ОСТАННІ НОВИНИ

У США помер український дисидент та мовознавець Святослав Караванський

|

Учора, 17 грудня, у лікарні міста Балтимор у США помер 95-річний український мовознавець і дисидент Святослав Караванський. Про це повідомила громадська діячка Галина Климук-Хом’як на своїй сторінці у Facebook, передає кореспондент Львівського порталу.

1

Як вона написала, вчора вранці у лікарні в Балтиморі помер довголітний дисидент Святослав Караванський.

«Вічна йому пам’ять і велика подяка за його титанічну працю на національній ниві», – зазначила Галина Климук-Хом’як.

Довідка:

Народився 24 грудня 1920 року в м. Одеса, нині Україна (тоді УСРР) в сім’ї інженера.

У 1940 р. полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Уникнувши полону, Караванський повертається на початку 1942-го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, зв’язаної з ОУН, під псевдо «Бальзак». Організовує книгарню української літератури «Основа», а виторговані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сіґуранца. В 1944 виїздить до Румунії, звідки в липні того ж року нелегально повертається у звільнену Одесу. Але третього ж дня після повернення, при спробі відновити зв’язок з колишніми гуртківцями, Караванський був заарештований. Під час слідства його обіцяли звільнити, якщо буде доносити про настрої студентської молоді, але він відмовився.

У 1945 р. військовий трибунал Одеського військового округу засудив Караванського до 25 років позбавлення волі. Карався в багатьох таборах — будував залізницю на р. Печорі, рубав ліс коло Магадана, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет — Лена, шив одяг у Мордовії.

Коли умови в таборах після смерті Сталіна пом’якшали, Караванський береться за свою давню мрію — літературну працю й багато пише — вірші, віршовані казки, п’єси, перекладає. Деякі з його творів навіть публікували в центральних виданнях («Літературна Україна»). 1954-го розпочинає велику роботу над Словником українських рим.

19 грудня 1960, після 16 років і 5 місяців ув’язнення, Караванського звільняють постановою Дубравного ВТТ (виправно-трудовий табір) — на підставі ст. 2 Указу про амністію від 17 вересня 1955 термін ув’язнення Караванського скорочений наполовину, тобто на 12,5 років. Він повертається до Одеси, працює механіком ремонту обчислювальних машин, перекладачем у редакції обласної газети «Чорноморська комуна», позаштатним кореспондентом журналу «Україна», виїздить на заробітки до республіки Комі та ін. Закінчує працю над Словником рим української мови (Досі в Україні нічого схожого не було створено. Словник містить близько 60 000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України), багато перекладає з англійської мови, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає з дописами про мову. У цей період Караванський закінчив розпочатий ще в таборі Словник українських рим (близько 1000 друкованих сторінок).

Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні врочистості до ювілею М. Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою й т. ін. У 1965 р. занепокоєний ростом русифікації шкіл і ВНЗ, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього 4 вересня 1965 року проведено обшук, 13 листопада — арешт. Оскільки не було жодного формального приводу для суду над Караванським, то на подання КДБ Ґенеральний прокурор СРСР Р.Руденко опротестував його звільнення за амністією. Без суду і розслідування Караванського відправили досиджувати 25-літній термін (8 років і 7 місяців) у таборах суворого режиму. Караванський 5 разів оголошував голодування протесту, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в’язнів — учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969 р. його було заарештовано в тюрмі й там же засуджено додатково ще на 5 років тюрми і 3 роки таборів особливо суворого режиму.

У грудні 1971 року арештовують дружину Ніну Строкату-Караванську, яка допомагала Святославу. У травні 1972 року її засуджують на 4 роки таборів.

Усього Святослав Караванський провів у неволі 31 рік. Деякий час відбував покарання з легендарним сотенним УПА Березівської сотні Карпатського куреня військової округи «Говерля» ТВ-21 «Гуцульщина» Мирославом Симчичем «Кривоніс». У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США.

Фото: Вікіпедія

Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...