Співак, лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя про важливість співати і слухати українську музику:
«Якщо розглядати музичний ринок, то співати українською в порівнянні з іншими домінантними мовами – не вигідно! Продакшн коштує для всіх мов однаково, а ринок – найменший, менше споживачів і вони дають низьку ліквідність продукту.
Додайте несприятливий соціально-історичний шлейф і комплекс меншовартості, де українське (якщо воно не “зацінене” Москвою чи Європою (нішеві аутентичні фолкові виконавці) – сприймається як щось второсортне. Висновки очевидні.
Чому ж тоді й далі співаємо українською?
А тому. Не треба розглядати то лише як ринок. Бо та ситуація, яка склалася сьогодні не може продовжуватися завжди. Наше покоління повинно переломити (для початку) стереотип меншовартості, а згодом виховати культуру споживання СВОГО, україномовного контенту. Не “другосортного”, а ПЕРШОКЛАСНОГО, свіжого, якісного! Іншого шансу може не бути. І я не драматизую. Поїдьте у Білорусь і все зрозумієте…
Українська пісня – це стратегічний фундамент виживання і розвитку народу. Це – мова у нотах. Це елемент програмування людини для ідентифікації себе українцем.
І якщо кожен артист, що співає на території України буде обирати між долларом та народною ідеєю, доллар…. через пару поколінь ризикуємо втратити одну з важливих ознак народу, і почати відповідати російському визначенню “малороси”, “етнічна група” з російським діалектом….
Саме тому ми в супереч усьому співаємо рідною мовою. Саме тому я ставлюся до усіх колег, які співають або жартують українською зі сцени з особливим трепетом.
Починаючи з ОЕ, Марічки Бурмаки, Скрябіна, ТНМК, Руслани, Тартака, ДР, Бумбокс, Kozak System, Наталки Карпи, Ірини Федишин, Ot Vinta, МоторРола, Наталі Бучинської, Сергія Притули і “Вар’ятів”…. і закінчуючи відносно новими на сцені артистами Onuka, Mamarika, Сальто Назад, Без Обмежень, NAVI, Latex Fauna, Piano, Вів’єн Морт, Фіолет, Один в Каное, Натоліч, Шоколадка, Arlett, NaVsi100 … всі вони для мене не просто артисти, а стратегічно важливі функціонери. Їх, звичайно ж, більше ніж у зімпровізованому мною списку. В різних стилях, але на 90% українською.
Саме тому я так само вірю у формат “М2” і те, що їм вдасться все задумане. Бо по іншому не маємо права!
Також очевидно, що без підтримки народу вся українська музика приречена. Я не закликаю вас робити то сліпо.
Я впевнений, що за бажанням можна знайти собі україномовного виконавця, що прийдеться до смаку, послухати, купити квиток і прийти на концерт, придбати пісню в інтернеті або диск на заправці, і таким чином підтримати. Без насилля над собою.
Бо інакше всьому знову прийде повний кобзон».
З особистої сторінки Тараса Тополі у Facebook.
Фото: cultprostir.ua