Коли на площу Ринок повернуться «Генії»?

Маленькі скульптури “Геніїв” були розміщені на балконі львівської кам’яниці Вільчків (площа Ринок, 3). Але вже майже 9 років вони перебувають на реставрації. Понад те, як повідомила  начальник управління охорони культурної спадщини Львівської міської ради Лілія Онищенко, найближчим часом сподіватись на повернення «Геніїв» не варто – через велику суму коштів, яка потрібна на їхню реставрацію. Про це повідомляє Гал-інфо.

Нагадаємо, що скульптурну групу “Генії”, яка була на балконі кам’яниці, забрали на реставрацію ще 2008 року, однак і досі їх не повернули на місце, хоч сам будинок відреставрували вже давно.

Зокрема,у вересні 2013 року  начальник управління охорони культурної спадщини Львівської міської ради Лілія Онищенко повідомила: «Дві скульптури нині є у роботі. Одна скульптурка буде незабаром повернута на фасад, відреставрована та законсервована. На місці іншої буде встановлена копія».

У жовтні того ж року Лілія Онищенко заявила, що скульптури повернуть, «коли зійде сніг».

«Одна скульптура буде повернута як копія, а друга як оригінал. Цей проект також фінансується з GIZ. Не до кінця він ще завершений. Ми сподівалися, що до кінця року ці скульптури повернуть, але вирішили що їх повернуть весною, щоб не стояли у зимовий період, адже там погано зроблені ринви», – сказала Онищенко.

Тоді ж Лілія Онищенко додала, що одна скульптура була у дуже поганому стані, адже на неї лилась дощова вода, бо була обірвана ринва: «Її вже відреставрували і передадуть у музей. На фасад встановлять її копію, виконану із каменя».

Однак 6 квітня 2015 року Лілія Онищенко на запитання журналіста , коли ж повернуться “Генії”, відповіла: «Повернуться». Цього разу вона вже додала, що на фасад будинку повернуться копії обох скульптур, а самі скульптури зберігатимуться в Історичному музеї на площі Ринок, 4.

Відтак уже 6 квітня цього року  до Лілії Онищенко вкотре звернулися із тим самим питання – коли на пл. Ринок, 3 повернуться «Генії». Цього разу вона розповіла, що реставраційні роботи торік не вдалось завершити.

«Ми не дійшли згоди щодо ціни», – сказала вона.

За словами Лілії Онищенко, за реставрацію минулого року попросили 160 тис грн., а цього року ціна очевидно зросте. У будь-якому випадку такої суми у міста немає та й казначейство не пропустить таку суму коштів. Вона також додала, що спеціалістів, які б могли виконати цю роботу за меншу суму не так багато.

Чиновниця повідомила, що реставрацією займається Орест Дзиндра, а самі скульптурки начебто перебувають на кераміко-скульптурній фабриці.

У випадку, якщо їх все ж таки від реставрують, то їх передадуть до Історичного музею на пл. Ринок, 4 там де зберігається скульптура «Глорія» з цієї ж кам’яниці.

Таким чином найближчим часом не варто сподіватись на повернення «Геніїв». Лілія Онищенко сказала: «Поки нема альтернативи для них».

Дещо інший погляд на цю історію висловила керівник архітектурно-реставраційної майстерні інституту “Укрзахідпроектреставрація” Лідія Горницька. За її словами, історія самої реставрації кам’яниці на пл. Ринок, 3 багата на таємниці і незрозумілі рішення міських урядників.

«Наша майстерня займалася впорядкуванням фасаду і даху цього будинку згідно із замовленням від управління капітального будівництва Львова. На фасаді кам’яниці стояла автентична скульптура «Глорія». Тоді з нами співпрацювала відомий технолог, реставратор з Києва Юлія Миколаївна Стріленко яка у своїй документації рекомендувала цю скульптуру реставрувати по місцю, без демонтажу. Не запитуючи авторський колектив, який працював над цим проектом, було ухвалено вольові рішення на рівні мерії, і скульптуру було демонтовано, розчленовано, адже її неможливо було зняти цільно та перевезено на скульптурну фабрику. Там її обдерли, не залишивши живого місця, і потім зібрали в Музеї Пінзеля, передавши туди шматками», – розповіла вона.

Лідія Горницька зазначила, що у їхній документації, в тому числі робочому проекті, на основі якої роблять так званий зведений кошторисний розрахунок, який визначає вартість робіт на фасаді, і зокрема реставрації скульптур, було чітко вказано про стаціонарну реставрацію, і гроші на демонтаж та заміну скульптури на копію не були закладені.

«Тоді мені розказували, що скульптурна група буде переміщена в музей скульптури, і тоді я поставила пані Онищенко питання, назвіть адресу цього музею, адже Музей Пінзеля не музей скульптури. Ми на це питання відповіді не почули, бо у Львові такого музею нема. Дійсно, один із «Геніїв» був у дуже поганому стані, адже через недоліки дощовивідної системи його постійно омивала вода. Його справді потрібно було демонтувати, бо це була глиба каменю, але якщо говорити про іншу скульптуру, то на мій погляд, а також за оцінкою технолога, вона підлягала реставрації», – розповіла вона.

Лідія Горницька додала, що скульптури «Геніїв» забрали ще раніше, ніж почали демонтувати «Глорію».

«Це все є протизаконні дії. У нас є погоджене реставраційне завдання на рівні найвищого органу, бо це національна спадщина, у. цьому завданні чітко вказано, що і з якими елементами ми робимо. Те, що відбулося із скульптурами, має, на мою думку, протизаконний характер», – сказала Лідія Горницька.

За її словами, нині у Львові туристам пропонують сурогат, а не автентику.

«Туристи їдуть дивитись Львів, який занесений до переліку пам’яток ЮНЕСКО, але ж вони  не будуть їхати дивитися на сурогати. Турист хоче автентики. До речі, нині обговорюють і те, що треба забрати ще й скульптури з «Чорної кам’яниці» і зробимо копії. Це неприпустимо. На мою думку, те що максимально можна зберегти автентично на місці, якщо воно підлягає реставрації, ми повинні це зберегти саме у такий спосіб», – наголосила Лідія Горницька.

Довідка

Будинок на пл. Ринок, 3 (охор. №326/2) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Це типова ринкова кам’яниця, яка у другій половині ХVІ ст.  належала патриціям Вільчкам (Wilczkowie). У ХVІІІ ст. перебудована у стилі бароко за проектом відомого львівського архітектора Петра Полейовського для магнацької родини Жевуських.

Фото: dlab.com.ua,  uk.wikipedia.org, Лідія Горницька