ОСТАННІ НОВИНИ

Лариса Разнікова-Возницька: «Знищення Галереї мистецтв лише почалося: головне – попереду»

|

Донька багаторічного керівника Львівської галереї мистецтв, колишня в.о. директора Галереї Лариса Разінкова-Возницька переконана, що нове керівництво почало системно нищити Галерею, але головні події ще попереду. Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.

Подаємо пост Лариси Разнікової-Возницької цілком:

«А от тепер, брудні панове, що знищуєте Львівську національну галерею мистецтв ім. Бориса Возницького , ви мене добряче розізлили. Хотіли у котрий раз мене принизити, облити брудом, що вам вдавалося за останній рік мого директорства, так ось, ви принизили і «по блатному» – опустили (але цією мовою ви тепер розмовляєте) – СЕБЕ.

Сьогодні у моїй спекою прогрітій «хрущовці» проходив обшук. Стараюся звикнути до цього слова, бо ніколи його раніше не вживала. А судді то хто? У своєму інтерв’ю Т. Возняк (мені подобається, як його прозвали галерейники – «навозняк») звинуватим мене та Ларису Спаську ( у минулому зав. відділом музею книг), що тільки ми знаємо куди ділися книжки з музею. НЕ ЗНАЮ! При моїй каденції була проведена інвентаризація збірки музею і як мені доповів головний зберігач І.Хомин та Л.Спаська – інвентаризація закінчена, в музеї все гаразд, навіть деякі члени комісії вже поставили свої підписи, залишилося уточнити деякі нюанси ( музейники мене зрозуміють). А далі конкурс – і я не директор.

Пропрацювала 45 років в Галереї. Навіть у страшному сні не могла побачити, що галерея для мене закриється з подачі Козинкевич , Хомина та Возняка . Двічі підходила до Возняка і просила взяти мене на посаду реставратора, хотіла ще приносити користь , але у відповідь – «Мені треба порадитися». А от радники були свої. Один з них мене двічі обшукував, коли забирала свої речі – це славнозвісний Ігор Хомин ( до речі, а чому ще його не обшукали, він ж відповідає за усі фондосховища музею?) і Козинкевич – славнозвісна плагіатка, яка виставку по Підгорецькій збірці приписала собі і про Бориса Возницького навіть не згадала. До довідки: Борис Возницький , як тільки домігся передачі галереї Підгорецького замку, окрім значних реставраційних робіт в основному з колективом музею (держава коштів не виділяла) мріяв зробити виставку збірки. Ми як реставратори, працювали над цією збіркою, брали навіть на реставрацію твори з Історичного музею. Перебуваючи на посаді Генерального директора, я продовжила реставрацію цих творів з колективом. І ось, виявляється це стало мрією Возняка і Козинкевич. Які молодці, але на скільки б ця виставка виграла, згадавши ім’я Возницького. Які ж ви ПРИМІТИВИ.

Так от про обшук! Чи наша країна вже геть втратила розум, чи що відбувається? Щоб таки мене звинуватити і піймати на гарячому (голуба мрія Возняка ), хлопці з Галицького СВ ВП ГУ запропонували мені з ними зустрітися. Розуміючи, що справа Державна, я попросила викликати мене Повісткою, на що Вони запевнили, що «вручать» її при зустрічі. При зустрічі, вони надали рішення суду на обшук у моїй квартирі. Запросили понятих. Все по закону, єдине, що було порушено і я про це заявила, цей обшук мав проходити в присутності мого адвоката, надала їм його данні. Це не було враховано, але не це головне. А головне – те, що фактично обшукувалася бібліотека та папки з рукописами Бориса Возницького. Коли батька не стало, його маленька двокімнатна квартира у «хрущовці » від підлоги до стелі була заставлена книжками, і я вирішила значну частину цієї бібліотеки подарувати галереї, собі лишила лише необхідну для роботи літературу. Ось ці книжки і переглядали слідчі. Я була спокійна, бо краще віддам життя, ніж сплюндрую ім’я такого батька. Дивилися, що хотіли, все показувала, а сама думала – Борис Возницький створив музей книги рятуючи та звозячи з експедицій у 60-х – 70-х стародруки, українські книжки. Ці експедиції збільшили галерейну збірку у шість разів. Це і врятований І.Пінзель, і біля двох тисяч дерев’яної поліхромованої скульптури, ікони, портрети, твори Підгорецької збірки…… Він збільшив культурне надбання Держави на мільярди умовних одиниць. І я рахую, що не мене обшукували (бо я нічого не нажила, слідувала принципам батька), а обшукували Возницького – Героя України. Не тих, хто на даний час наживається на Галереї влаштовуючи після 18.00, коли Палац Потоцьких зачиняється, презентації та п’янки серед експонатів. Змінюють головного бухгалтера на свою людину , бо ці кошти за весілля та …. ідуть не у Державу. Виганяють заступника по науці В.Пшика, який зі студентських лав прийшов у музей , знає достеменно галерейну збірку і має фундаментальні наукові праці, заміняють його економістом за освітою, який почав свій шлях у музеї з допитів працівників та п’янок. Усувають завідувачку відділом реставрації , реставратора Вищої категорії Р.Мокрій та Корнєєву Галину, що створювала музеї М.Шашкевича, ремонтувала їх, і знала свій матеріал як ніхто інший. Можу перераховувати факти ще на сторінку, але саме жахливе, що Возняк за рік роботи жоден з відділів галереї не врятував, не відреставрував, а навпаки скоротив відділи музею, бо так працювати простіше, легше. Колектив принизив, поставив на коліна.

Я довго мовчала, думала, невже це не бачить Міністерство культури, говорила з Є.Нищуком, але зрозуміла, що не даремно був поставлений Возняк, очевидно, все ще попереду. Це і піар на скульптурах Пінзеля, і передача широкоформатних унікальних полотен М. Альтомонте.

Так, сьогодні мене розізлили, але це не вилив моєї злості, це правда, і під кожним реченням я готова розписатися».

Раніше Львівський портал повідомляв, що в рамках відкритого кримінального провадження, від 5-го січня 2017 року, за фактом зникнення 431 музейного предмету (старовинні книги та стародруки), у помешканні Лариси Возницької поліція проводить обшук.

За словами нардепа Ігоря Васюника, який повідомив про обшук у своїй сторінці у Фейсбук, це брудна кампанія проти тих, хто хотів зберегти спадщину Бориса Возницького (покійного мистецтвознавця, директора Львівської галереї мистецтв, батька Лариси Возницької).

Також додамо, що у помешканні Лариси Возницької стародруків не знайшли.

Як відомо,  у вересні 2016 року директором Львівської галереї мистецтв став Тарас Возняк. У конкурсі на цю посаду тоді брала участь в.о. керівника галереї Лариса Разінкова-Возницька. Невдовзі у Львові закрутився скандал довкола встановлення меморіальної таблиці Борису Возницькому.

У січні цього року Тарас Возняк зробив шокуючу заявущодо зникнення майже сотні стародруків, натякнувши, що до їх зникнення причетне колишнє керівництво галереї мистецтв. Лариса Разінкова-Возницька назвала такі закиди фальсифікованим нападом. У травні Лариса Разінкова-Возницька заявила, що керівництво Львівської галереї мистецтв закриває частину музеїв.

Фото: lviv.web2ua.com

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.