Вчора, 6 квітня, Львівський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Галицького районного суду, яким, зокрема, було скасоване рішення виконкому Львівської міськради про позачергове надання для тимчасового поліпшення умов проживання працівниці ЛКП «Рясне-402» Вірі Івашкевич некомунальних нежитлових приміщень, в яких більше 15 років безперервно мешкає родина АТОвця. Про це передає кореспондент Львівського порталу.
«Суть справи у тому, що у 2014 році виконком Львівської міської ради, незважаючи на вимоги чинного законодавства, надав нежитлове приміщення на вулиці Шевченка, 350, яке не має власника, є нічийним, тобто незареєстрованим ні за міською радою, ні за будь-якою іншою особою, молодій працівниці ЛКП «Рясне-402» Вірі Івашкевич під виглядом тимчасового житла. Ці приміщення ще у 2000 році були надані органами внутрішніх справ, які там здавна мали опорний пункт і який тоді припиняв функціонування, для проживання та переобладнання під житло родині Кулиничів. Якби ці приміщення були міські, то міліція, закриваючи опорний пункт, віддала би їх місту. А оскільки міській владі вони ніколи не належали, то з огляду на скрутний стан колеги-міліціонера, сім’я якого не мала де жити, керівництво міліції дозволило годувальнику сім’ї – Ярославу Кулиничу, – який вже більше 20 років працює в міліції та вже другий рік воює за Україну, поселитися з сім’єю у нежитлових приміщеннях першого поверху», – пояснив адвокат Кулиничів Дмитро Гудима.
Також він розповів про скрутні житлові умови сімейства: «Пан Ярослав зараз знову на полігоні та незабаром має відправитися у зону АТО. Його дружина не в змозі працювати за станом здоров’я. Ні пан Кулинич, ні члени його родини не мали та не мають свого житла, будучи всі прописаними у гуртожитку на менш ніж 13 метрах житлової площі. А сім’я у них велика – троє дітей і вже двоє внуків. Уявіть, як сімом людям тіснилися на такій площі?! 30 м кв. нежитлових приміщень дозволяє хоча би розмістити місця, щоби всі мали де спати. Тим більше, що у 2000 році родина переобладнала ці приміщення під житло».
До слова, того ж 2000 року Ярослав Кулинич став у чергу на отримання житла у міській раді. Як працівника міліції його зарахували відразу у дві черги – загальну і першочергову: в загальній він мав №19027, у першочерговій – №4353. Натомість, працівниця ЛКП Віра Івашкевич стала на чергу лише у 2011 року за №25290. Зате вже у 2014 році для неї виконком знайшов житло – нежитлові приміщення, в яких на той час 14 років вже жила родина Кулиничів.
Адвокат також пояснив, що нині ця родина вимушена користуватися обома помешканнями: оскільки у переобладнаних нежитлових приміщеннях нема ні світла, ні газу, то у гуртожитку вони готують їсти, а ночують вже у колишньому опорному пункті.
«Кулиничі сподівалися, що прийде час – і їм вдасться оформити ці нежитлові приміщення, закріпивши їх за собою. Втім, дарма, бо у 2014 році директриса та керівник профспілки комунального підприємства написали у міськраду листа з проханням виділити вказані приміщення пані Івашкевич як працівниці ЛКП з 7-річним стажем. І дарма, що міська рада та її виконком не можуть розпоряджатися тим, що їм не належить і ніколи не належало. Головне було створити документи про те, що у приміщеннях, в яких живуть Кулиничі, нікого немає і що вони ніким не використовуються», – каже Дмитро Гудима.
Торік рішенням Галицького районного суду Львова рішення виконкому та наказ департаменту житлового господарства Львівської міської ради, який став підставою для цього рішення, були скасовані. А вже вчора Львівський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Галицького суду, що було на користь Кулиничів.
Тому, на переконання адвоката Дмитра Гудими, нині існує реальна загроза для сім’ї Кулиничів. «Є ризик, що ще до завершення судового процесу, щоби приховати незаконну, якщо не сказати злочинну, діяльність групки людей з ЛКП і міськради, будуть вчинятися дії, аби вселити у житло Кулиничів працівницю ЛКП. І дуже шкода, що органи місцевого самоврядування Львова зайняли позицію не правди та справедливості, а захисту шкурних інтересів своїх працівників на шкоду іншим членам громади. Проте, як відомо, на чужому горі свого щастя не збудуєш. А тим паче, якщо до омріяних 30 метрів квадратних йти шляхом фальсифікацій за якісь там 30 срібняків», – констатував він.
Своєю чергою адвокат працівниці ЛКП «Рясне-402» каже, мовляв, питання щодо виселення родини не стояло. «Суд не приймав рішення щодо їх виселення. Поки що це питання не розглядалося і не стояло», – зазначив Микола Сенько.
Як Львівський портал вже повідомляв, у Львові комунальники вигадали «схему» з отримання безкоштовних квартир від міста.
