Заслужені і народні артисти: ганьба чи гордість нації?

В Україні існує цілий ряд звань, що передбачають численні нагороди та привілей. Серед них є нагороди за благородні чи героїчні вчинки, такі як «Мати-героїня» чи «Заслужений донор України». Або «Заслужений працівник фармації України» чи «Заслужений метролог України». Проте найбільш дискусійними нагородами за останні роки стали «Заслужений артист України» та «Народний артист України».

Львівський портал вирішив проаналізувати ці державні нагороди і дізнатись про їх власників та привілеї, якими вони можуть користуватися.

Трішки фактів

Державна нагорода «Народний артист України» (і «заслужений» також) – це почесне звання, яке надається Президентом України відповідно до Закону України «Про державні нагороди України». По факту це звання, яке після розвалу Союзу випливло зі звання «Народний артист УРСР».

Почесні звання України є державними нагородами України, що присвоюються за особисті заслуги перед Українською державою громадянам, які працюють у відповідній галузі, як правило, не менше десяти років,  мають високі трудові досягнення і професійну майстерність. Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 року, звання народного присвоюється: режисерам, артистам театрів, кіно, естради, цирку, професійних ансамблів та хорових колективів, диригентам оркестрів, композиторам, музикантам, дикторам телебачення і радіомовлення за видатну виконавську майстерність, створення високохудожніх образів, вистав, кінофільмів, що здобули міжнародне визнання, за особливі заслуги в розвитку вітчизняної культурно-мистецької спадщини. Заслуженими артистами стаюсь діячі тих самих галузей, але вже за високу виконавську майстерність, створення високохудожніх образів,  вистав,  кінофільмів,  що стали надбанням вітчизняної культурно-мистецької спадщини.

Тут, напевно, варто наголосити, що згідно з Законом про державні нагороди України, почесне звання «Народний артист України» може надаватися, як правило, не раніше ніж через десять років після надання почесного звання «Заслужений артист України».

Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка. Додамо, що нагрудний знак «Народний артист України» виготовляються з позолоченого срібла, а «Заслужений артист України» – зі срібла.

Як стати «народним»/«заслуженим». Інструкція

Окрім зрозумілих для всіх досягнень у виконавській майстерності, артисти, що претендують на ці державні нагороди, повинні мати вищу освіту. Згідно закону особи, яких представляють до присвоєння почесного звання «Народний артист України», повинні мати вищу освіту на рівні спеціаліста або магістра. Особи, які претендують на звання «Заслужений артист України», повинні мати вищу або професійно-технічну освіту. Прочитавши це, мимоволі виникають сумніви: а чи всі ті сотні «народних» бандуристок чи акторів мають повну вищу освіту?

Але, коли аналізуєш далі, розумієш, що здобути ступінь «магістра» простіше, ніж пройти кола пекла з тяганиною документів на отримання цього почесного звання. Як поетапно (чесно і згідно правил) має виглядати ця процедура: колектив подає свої пропозиції в обласне управління, управління – у відповідне міністерство, яке готує списки на підпис Президенту. І це все нічого, якщо «не горить» і можна зачекати кілька років, поки все це дійде до Глави держави. А якщо за півроку на пенсію і потрібна чимала надбавка? Тоді доводиться вирішувати питання «за сало». Тобто треба «підмазати» на трьох стадіях розгляду, щоб таке бажане звання не забракувати, знайшовши для цього тисячу причин.

Однією з тих, хто пішов чесним шляхом, стала співачка Наталка Карпа, яка вирішила подати документи на звання «Заслужений артист України», щоб спробувати: а раптом…

«Звання «Заслужений артист України» я отримала за часів «правління» Віктора Ющенка. Я зібрала документи, подала їх і, чесно кажучи, забула. А потім в моєму житті був період, коли були європейські гастролі, коли пісня «Калина не верба» стала очолювати чарти радіостанцій. І я не знаю, чи це зіграло роль, чи просто так співпало, але 8 березня мені зателефонували з адміністрації і покликали на вручення відзнаки. Це було дуже несподівано, бо сталось десь за 4 роки після того, як я подала пакет документів», – розповіла Львівському порталу співачка.

Відтак, якщо Ви хочете отримати звання «Народний артист» чи «Заслужений артист», потрібно перш за все обрати правильну для вас стратегію, щоб все ж Президент вручив вам бажаний нагрудний знак і все, що з цього витікає.

Відзнаконосці-зрадники

Зараз більшість українців вважає, що ці дві державні нагороди є дискредитованими. І лише маленька кількість нагороджених справді на них заслужила. Особливо гостро зараз обговорюють артистів, які зрадили Україну та продовжують виступати на сценах країни-агресора. Або тих виконавців, які підтримують злочинні дії Росії та особисто Путіна, але продовжують залишатися лауреатами відзнак Глави української держави. Їх звання «Народний артист» чи «Заслужений артист» залишають в них, і ніхто з української влади не бореться з тим, щоб їх забрати (тут варто зазначити, що, згідно відповідного закону, ці звання можуть бути відібрані, але лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом).

А зрада Батьківщини хіба не є тяжким злочином?

Велике обурення в суспільстві викликають українці, які завжди були улюбленцями народу, збирали повні зали шанувальників і гастролювали країнами СНД, але не припинили своєї діяльності в Росії під час гібридної війни на Донбасі. Серед найвідоміших – Ані Лорак, Ірина Білик, Світлана Лобода, Таїсія Повалій… Окрім звання «заслужений» перші дві співачки в цьому списку мають ще й звання «народної». Звісно, що між отриманням заслуженого звання і народного не пройшло 10 років, але тут ще можна «пробачити»: вони прославляли Україна на міжнародному рівні. Для прикладу, Ані Лорак стала «народною» у 2008 році, тобто одразу після успішного виступу на Євробаченні. Проте, чому ці співачки й далі залишаються «Заслуженими артистами України», якщо поваги більшості українців явно не заслуговують?

Але на це ще можна закрити очі. Нехай. А як «Народними артистами України» можуть залишатись російські виконавці, які відкрито виступають проти цілісності нашої держави!? Львівський портал переглянув повний список людей, які отримали ці державні УКРАЇНСЬКІ нагороди, і знайшов 5 найодіозніших персонажів з країни-агресора. Ними є: Олександр Малінін (став «народним» у 2004 році), Філіп Кіркоров (2008), Ігор Крутой (2011), Ілля Рєзник (2013) та Леонід Бронєвой (2013). Окрім того є ще бонус-плюс, або навіть, можна сказати, вишенька на торті – Йосип Кобзон. Чому він такий особливий? Все просто: він став першим (!) артистом, який отримав почесне звання «Народний артист України» з рук Президента України. Це сталося у грудні 1991 року. До того цю державну нагороду вручали згідно указу Президії Верховної Ради.

Невідомі народу «народні»

Зрадники зрадниками, але тут ще можна погодитись, що колись вони й справді могли чесно заслужити ці звання. Однак видатних імен серед сотень нагороджений справді дуже мало. Більшість імен у списках – невідомі широкому загалу особистості, які сидять в оркестрових ямах регіональних театрів чи виконують епізодичні ролі у спектаклях. Тому наявність у таких персонажів відзнаки «народних» чи «заслужених» наштовхує на певні сумніви.

Давайте розглянемо кількох абсолютно випадково вибраних з цього переліку імен, і спробуємо розібратись, що такого важливого вони зробили для України. У списку «Народних артистів України» є такий собі Маліновский Рафаїл Болеславович. В описі про нього написано, що він викладач Житомирського училища культури. Якщо ж «загуглити», то місцеві видання згадують про нього, як про балетмейстера, режисера-постановника. Ще у цьому списку є такі люди як Світлана Глух (доцент Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського) чи Богдан Чуфус (ведучий програм редакції Одеської обласної державної телерадіокомпанії). Варто додати, що Львівський портал не сумнівається в їхніх талантах, вони й справді можуть геніально виконувати свою роботу, але є одне «але». Чому майже нікому невідомий Богдан Чуфус є «народним», а такі легенди як Дмитро і Назарій Яремчуки чи Святослав Вакарчук є лише «заслуженими»? Невже вони менше зробили для розвитку вітчизняного культурно-мистецького руху?

Пільги «народних»/«заслужених»: є за що боротись!

Всі українці свідомо розуміють, що є певна частина артистів, які швидше за все «купують» собі ці звання. Але для чого їм це потрібно? Які переваги цих державних нагород?

Перш за все – це надбавка до зарплати і пенсії. За почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР надавалися і надаються додаткові кошти до ставки: за «народного» – надбавка становить 40%, за «заслуженого» – 20% посадового окладу. Надбавки за почесні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням.

Окрім того, згідно наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 29.11.2011 р. звання народного артиста прирівнюється до вченого звання професора, що враховується при розрахунку частки науково-педагогічних працівників з науковими ступенями та вченими званнями, які забезпечують викладання лекційних годин дисциплін навчального плану за напрямами підготовки і спеціальностями галузей знань 0202 «Мистецтво». В свою чергу звання заслуженого артиста прирівнюється до наукового ступеня кандидата наук, що враховується при тих самих умовах. Тепер зрозуміло, для чого викладачам звання «народного»?

Можливо, ці артисти мають і більше пільг, але про них дізнатись дуже проблематично, адже у законі «Про державні нагороди» написано: «особи, нагороджені державними нагородами,    користуються пільгами, передбаченими законами України».

«Ми з друзями жартували, що коли маєш «народного», тобі виділяють особливе місце на цвинтарі. Але, чесно скажу, я не знаю, які там переваги, ніколи цим не цікавилась. Але мені здається, що особливо ніяких пільг не потрібно. Єдине, що було би класно, якби «заслуженим»/«народним» давали можливість раз в рік безкоштовно орендувати зал в театрі і прозвітувати про свою діяльність. Тоді б ці артисти на таких концертам щоразу показували, що здобули цю нагороду недаремно», – вважає Наталка Карпа.

Відмовитись чи не відмовитись?

Редактор відділу культури «Львівської газети» Ярина Коваль вважає, що Україні варто  позбутись цієї практики: «Звання народного чи заслуженого артиста – це пережиток Радянського Союзу. І Україні однозначно пора відмовлятися від цих звань. Такі звання є дискредитованими. Колись вважалося, що народні артисти – це найкращі таланти, люди, які дійсно цього вартують. Сьогодні так не є. Тому таку повагу, яку первісно мали б викликати ці нагороди, останнє десятиліття вони вже не викликають».

Цікаво, що за всю історію роздавання цих нагород зафіксовано лише одну відмову. У 2005 році Олег Скрипка відмовився від звання заслуженого артиста, мотивуючи відмову так: «Я би відмінив всі ці звання антинародних артистів, які на 50% куплялися за гроші. Сьогодні ті достойні люди, які мають це звання, опинилися поряд з іншими людьми, які просто купили його за гроші, чи за якісь там концерти, чи за якісь там коврішки та бонуси. Це просто дискредитує звання такого артиста».

Заслужена співачка Наталка Карпа не вважає, що це звання потрібне за надбавку до пенсії, проте вбачає в цій відзнаці велику відповідальність перед людьми.

«Що для мене це звання? Це, напевно, випробування, яке змушує постійно тримати планку. Особливо зараз, коли в країні така ситуація, ти, як «Заслужений артист України», маєш бути в активних точках, в госпіталях, тощо. Потрібно кожен раз доводити і собі, і оточуючим, що ти дійсно достойний цієї нагороди. Але в будь-якому випадку головним критерієм для мене є любов людей. Якщо люди приходять до тебе на концерти, купують твої диски, слухають твої пісні – це найголовніше визнання. Звичайно, що якась премія має бути, бо це направду мотивує, стимулює. Просто яка форма і яка подача, мають визначати дійсно професійні люди», – зазначила артистка.

Звичайно, коли держані нагороди отримують дійсно достойні люди, такі як Джамала, то всі питання знімаються. Але чи справді їм це настільки потрібно… Кожен свідомий діяч культури та мистецтв розуміє, що найголовніше – це повага, любов і прихильність людей. До талановитих, працьовитих і достойних артистів завжди ходитимуть на концерти, купуватимуть альбоми, шикуватимуться в чергу за автографами, а не дивитимуться, чи має він звання «народного» чи «заслуженого».

Фото: NikLife, pravda.lutsk.ua, kostruba.com, cultprostir.ua, tabloid.pravda.com.ua, deswork.net