Медреформа сповна запрацює не раніше літа

- Реформа анонсується щонайменше протягом останнього року. Без прийняття змін в законодавстві, звісно, процес не міг рухатися. Тепер маємо прийняті закони, насамперед вони стосуються змін підходів фінансування системи охорони здоров'я.

Тут варто зазначити, що реформа починається з первинної ланки, тобто мова йде про поліклініки, амбулаторії, ФАПи.

Власне, ми підійшли до того моменту, коли ж почнеться реформа? Вона може запрацювати тільки тоді, коли буде створена інституція, яка фінансуватиме цю первинну медичну допомогу і буде незалежною від МОЗ. Із цією метою і мають утворити Національну службу здоров'я України, також вона повинна буде контролювати якість надання цієї допомоги. Ця служба управлятиме закладами охорони здоров'я у всій Україні, регіональних відділень не буде. Так, Київ укладатиме угоди, до прикладу, з доктором з Турки чи Борислава…

Поки її нема, всі заклади охорони здоров'я, як і раніше, фінансуватимуться з медичної субвенції, яку отримуємо з держбюджету із розрахунком приблизно тисяча гривень на одного мешканця Львівської області в рік. Власне, створити цю службу мають у червні-липні. Нещодавно Кабмін затвердив постанову про неї, після цього оголосять конкурс, а далі – призначать керівника.

Автономізація дасть господарську самостійність адміністрації лікарні і буде сприяти залученню додаткових коштів для розвитку лікарень і полілклінік

- Коли ж НСЗУ запрацює, вона укладатиме угоди із закладами охорони здоров'я, які надають первинну допомогу. Є одна вимога: ці заклади мають бути автономізовані, тобто перетворитися у некомерційні комунальні підприємства. Це будуть установи, які зможуть надавати платні послуги, вони працюватимуть згідно із принципами Господарського кодексу.

Коли поліклініки стануть некомерційними підприємствами, відповідно, матимуть право надавати платні послуги, які оплачуватимуться через касу.

Є ще один момент – раніше діяльність приватного підприємця-лікаря не фінансувалася з бюджету, втім тепер ці кошти можна буде отримати, якщо такий медик набере собі певну кількість пацієнтів.

Що маємо нині? На сьогоднішній день ми не знаємо, як виглядатимуть декларація між лікарем та пацієнтом, а також угода з медзакладом. Більше того, поки що не створено і самої Національної служби здоров'я України, яка б мала вже працювати… Ще один дуже важливий момент для впровадження реформи – програма E-Health. Без електронного обліку пацієнтів ми не зможемо зробити повноцінним функціонування всієї цієї мережі і фінансування загалом. Адже мешканець може приписатися відразу в кілька медзакладів, і гроші слідом за ним підуть у всі ці установи, тому кожен пацієнт повинен мати свій ID-код. Станом на сьогоднішній день ще не маємо цієї системи. Це знову ж таки відповідальність Міністерства охорони здоров'я. Окрім цього, дуже важливо затвердити гарантований пакет безкоштовної медичної допомоги. Ми всі маємо чітко знати, що, наприклад, за 22 послуги завжди і всюди не доведеться платити.

У 2018 році має реформуватися лише первинка, а у 2019-2020 роках обіцяють зайнятися стаціонаром. Однак, я думаю, що все-таки 2018-2019 роки підуть на зміни у первинній медицині.

Також додам, що серед медиків є побоювання через те, що вони не розуміють, що буде завтра. Хотілося б побачити якусь цілісну картину щодо того, яку модель охорони здоров'я вибрала Україна: чи в нас буде медичне страхування? Чи буде воно бюджетним? Як Київ собі дасть раду з адмініструванням, фінансуванням і контролем якості надання послуг?..

«Гроші йдуть за пацієнтом». Тепер лікарі мають боротися за пацієнтів і агітувати за себе як на виборах

- Обіцяється, що з квітня піде процес укладання цих декларацій. Окрім цього, має бути і електронний варіант договору між пацієнтом та лікарем. Додам, що лікарі нині формують такий собі медичний перепис населення. Є «червоний» список і «зелений»: «червоний» – тотальний перелік всіх мешканців, «зелений» – ті люди, які вже приписалися до конкретного лікаря. Тобто, якщо я є сімейним лікарем дільниці на вулиці Пекарській, то мені слід пройтися квартирами і переписати людей. Варто розуміти, що 5-10-20% людей нині не живе за пропискою, особливо у сільській місцевості, багато хто виїздить у пошуках роботи закордон. Поліклініки, амбулаторії вже роблять собі таку розвідку в тестовому режимі.

МОЗ досі не напрацювало переліку послуг, які будуть для українців безоплатними

- Поки що нема списку того, які послуги будуть безоплатними. Декларується, що вся гостра патологія, інфекційні захворювання, кардіологія не будуть платними. Але поки на папері ми цього не бачимо. Є пропозиції щодо переліку обстежень, але з цього приводу тривають дискусії. Директори департаментів не можуть знайти консенсусу з міністерством. До прикладу, якщо взяти профілактику раку молочної залози, ми вважаємо, що мамографія має обов'язково бути включена до списку безоплатних послуг.

Зауважу, що не мали цього переліку навіть на обговоренні. Держава має визначити певні напрямки і розділи медицини, лікування яких покриватиметься повністю. Це однозначно будуть інфекційні хвороби, психіатрична допомога, туберкульоз, вагітність…

Ці зміни, які мають впроваджуватися з липня, стосуватимуться виключно амбулаторної допомоги. Те, що стосується стаціонару, має початися у 2019 році. Але найосновніше те, що бюджет, який мають наші лікарні, далеко не покриває потребу в фінансовому ресурсі для забезпечення безкоштовної медичної допомоги в стаціонарі. Тому що видатки, до прикладу, на лікування ускладнень вагітної жінки, яка має вроджену ваду серця, може піти 100 тис. грн за кілька днів. А в нас на медикаменти під час лікування одного пацієнта в стаціонарі йде максимум 20 грн в день…

Є високі очікування, бо людям багато чого обіцяно безкоштовно. Нас очікує непростий період переходу, і це треба розуміти. Це дуже складний процес, і кожна країна його проходила не за один місяць і рік.

Відповідно, якщо лікарня має 10 млн грн, з них 2/3 піде на зарплату, а решта – на ліки, реактиви, медичні гази, комунальні послуги, тощо.

Думаю, що буде напрацьовано серйозний пакет безоплатних послуг у первинній допомозі. Але вся первинка точно не зможе бути безкоштовною, якщо цього не можна зробити зараз, то як це робитимуть завтра? Додаткового фінансового ресурсу на реформу ніхто не дає, медицина в бюджеті 2018 року навпаки має менше фінансування.

Лікар первинної медицини зможе заробити щонайменше 12 тисяч

- Завдяки принципу «гроші йдуть за пацієнтом» у МОЗ обіцяють, що у медиків первинної ланки зарплата буде щонайменше 12 тис. грн.

Угоду з лікарем можна буде в будь-який час розірвати і змінити фахівця. Я б радила обирати лікарів, які все-таки знаходяться ближче до вашого місця проживання. Але, якщо людина не підписала цього договору, то це не означає, що вона буде позбавлена медичної допомоги. Однак це буде вже інший рівень відповідальності лікаря перед пацієнтом.

Зараз працюємо над тим, щоб впровадити платні послуги для вагітних жінок, які хочуть, щоб пологи у них приймав лікар, який не є на чергуванні. Адже відповідальність завжди несе той, хто є на зміні. Наразі фахівці обраховують цю вартість. Тому, коли відкриється наш перинатальний центр, обласна клінічна лікарня, ми це впроваджуватимемо.

Поки у області ніхто не ризикує перетворювати лікарні у некомерційні підприємства

- Що стосується області, то зараз ведемо підготовчу роботу. Наші заклади охорони здоров'я працюють над покращенням матеріально-технічної бази. Зауважу, що реформа виключає будь-які обмеження: у львівську поліклініку можуть звертатися мешканці Пустомитівщини і навпаки, тобто гроші з району підуть в бюджет медзакладу Львова. Тому, медичні установи повинні працювати на конкурентоспроможністю.

Зокрема, ми вже придбали за кошти обласного бюджету 280 комп'ютерів та програмне забезпечення, поставили їх в усі сільські лікарські амбулаторії, жіночі консультації.

Вкінці року за ініціативи Президента був прийняти закон, який передбачає суттєве покращення матеріально-технічної бази сільської медицини. Відтак отримали на рахунки казначейства департаменту 302 млн грн. За ці кошти будуть збудовані нові типові сільські лікарські амбулаторії, щонайменше їх буде 60. Тобто, доступ до медицини в селі значно поліпшиться.

Поки про переформатування у некомерційні комунальні підприємства ми поки лише говоримо, але ніхто не ризикує цього робити. Цей процес стартував у Дрогобичі ще до прийняття закону про реформування. Такі рішення приймаються власниками, тобто обласними, районними, міськими, сільськими радами. Органи місцевого самоврядування мають взятися за це перетворення і забезпечити виконання законодавства. Для цього їм не потрібні ні департамент, ні чиновники.

Всього у області близько тисячі сімейних лікарів, цієї кількості недостатньо для 2,5 млн мешканців Львівщини. Якщо виходити із нормативу у 2 тис. пацієнтів на лікаря, як це передбачено реформою, то нам бракує ще десь 50 медиків.

Крім того, нині сільська медицина потребує приблизно 120 автомобілів. Мова не йде про «швидкі», мається на увазі транспорт, яким би можна було забезпечити довіз лікаря на виклик. Також нам потрібно щонайменше 80 автомобілів екстреної допомоги. Тут наголошу, що реформа не стосується лише первинки, це лише початок. Паралельно, нехай і достатньо повільно, відбуваються зміни в екстреній медицині. Вже є об'єднана вся служба екстреної медицини, працюємо над встановленням центральної диспетчерської. Але разом з тим нам бракує понад 60 водіїв для екстреної медицини. За таку зарплату ніхто не бажає йти на роботу. Водій хоче отримувати 15 тис. грн, а ми можемо запропонувати лиш 3 тис. грн.

Ми вийшли з ініціативою, яка підтримана на рівні Кабміну, однак поки на словах, щоби дозволити медпрацівникам використовувати службовий транспорт. У багатьох країнах сімейні лікарі їздять на виклики власним транспортом, тоді їм відшкодовують витрати за паливо і ремонт, або службовим авто. Принагідно згадався досвід Хорватії, ми були там в центрі екстреної меддопомоги: всі водії, які працюють на «швидкій», мали медичну освіту.

Щоб заманити лікарів йти працювати у села, слід створити там належні умови

- Я пропрацювала у селі сім років. Закінчила інститут з відзнакою, отримала рекомендацію на наукову практику. Тоді не так просто було знайти роботу у Львові…

Нині ж випускник-медик не має зобов'язань перед державою: торік МОЗ відмінило розподіл. Я не прихильник цього, тому що сама через це пройшла, і ті практичні навики, яких, на жаль, не вчать у вишах, назавжди залишиться зі мною. Я вважаю, що випускник медичного університету бюджетної форми навчання, у навчання якого держава вклала немалі гроші, має віддати те, що за нього заплатили, і поїхати працювати принаймні на три роки туди, де є гостра потреба.

Тут також додам, що наша область має завелике державне замовлення для медичних вишів. Йде мова і про бюджетників, і про контрактників. Маємо перевантаження медичними кадрами.

Отож, нині вкрай складно звабити випускника медичного університету, який шість років вчився за студентською партою, два-три роки – в інтернатурі. Це вже дорослі люди, багато з них мають сім'ї, і тому навряд чи буде купа бажаючих облишити теплий комфортний дім з інтернетом, транспортом, кінотеатрами, розвагами і поїхати за 50-60 км в якесь село, де нема ні води, ні каналізації, ні нормального туалету.

Це вкрай складно, але можливо. Я переконана, що це буде реально зі зростанням кількості об'єднаних територіальних громад. ОТГ мають нині більші бюджети, ніж сільські ради 2-3 роки тому. Відтак об'єднані громади в стані утримувати тих двох-трьох сімейних лікарів. Є в нас вже такі, що найняли акушер-гінеколога, невропатолога… Більше того, в деяких ОТГ зарплата медиків сягає 8 тис. грн, що є більше, ніж у звичній бюджетній установі.

Є нормативи, які вже, до речі, відмінені міністерством, але, орієнтуючись на які ми жили останні 10-15 років: на 10 тис. населення – 0,5 ставки дитячого хірурга чи невропатолога. Нині ж ОТГ чи місто, маючи хороший бюджет, можуть собі залучити додатково на роботу медпрацівників. Тоді громада може пропонувати медикам кращі умови праці, житло, транспорт, хорошу зарплату, соціальні бонуси…

Коли у нас було обговорення проекту закону про сільську медицину і приїжджала робоча група з Адміністрації Президента, ми пропонували внести такий собі мотиваційний пакет. Органи місцевого самоврядування мали б його напрацювати, щоби молодь йшла працювати в село.

Якщо от, до прикладу взяти Польщу, то там маса лікарів, які до обіду працюють в стаціонарах, поважних університетських клініках, згодом сідають у авто і їдуть по селах, бо це додаткові фінанси. Щоби мати хорошу зарплату лікар в Європі дуже багато працює.

Лікарня не може стояти біля кожної хати. Малозавантажені заклади віддаватимуть під хоспіси, житло для медиків

- Усі наші центральні районні лікарні є малозаванатаженими. Чисельність ліжкової мережі треба скорочувати. Потужності наших туберкульозних стаціонарів були шалено роздуті у зв'язку з тим, що за часів Радянського Союзу пацієнт з туберкульозом мав лікуватися 8-10 місяців. Більше того, коли я працювала в інфарктному відділі медсестрою, то пацієнти там лікувалися 6-8 місяців, з них не менше 3-ох – у стаціонарі, нині ж – максимум до двох тижнів, після цього пацієнт може повертатися додому. Тобто, суттєво змінилися протоколи в дуже багатьох паталогіях, відповідно нема потреби у великій кількості ліжок.

Ще три роки тому ми мали 22 тис. ліжкомісць у стаціонарі по області, зараз – вже 19 тис. І це зовсім не вплинуло на кількість людей, які лікувалися у стаціонарі, просто тепер значно вища інтенсивність лікувального процесу, багато нових методик, як в обстеженні, так і в лікуванні.

Ми скоротили вже близько 700 ліжок туберкульозних стаціонарів. А ті, що зосталися, все одно не заповнені.

Закриття лікарень не буде, але потроху скорочуватиметься кількість ліжкомісць. За рахунок цього і покращуються умови: в палатах, до прикладу, вже не по вісім людей, а по п'ять.

Є у нас проблема з медичним персоналом: у деяких лікарнях є брак. Зокрема, в службі екстреної медицини не вистачає і лікарів, і медсестер, і водіїв, а є установи, де медперсоналу надто багато, і вони нічим там не займаються. Це дуже складна робота, але ми за це візьмемося, незважаючи на невдоволення якоїсь частини медичних працівників, насамперед обслуговуючого персоналу, тому що при кожній реорганізації найперше страждають вони.

Ми не маємо контрольної цифри щодо того, скільки закладів треба закрити. Більше того, тут не йдеться про те, щоб просто закрити і повісити вивіску, ми думаємо над тим, як ці установи використати: щось перевести у хоспіс, паліатив, щось віддати під заклад соціального захисту, житло для медичних працівників…

Ми були в Торонто, там дитяча лікарня розрахована на 15 млн населення. Це одна з кращих у світі клінік, її бюджет – 1 млрд дол., плюс 400 млн дол. благодійних пожертвувань від спонсорів та меценатів. І чомусь ніхто там не організовує акцій протесту, мовляв, замало однієї лікарні… Візьмімо Литву, там на всю країну лише дві дитячі лікарні. А у нас у кожному районі є дитяче відділення…