всіх аспектів польоту), як проходить перевірка в службі авіаційної безпеки, прикордонний і митний контроль, що першочергово потрібно перевірити в літаку, як відбувається прийом харчування, як проходять всі етапи безпеки, тощо. Але, не зважаючи на це, вже в роботі ти наштовхуєшся на якісь деталі, про які там нічого немає. Є якісь спірні питаннячка, які ти вже вирішуєш по ходу дій, опираючи на власний досвід та на досвід твоїх колег. Не можливо прописати всі типи темпераменту пасажирів, тому потрібно вміти знаходити самостійно підхід до кожного з них та виробляти власну методику вирішення якихось проблем.
В нашій професії є чіткі рамки того, як ти повинен виглядати. Звісно, все залежить від авіакомпанії і її особистих правил, проте більшість все ж мають дуже строгі вимоги до зовнішнього вигляду. Перед кожним рейсом нас оглядають: якщо в когось не той колір нігтів чи відтінок помади, неправильна зачіска чи відсутні тіні в макіяжі, то є шанс отримати штраф. Такий огляд проводить старший бортпровідник, який вирушає з тобою у рейс. Перед кожним польотом ми маємо такий брифінг, де збирається і знайомиться весь екіпаж (бо на кожному рейсі у нас інша команда). Це відбувається вже в аеропорті перед вильотом, де часто може бути присутній інструктор, який також перевіряє наш зовнішній вигляд. І якщо старший бортпровідник до перевірки ще ставиться лояльно, бо є нашою колегою, то інструктор може взяти лінійку і поміряти висоту підборів чи розмір зачіски-«гульки». Тому якщо не хочеш мати доган і штрафів, варто дотримуватись правил.

Окрім огляду під час кожного брифінгу перевіряються всі документи та необхідні стюарду речі. Це все кожного разу перевіряє старший бортпровідник. Є цілий пакет документів, які я з собою ношу на кожен рейс: санітарна книжка, яка дає мені допуск до роботи з їжею, свідоцтво бортпровідника, медичний допуск, ID-карта від моєї авіакомпанії, дійсний паспорт та низку різних сертифікатів, потрібних для виконання польоту. Оскільки в моїй медичній довідці прописано, що в мене є певні обмеження (не 100% зір), я ще зобов'язана мати з собою лінзи і окуляри (або ж дві пари окулярів).

На цій «летючці» можуть перевірити наші знання: задають кілька питань по теорії, якої нас навчали під час стажування. Також ми всім екіпажем обговорюємо всі нюанси рейсу: прибирання, дозаправку, ночівлю в готелі, поломки літака (мінімальні несправності, які є в кожному літаку, але не впливають на безпеку пасажирів). Обов'язково командир літака повідомляє нас про погодні умови, чи буде турбулентність, чи демонструємо ми рятувальні жилети (якщо ми не летимо над водою, їх не показують), яка тривалість польоту. Після цього ми підписуємо всі необхідні документи і виходимо на рейс.
У багатьох авіакомпаніях, на рейсах для зручності бортпровідники пронумеровані. Одні номери працюють на задній кухні, інші – на передній (у деяких літаках є ще середня кухня). Старший стюард/стюардеса завжди є першим номером, його помічник на передній кухні – другий, відтак на задній кухні будуть працювати третій і четвертий номери.

Мінімальна кількість бортпровідників на літаку визначається за формулою 1 стюард на 50 крісел (не пасажирів). Мінімальна кількість бортпровідників, з якими я літала – це 3 осіб: передня кухня, задня кухня і одна людина, яка допомагає на двох. Найрозповсюдженіший варіант – 4-5 стюардес. Це літаки, що здійснюють рейси тривалістю максимум 4-6 годин.

Робочий графік стюардеси часто виглядає хаотично чи нестабільно, але якщо придивитись, то можна побачити певну закономірність і рівномірність. В більшості авіакомпаній графік польотів прописується на місяць. Хтось прописує графіки на два тижні - тиждень. У чартерних перевізників такого немає. Їхні бортпровідники і пілоти постійно чекають телефонного дзвінка, який повідомить: коли і куди вони полетять. Проте загалом не потрібно думати, що стюардеса живе в літаках чи готелях. Переважно я зранку виходжу з дому, а ввечері приходжу, або ж навпаки: ввечері йду і зранку повертаюсь.

Зарплата бортпровідника залежить від кількості польотів. Авіакомпанії платять за години нальоту. Чим більше ти проводиш часу в небі, тим більшу зарплату ти отримуєш. Є компанії, які не платять за години нальоту, а рахують все добовими відрядженнями. Хтось рахує взагалі дуже просто: один рейс – 50 доларів. Це все уже індивідуально, не можна назвати якоїсь чіткої суми (хоча, звісно, у всіх нас є якась стала ставка).
Приємним бонусом в нашій роботі є така штука, як сервісні квитки. Тобі дозволяють не платити більшу половину, відтак квитки стають настільки доступними, що іноді кава виходить дорожчою, ніж переліт з Києва до будь-якого іншого українського міста.
Робота стюардом/стюардесою є звичною кар'єрою у сфері обслуговування, і найважче в ній не сам літак і дії, пов'язані з ним, а власне порозуміння з людьми. Бувають настільки різні пасажири… Навіть за мій невеликий стаж роботи я зіштовхувалась з такими унікальними людьми, що не передати словами. Іноді так важко протистояти дуже сильній емоційній напрузі чи енергетиці якоїсь людини… Я – неконфліктна, і мені в принципі легко залагодити конфлікт, але є речі, які тобі не підвладні. До прикладу, виникає якась проблема, в якій особисто ти не винен, але пасажир все одно звинувачує у всьому стюардесу. В таких випадках навіть я втрачаю дар мови і не можу захистити саму себе. Але треба просто розуміти, що всі люди різні, і на кожного поганого пасажира знайдеться якийсь хороший. Завжди знайдеться той, що подякує за нашу роботу чи просто зробить комплімент нашому зовнішньому вигляду, посмішці. Просто з часом ти до цього звикаєш і не приймаєш на свій рахунок таку агресію.
Одного разу на мене накричала пасажирка тільки через те, що я подала склянку води не їй першій, а комусь, хто сидів поруч. Я намагалась залагодити конфлікт, вибачалась перед нею, але жінка настільки несамовито на мене кричала, що її було не спинити. Коли щось стається, то потрібно завжди розповідати про все старшому бортпровіднику. Я так і зробила, тому мені пощастило, що ця стюардеса змогла порозумітись з пасажиркою, і вона не написала на мене скаргу.
Коли в літаку стаються якісь глобальніші конфлікти (хуліганство, бійки), то ми завжди звертаємось в поліцію і командир екіпажу дає свідчення проти зловмисників. Варто знати, що на борту завжди правий командир. Свого часу була прийнята конвенція, що в закритому просторі, в небі командир має право на все. До цього дійшли, бо часто трапляється таке, що на літаку пасажири починають поводити себе агресивно, хуліганять чи грубіянять бортпровідникам. В таких випадках завжди здійснюється вимушена посадка у найближчому аеропорту, викликається поліція, проте коли приходять правоохоронці, то вже все спокійно. Тому дійшли до цієї постанови, що свідчення командира екіпажу є завжди правдиві та беззаперечні. Тепер командир розказує поліції про хуліганів, грубо кажучи «здає» їх копам, а ті вже вирішують, як його покарати. Тому раджу пасажирам завжди з повагою відноситись до екіпажу, щоб не зіпсувати самим собі поїздку.
В нашій роботі халяви немає. Сюди треба йти з розумінням того, що зхалтурити тут не вийде. Перша ціль стюардеси – забезпечити безпеку на борту, а безпека не терпить халяви. Тому ті, хто шукає легкого заробітку, то це не про роботу в небі. Тут кожен до гривні відпрацьовує всю заробітну плату.
Проте бувають і курйозні випадки. Одного разу на борту нашого літака забули дитину! Це був спеціальний рейс, коли на борту були лише ортодоксальні євреї. Після того, як всі люди вийшли, потрібно було перевірити, чи ніхто не забув якихось речей (пасажири дуже часто залишають мобільні телефони, паспорти). Стюардеса проходила салоном і побачила маленьку дитину, що чемно собі сиділа на кріслі. На щастя, історія закінчилась хеппі ендом, але ми досі не розуміємо, як таке могло статись…

Найвеселіші рейси для мене – це чартерні польоти в курортні міста на кшталт Шарм-ель-Шейха. Переважно на таких рейсах пасажирами є люди, які ніколи до того не літали і мало не вперше їдуть закордон. Тому такі пасажири як маленькі діти. До прикладу, раз бабуся у нас запитала, що це таке біле за вікном, чи це часом не сніг. А ще один чоловік запитав, чи ми летітимемо над Каїром, бо він не встиг з'їздити на екскурсію і хотів би побачити піраміди ☺
Проблемні ситуації найчастіше стаються через те, що люди не дотримуються правил безпеки на літаку і нехтують нашими вказівками. Важливо розуміти, що всі правила і закони в авіації побудовані на крові. Це не просто наша забаганка вимагати щось у пасажирів. Коли треба сісти, пристебнутись паском безпеки, бо літак зараз набиратиме швидкість, то так і треба робити, це не просто наша забаганка. Коли літак розганяється до 200-300 км на годину, все, що не прикріплене, летить якомога далі. Не один раз нас від взльоту відділяли лічені хвилини, а то й секунди, і в цей момент пасажир зривався з місця і розслаблено прямував до туалету і лише наш несамовитий крик «негайно зайняти своє місце» заставляв його зробити припущення, що щось він зробив не так… Або ще пасажири під час зльоту/посадки люблять, сидячи на своєму кріслі, однією рукою відкрити багажну полицю та діставати звідти якісь речі. Одного разу чоловік так діставав куртку, що потягнув пакет з Duty Free, і йому на голову впала пляшка алкоголю, яка розсікла йому чоло.

Літак, коли торкається землі, перетворюється на звичайний автомобіль. На нього діють ті ж правила, що й на авто: він може різко загальмувати, в щось врізатись, ще щось. А ще якщо врахувати, яка його швидкість під час посадки, то вставати у цей момент максимально небезпечно. Зі мною раз летіла пасажирка з маленькою дитиною до 2 років, яка тримаючи малюка на руках витягували сумку з полиці, коли літак от-от торкнувся землі! В такі моменти я й справді думаю, що у деяких людей відсутній інстинкт самозбереження.

Нещодавно у нас був рейс на літаку, якому тільки поміняли гальма. Коли почався процес гальмування, то він супроводжувався сильним ривком, що навіть пілот не очікував, що гальма будуть настільки чутливими. Літаком настільки гупнуло, що на бортпровідників з дринажних отворів кип'ятильників, якими обладнана кухня, полилась вода. Посадка була дуже жорсткою, і я собі навіть уявити не можу, що було б, якби в цей момент хтось був непристебнутий…
Нас з самого початку вчать тому, що ми повинні бути готовим до будь-якої непередбачуваної ситуації. Не можна думати, що катастрофи з нами не станеться, що це може бути з ким завгодно, але не з нами. На борт потрібно завжди приходити готовим до дій.
Я літаю на літаках, які можуть перебувати в небі не більше 6-7 годин. Щоправда можуть бути й довші польоти, але це має бути зупинка у якомусь аеропорті для дозаправки. Тому мережа моїх польотів наразі становить всю Європу, Азію та північ Африки.

Більшість рейсів є розворотніми, тобто туди і одразу назад. Під час таких польотів ми навіть не виходимо у аеропорт. Але все ж аспект подорожей у нас є. Я б напевно ніколи не поїхала в Казахстан просто на екскурсію, бо не думала, що там є на що подивитись. Але ми літали в Астану і я реально здивувалась, що це таке красиве молоде місто. Часто залишаємось на ніч у більшості містах Європи, а в деяких, до прикладу Мадриді, Тбілісі, вдається ще добу погуляти. Світ все ж вдається трошки побачити.

У цілому світі є утверджена така система, яка називається «перетин кордону по генеральній декларації». Тобто екіпаж літака має право на перетин будь-яких кордонів і нашою візою виступає наше польотне завдання. Звичайно, ми не можемо на довго залишатись в якійсь країні без візи (якщо це Великобританія, до прикладу), але це робиться спеціально для того, щоб нам не доводилось дуже часто міняти паспорт через велику кількість штампів і віз. Проте є деякі країни, які встановлюють свої обмеження. Наприклад в Польщу не можна полетіти, якщо в тебе немає "crew card" - крюкарт (спеціальна картка, яку видає Державіаслужба, що засвідчує, що ти є екіпажом конкретно якоїсь країни), а в Франкфурт екіпаж пускають лише з біометричним паспортом. Для польотів в США, Канаду потрібна робоча віза.
Найбільше в моїй професії мені подобається той статус, який вона має в соціумі. Мені подобається гарно виглядати, подобається ця строга і витончена форма, і те, як на нас дивляться пасажири. Я справляю враження якогось бренду, статусу, способу життя. Багато для кого бути стюардесою є чимось недоступним, і в цьому є свій шарм.

Ну і звісно ж я обожнюю літаки. Я розумію повністю більшість процесів в ньому, як і чому він піднімається в небо, але все одно це для мене щось магічне. Як мінімум, як людина додумалась до створення такої машини і змогла підняти стільки тонн в небо.

Окрім того, я люблю спілкуватись з людьми, люблю комусь допомагати. Це великий плюс, але водночас і мінус роботи бортпровідником, бо від тебе багато беруть і вимагають. На жаль, в нашій професії люди часто вигорають (через це у нас є близько 60 днів відпустки).

Недоліком бути стюардесою є те, що ти дуже втомлюється як морально, так і фізично. Постійні зміни тиску прямо впливають на здоров'я, і далеко не найкращим чином. Окрім того, треба весь час боротись з психологічно-моральним вигоранням.

А також потрібно миритись з тим фактом, що всі пасажири рівні і будь-яке упередження є недопустимим. Потрібно постійно переступати через себе і якесь своєї особисте ставлення до якоїсь конкретно людини не показувати. Потрібно завжди всім однаково посміхатись і робити свою роботу.

Також важким аспектом роботи є те, що в тебе щодня міняються колеги. Ти повинен перед кожним польотом зі всіма познайомитись, швидко обмінятись якоюсь базовою інформацією та почати злагоджено працювати. На перших тижнях я себе зловила на думці, що мені вже набридло розповідати свою біографію. З часом це перетворюється у звичку, і це більше не дратує.

Не зважаючи на всі нюанси, я люблю свою роботу і намагаюсь донести всім, що стюардесою в Україні стати більш ніж реально! Варто лише сильно захотіти і спробувати.
P. S. Всі запитують, чи не боюсь я літати. Перше, що я кажу – я не маю часу боятись. За весь рейс я сиджу максимум 20 хвилин при злеті і посадці. А друге, що я пояснюю, що їздити в машині значно страшніше. За 2017 рік в авіакатастрофах в цілому світі загинуло близько 100 людей.А в ДТП стільки ж людей помирає менш ніж за годину. Відчуйте різницю, заспокойтесь та насолоджуйтесь польотом ☺
Автор, верстка - Соломія Григор'єва

Фото: особистий архів героїні, Pinterest, nypost.com

Загрузка...