Львівщина найбільш потребує проведення реформи місцевого самоврядування хоча б тому, що тут – найбільше в Україні місцевих рад різного рівня. Причому, з початку Незалежності кількість населення зменшилася на 160 тисяч осіб, населених пунктів – на 20, а кількість органів місцевого самоврядування зросла на 150. Такі дані оприлюднили на прес-конференції на тему «Оцінка реалізації реформи місцевого самоврядування на Львівщині у 2015 році», яка відбулася у Львівському прес-клубі, передає кореспондент Львівського порталу.
За інформацією від аналітика громадської організації «Європейський діалог» Тараса Баранецького, лише 10% сільських рад обслуговують населені пункти, де мешкають три тисячі осіб. У всіх інших – від однієї тисячі і менше населення.
«На Львівщині було створено перспективний план – яким буде місцеве самоврядування в області після закінчення реформи. Його схвалила 7 липня Львівська обласна рада та тричі виносили на обговорення, проте багато депутатів намагалися заговорити його, щоби він не був схвалений… Депутати запропонували до об’єднання 162 громади. Натомість Кабмін затвердив території лише 89… Торік в області об’єдналося лише 20 громад. І в 15 з них 25 жовтня вже пройшли перші вибори. Ще в п’ятьох – їх очікують», – каже Тарас Баранецький.
Також він відзначив, що серед громад, що вже об’єдналися, є дві відносно багаті. Це – Новокалинівська міська рада у Самбірському районі та Тростянецька сільська рада у Миколаївському районі. А всі інші – суттєво бідніші.
«Є багато громад, які все, що воно заробляють, витрачають на управління – на оплату комунальних послуг, на зарплату чиновникам та інше. Є громади, які витрачають більше, ніж заробляють. Ось Вільшаницька громада у Самбірському районі на третину більше витрачає, ніж заробляє. Водночас, за його словами, Тростянецька сільська рада витрачає всього чверть з того, що заробляє. Щоби процес децентралізації рухався, активісти пропонують доопрацювати перспективний план. Але за основу брати не критерій – подобається чи не подобається громадам і спеціалістам, а критерії спроможності громад», – каже Тарас Баранецький.
Він також переконаний, що не дуже зацікавлені в об’єднанні сільські голови.
«Часто вони кажуть: «якщо відбудеться об’єднання, то я вже не буду сільським головою». «А мені ще до пенсії залишилося трохи», або «я ще на один термін піду, тому воно мені не потрібно»», – розповідає Т. Баранецький.
Зі свого боку аналітик громадської організації «Європейський діалог» Олександр Софій нагадав, що у 2017 році має настати час «х», коли перестануть людей запитувати про добровільне об’єднання, а зроблять це примусово, через зміни до Конституції. І процес добровільного об’єднання громад на цьому завершиться. Тому ще у 2016 році громади мають можливість врахувати всі плюси і мінуси.
«Однією з невдач, чому громади не поспішають об’єднуватися, є те, що вони не обізнані з процесами та вигодами, які вони отримають від об’єднання. І це, можливо, послугувало головним гальмом», – вважає він.
На думку О. Софія, щоби децентралізація проходила більш ефективно, потрібно допомагати тим громадам, які вже зважилися на об’єднання.
