ОСТАННІ НОВИНИ

Як перетворити Львів у місто щасливих котів?

Соломія ГОЛОВІНА, Львівський портал

|

Щодня доводиться бачити оголошення на кшталт «Віддам у добрі руки безпритульних котиків». Кожен з цих пухнастиків надіється на милість людей, адже в іншому випадку їх чекає вулиця. Так, Україна посідає друге місце у світі за кількістю котів на людину. Проте у такому рейтингу ми опинилися не через велику любов до цих муркотливих створінь, а через велику безвідповідальність…

Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нині у Львові активно діє соціальне опікунство. Отож, Львівський портал дізнавався, хто вони оці котячі волонтери, і як перетворити Львів у місто щасливих котів?

DSC_3418

 

Сердечна Раїса і її 25 вуличних муркотунчиків

Однією з таких котячих волонтерів є 68-річна Раїса П’ятниця, яка переймається проблемами вуличних і нікому не потрібних «хвостатих» ось уже десять років. У її квартирі мешкає аж 11 котів – Боня, Ляпа, Роня, Еммі, Умка, Кажанчик, Місюта, Міо, Малюк… Двоє новоприбулих наразі безіменні. Кожного з них вона брала додому з надією прилаштувати і знайти нового господаря, втім котики так їй полюбилися, що вже не сила було відірвати їх від серця.

Серед її домашніх улюбленців є один інвалід. Нещасний потрапив під колеса машини і  тепер уже навряд чи зможе ходити на чотирьох лапках. Раїса з іншими волонтерами не так давно знайшли його на вулиці і вирішили врятувати. Як пояснює жінка, за ним потрібен особливий догляд, тому знайти йому господаря нереально. «Одягаємо йому памперси, щоразу миємо…Зараз чекаємо на вердикт лікарів: чи зможе котик взагалі жити у такому стані…», – сумно пояснює вона.

DSC_3460
Руденький котик-інвалід

Окрім домашніх улюбленців у Раїси ціла армія вуличних котів. Жінка підгодовує підвальних котиків і тих, що неподалік її дому на вулиці Панча. Загалом їх близько 25, у кожного з них також є ім’я, і, як наголошує пані Раїса, свій особливий характер.

«Годую  котиків по розкладу, ношу їм сніданок і вечерю (здебільшого це сухий корм, курятина, молочко тощо). Їхній організм працює як будильничок, тому в призначений час вони вже з нетерпінням чекають на мене», – розповіла волонтер.

Пані Раїса каже, що часто бездомними стають коти, які раніше мали господарів.

«Натішилися ними, награлися, а потім – на вулицю…Часом ці пухнастики й справді можуть робити якусь шкоду, але, якщо ти вже вирішив завести домашнього улюбленця, то неси за нього відповідальність», – наголосила вона. І пояснила, що такі котики на вулиці довго не живуть: вони не звикли до сурового дворового життя і постійно перебувають у стресовому стані.

За її словами, найкращим виходом для врегулювання чисельності бездомних котиків є стерилізація. «Хвостаті, якими я опікуюся, усі стерилізовані. Щоб ви розуміли, не завжди так просто зловити вуличного кота, для цього треба увійти до нього в довіру. Стерилізація є дуже важливою, адже кицьки можуть приносити потомство 2-3 рази в рік, і нещасних пухнастиків буде ще більше…», – каже пані Раїса.

Котики колаж
Котяча сім’я пані Раїси

Вона також розповіла, що нині користуються популярністю перетримки котиків, коли небайдужі люди зголошуються взяти на якийсь час до себе бездомного пухнастика. «Це дає можливість вуличним котикам хоч трішечки побути в домашніх умовах і потішитись увагою та ласкою», – пояснила волонтер.

Коли починаємо говорити про те, скільки ж коштів треба на те, щоби прохарчувати котячу родину, пані Раїса зажурено ніяковіє. «Віддаю пухнастикам усю свою пенсію, та і її, чесно кажучи, не вистачає. Волонтери сам-на-сам із цією проблемою…», – бідкається жінка.

Міні-притулок і великий котячий дім

Не можна не згадати про притулок під Львовом, створений керівником ГО «Зоозахисний фронт» Юрієм Микитюком. Існує він ось уже 10 років, зараз тут мешкає майже 40 пухнастиків. У своє дітище пан Юрій вкладає всю душу та вільний час, і це вертається сторицею – муркотливою вдячністю котів.

«Мешкати у квартирі із великою кількістю тварин важко: багато незручностей, як правило, виникають неприязні стосунки із сусідами, і ти лише наживаєш собі ворогів. Я мріяв при першій нагоді купити дачний будиночок і облаштувати там притулок. Така нагода у мене з’явилася 2006 року», – розповів зоозахисник про омріяний притулок.

Дерев’яний дачний будинок, який став для хвостатих домом, з’єднаний місточком із вольєром, і котики мають можливість, коли забажають, виходити погуляти на свіже повітря.

Без зайвих слів. Любов

Лише на те, щоби прогодувати пухнастиків, у місяць потрібно 4 тис. грн. Чимало коштів йде на наповнювачі для туалетів, не дешевим є і лікування та вітаміни для котиків…

«Із спонсорами у нас нині сутужно, дуже важко все це тягнути. Здебільшого допомагають друзі, які давно мене знають і впевнені, що гроші йдуть за призначенням. Медикаменти останнім часом допомагають збирати через соцмережі. Космічні суми йдуть на опалення масляним калорифером котячого будиночку взимку», – каже Юрій Микитюк.

Також він пояснив, що спеціально не афішує місце знаходження притулку. «Є чимало «мудрих» хазяїв, які не стерилізують своїх домашніх улюбленців, а потім підкидають приплід. Так нині є із притулком у Брюховичах…Мені й так важко, більшої кількості тваринок не потягну…», – бідкається зоозахисник.

МЯУпритулок
МЯУпритулок взимку

Пухнастиків із свого притулку Юрій Микитюк не прилаштовує, вони для нього вже як родина.

«Із кожним котиком мене в’яже окрема історія… Так, прихожу якось у веткабінет, а там  чоловік хотів приспати кицю, що мешкала у нього вже 10 років, і покусала його внучку. Я все-таки вирішив забрати її. Спершу був дуже обережний: думав, що то страшний звір, якщо напав на дитину. Але лагіднішого створіння годі знайти, за всі роки не було жодного прояву агресії. Також якось взяв у притулок котика із розбитою нижньою щелепою. Тваринка була чорного окрасу, мабуть, перейшла комусь дорогу. Люди бувають дуже жорстокі…, – сумно каже він.

Як зробити Львів відкритим не лише для світу, але і для котів?

Представник ГІ «Захист тварин у Львові» Наталія Вишневська розповіла, що за кордоном проблема великої чисельності бездомних тварин регулюється по-різному.

«Так, у Америці, Великій Британії проводять масові евтаназії, у той час у Польщі масове присипляння заборонене на законодавчому рівні, і тварини утримуються в притулках до того часу, поки їх не прилаштують», – пояснила вона.

Водночас голова «Західноукраїнського товариства захисту тварин» Андрій Курач наголосив на тому, що опіка над бездомними котиками нині у Львові на плечах волонтерів.

«У Львові діє ухвала міської ради, якою котів визнано вільноживучими створіннями, які не потребують того, щоби їх вилучали з вулиці. Тобто, якщо кіт є безпритульним, то працівники ЛКП «Лев» можуть його забрати для стерилізації або вакцинації, а потім повернути назад, або ж прилаштувати у якусь родину. Цим нині активно займаються соціальні опікуни. Вони підгодовують котів, тому тваринки довіряють їм більше, ніж працівникам ЛКП «Лев». Волонтери самі возять хвостатих на стерилізацію. Таке соціальне опікунство нині дуже популяризується через соціальні мережі», – каже він.

Своєю чергою зоозахисник Юрій Микитюк переконаний, що кіт не може собі дати раду без опіки людини: «Так, у радянські часи смітники були відкритими, тваринки могли собі роздобути там якусь їжу, натомість тепер усе сміття ми збираємо в поліетиленові пакети… Більше того, соціальні опікуни, які підгодовують тваринок, часто наштовхуються на агресію і звинувачення зі сторони інших, мовляв, не пропадуть. Але заклик не годувати котиків –рівнозначний тому, щоб морити їх голодом. Це – злочин. На жаль, у нас зберігся шлейф минулого, і ми не маємо традиції гуманного ставлення до тварин».

Тож, як змінити ситуацію із бездомними котами? За словами, Андрій Курача, по-перше, дуже добре було б, якби створили базу даних і поділили Львів на сектори. За секторами закріпляли би опікунів, що досконало мали б знати свою територію і могли б моніторити кількість тварин, сприяти їх відлову.

«Ще один напрямок волонтерства – опікуни, які мають займатися прилаштуванням котиків на перетримки, пошуком постійного господаря, збором кошів на лікування, але без прив’язки до певної території. Так, до прикладу, поляки стерилізують, вакцинують котів і випускають на двір, пильнуючи далі за їхнім станом здоров’я . Коли холодно для хвостатих роблять пінопластові будиночки і утеплюють їх, це рятує від негоди котів, які живуть на вулиці. Також у міських бюджетах передбачають кошти, які виділяють опікунам на їжу для пухнастиків. Є навіть спеціальні автомати з їжею для бездомних тварин, де кожен може заплатити певну суму, і у тарілочку насипається корм…», – додав він.

Водночас Юрій Микитюк наголосив, що питання безпритульних тварин – є суспільним, державним, і, часто, політичним: «На мою думку, тут не може йти мова про аполітичність, адже ми постійно намагаємося достукатися до умів та сердець тої політичної сили, яка вирішує щось у міській раді».

Зоозахисник вважає, що міська влада у Львові мала б давно посприяти створенню повноцінного притулку для котів та собак. Як і годиться, популізму вистачає і мова про це йде вже роками, а от дому для вуличних тваринок нема і досі…

P.S. Не будьмо байдужими! Якщо маєте можливість, допоможіть притулку Юрія Микитюка і котикам пенсіонерки пані Раїси: 097-221-75-93 (Юрій), 063-36-75-008 (Раїса).

Фото: автор та соцмережі

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.