ОСТАННІ НОВИНИ

«У них немає дітей і собак». Прес-секретар «Львівавтодору» звинуватив зоозахисників у розпаленні ненависті

Катерина Родак

|

Прес-секретар ЛКП «Львівавтодор» Олексій Хміль прокоментував історію із загибелі його собаки. Працівник комунальної установи переконує, що нічого сенсаційного у ситуації немає.

Чоловік звинувачує волонтерів у тому, що вони слідкують за власниками тварин.

«Агов, власники собак! Особливо ті, хто живе в сільській місцевості і тримає своїх улюбленців у вольєрі, або на цепці, чи, не дай Боже, пес живе на вулиці, навіть, якщо це в полі, чи на хуторі, і до найближчого сусіда 50 метрів. Будьте обережні, бо тепер за кожним кущем видить волонтер і за вашим підопічним слідкує пильне око сусіда чи сусідки. У них немає часу на себе, у них немає дітей і собак, у них важливіша місія – слідкувати за вами. Чи все ви робите за правилами, за їхніми правилами. А, якщо ні, то про це обов’язково має знати весь світ. Благо технічний прогрес дозволяє це швидко зробити. Для чого?! Мабуть, так вони проявляють турботу і любов до братів менших, це їх місія. А те що їх псевдо любов до песиків і котиків породжує людську ненависть, це вже їх не цікавить. Головне покарати винного, затравити, зробити максимальний репост! Ні, не на лікування дитини, не для того щоб знайти злодія чи вбивцю, які щодня лазять по чужих хатах, щотижня вбивають на трасах людей, ні, таких багато, вони не цікаві. А от близький сусід і в якого рік тому загинув пес – о, це сенсація! Тут і знайомий волонтер стане у пригоді, якому треба проявити свою любов до собаки за кілька годин до смерті», – пише Олексій Хміль.

Він вважає, що собака промучився у машині більше, ні ж канаві, де його знайшли волонтери.

«Але це вже не важливо, що він промучився в машині і відразу загинув, головне про це написати і звинуватити власника собаки у жорстокому поводженні, покарати, нацькувати на нього і його родину тисячі колег-волонтерів. Це прояв його вищої любові до ближнього! А який подвиг і вияв любові проявила режисер-волонтер! Мабуть досі гордиться, що зробила максимальний у своєму житті репост. Аякже, вона знайшла найбільшого злочинця планети, який розважається тим, що кожного ранку виловлює песиків і ламає їм хребти», – йдеться у пості чоловіка.

Він зауважує, що після оприлюднення історії з його собакою, йому почали погрожувати люди, у яких немає дітей та тварин.
«І не важливо, що їх псевдо любов породила тисячі проявів ненависті. Півтори тисячі прокльонів виголосили молоді люди на мою адресу лише у приватних повідомленнях. Тисяча незнайомих мені людей, які не спілкуючись зі мною, не знаючи правдивої історії собаки, побажали мені і моїй родині горіти в аду і до сьомого покоління проклинали. Це в основному молоді люди. Які не народили дітей і не тримають собак. Не знають вони, бідні, що всі прокльони вернуться їм назад. Не знають, що їх псевдо любов до моєї собаки породила вибух справжньої ненависті, яку вони випустили у світ і яка до добра і любові не призведе», – пише Олексій Хміль.
«Я не гніваюся на них, бо вони не знали про що пишуть. Тільки шкода, що маленька завислива неправда маленької людини породила велику неправду в серцях незнайомих людей. Вибачне, що не відповів на жоден лист, бо нікого не цікавила правда. Спілкувався лише з журналістами, які правдиво хотіли розібратися у ситуації», – пише він.

За словами працівника «Львівавтодору», він був господарем багатьох тварин, проте всі вони загинули.
«Забув розповісти журналістам, що за 40 років, а перших акваріумних рибок мені тато купив у 7 років, я мав десь зо 300 робок, хом’ячка, морську свинку, черепаху, папугу, кілька котів і 4 собаки. І всі вони на жаль загинули. Про це волонтери не писали, тому напишу я. Якось швидко вони всі вмирали, що я не встигав повідомляти про це весь світ. Плавали собі рибки 2 роки, плавали, а потім бац і повмирали. Жили собі хом’ячки, свинки, папуги, черепахи, а потім бац… Коти і пси попадалися в мене бойові. Майже всі загинули в бою. Один кіт боровся з колесами автомобіля, другий з лисицею. Один, правда, не хотів геройства і спокійно пролежав на пральній машинці до 12 років. І я, каюсь, не завіз його перед смертю, волонтерам…а поховав у дерев’яній коробці у сусідньому парку. Але найгероїчніший був останній мій пес, який майже 7 років чесно ніс варту трьом сусідам на периферії Солонки. Не впустив жодного злодія. За те постійно був від них битий. Не любили його і бродячі собачки. Бо на свою територію не впускав нікого…»,  – веде далі він.
Він наголошує, що врешті решт йому довелося поховати свого собаку:

«Цікаво, що думав мій пес про прояв людської любові в останній день свого життя, коли його промучили волонтери, тягаючи по трьом клініках, а потім напівживого привезли на те саме місце. Але дякувати Богу і за це, бо вони дали можливість мені достойно його поховати у тому районі, де він жив. Правда, вселюблячі сусіди відмовилися допомагати нести його до сусіднього лісу. І я ніс 50 кілограмову вівчарку на плечах понад кілометр. Ніс і розмірковував про любов і ненависть…».

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...