ОСТАННІ НОВИНИ

Марта Чумало: «Жінки у глибоких сільських районах сприймають насильство щодо них як норму»

Соломія Григор'єва

|

Психолог та заступниця голови ГО Центр «Жіночі перспективи» Марта Чумало про найбільш вразливі групи жінок, як потерпають від домашнього насильства:

Цього  року міжнародна акція «16 днів протидії гендерному насильству» має гасло «Не залишай нікого за спиною». Це гасло звертає увагу на ті вразливі групи жінок, котрі потерпають найбільше.

Зазвичай ми звертаємо увагу на тих, хто може звернутися за допомогою, хто розуміє, що їх права порушуються, хто може покликати на допомогу свої близьких. Але в Україні є дуже багато жінок, які є поза статистикою, поза освітленим полем, але вони також потерпають. Ні офіційні структури, ні громадські організації навіть не підозрюють про той рівень насильства, який вони переживають.

Серед таких найвразливіших груп є ряд внутрішньо переміщених жінок, котрі часто не мають житла, не мають соціальних зв’язків, які б допомогли їм звернутися за допомогою. Сюди також входять жінки, які проживають у глибоких сільських районах, що сприймають насильство щодо них як норму і думають, що таку поведінку кривдника треба терпіти. Також ми маємо жінок-ромок, які не отримують належного доступу до послуг. Це цілий ряд груп, які є незручними для послуг: жінки, які живуть на вулицях, жінки з різними формами інвалідності, жінки, які не можуть самі звернутися за допомогою.

Тому міжнародний комітет звертає увагу на тих жінок, які не приходять до притулків, до жіночих організацій, до соціальних служб, і закликає зробити крок їм назустріч.

На жаль, жінки, котрі потерпають від насильства, врешті-решт опиняються один-на-один з кривдником. Дуже часто нам жінки говорять: «Спочатку я кричала, я зверталася, я пробувала щось змінити, але ті результати, які я отримувала, ще більші побої стримують мене від того, щоб кричати в пустку».

Ми повинні звертати увагу на ті страждання, які є поряд з нами. Можливо це є в сусідній квартирі чи це є в наших знайомих, родичів. Достатньо прости запитати: «Чи можу я тобі допомогти? Якщо тобі буде зле, скажи мені. Я є тут». Жінка вже буде мати відчуття, що вона не одна. Я закликаю всіх бути трошки більш чутливими до страждань жінок навколо нас.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *