Шевченко для найменших: топ-6 віршів

Творчий спадок Тараса Шевченка, у якого сьогодні, 9 березня, День народження, багатий для людей будь-якого віку та смаків. Тож Львівський портал вирішив опублікувати вірші Кобзаря, з яких варто починати читати Тараса Шевченка з дитячих років.

1. ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА

   Тече вода з-під явора
   Яром на долину.
   Пишається над водою
   Червона калина.
   Пишається калинонька,
   Явор молодіє,
   А кругом їх верболози
   Й лози зеленіють.

   • 
   • 

   WordPress Slideshow

   Тече вода із-за гаю
   Та попід горою.
   Хлюпощуться качаточка
   Помеж осокою.
   А качечка випливає
   З качуром за ними,
   Ловить ряску, розмовляє
   З дітками своїми.

   Тече вода край города.
   Вода ставом стала.
   Прийшло дівча воду брати,
   Брало, заспівало.
   Вийшли з хати батько й мати
   В садок погуляти,
   Порадитись, кого б то їм
   Своїм зятем звати?

2. САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ

   Садок вишневий коло хати,
   Хрущі над вишнями гудуть.
   Плугатарі з плугами йдуть,
   Співають, ідучи, дівчата,
   А матері вечерять ждуть.

   Сем’я вечеря коло хати,
   Вечірня зіронька встає.
   Дочка вечерять подає,
   А мати хоче научати,
   Так соловейко не дає.

   Поклала мати коло хати
   Маленьких діточок своїх,
   Сама заснула коло їх.
   Затихло все, тілько дівчата
   Та соловейко не затих.

3. І ДОСІ СНИТЬСЯ: ПІД ГОРОЮ

   І досі сниться: під горою
   Меж вербами та над водою
   Біленька хаточка. Сидить
   Неначе й досі сивий дід
   Коло хатиночки і бавить
   Хорошеє та кучеряве
   Своє маленькеє внуча.
   І досі сниться, вийшла з хати
   Веселая, сміючись, мати,
   Цілує діда і дитя
   Аж тричі весело цілує,
   Прийма на руки, і годує,
   І спать несе. А дід сидить
   І усміхається, і стиха
   Промовить нишком: — Де ж те лихо?
   Печалі тії, вороги?
   І нищечком старий читає,
   Перехрестившись, Отче наш.
   Крізь верби сонечко сіяє
   І тихо гасне. День погас
   І все почило. Сивий в хату
   Й собі пішов опочивати.

4. ДОЛЯ

Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До пьяного дяка в науку.
„Учися, серденько: колись
З нас будуть люди” – ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала!
Які з нас люди?.. Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, – у нас нема
Зерна неправди за собою…
Ходімо ж, доленько моя,
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше: дальше слава,
А слава – заповідь моя

5. МЕНІ ТРИНАДЦЯЦИЙ МИНАЛО

   Мені тринадцятий минало;
   Я пас ягнята за селом.
   Чи то так сонечко сіяло,
   Чи так мені чого було –
   Мені так любо, любо стало,
   Неначе в Бога…
   Уже прокликали до паю,
   А я собі у бур’яні
   Молюся Богу, і не знаю,
   Чого маленькому мені
   Тоді так приязно молилось,
   Чого так весело було.
   Господнє небо і село,
   Ягня, здається, веселилось,
   І сонце гріло – не пекло.

   Та не довго сонце гріло,
   Не довго молилось;
   Запекло, почервоніло
   І рай запалило.
   Мов прокинувся, – дивлюся:
   Село почорніло,
   Боже небо голубеє –
   І те помарніло.
   Поглянув я на ягнята –
   Не мої ягнята;
   Обернувся я на хати –
   Нема в мене хати.
   Не дав мені Бог нічого!
   І хлинули сльози…
   Тяжкі сльози… А дівчина,
   При самій дорозі,
   Недалеко коло мене
   Плоскінь вибірала,
   Та й почула, що я плачу:
   Прийшла, привітала,
   Утирала мої сльози,
   І поцілувала…
   Неначе сонце засіяло,
   Неначе все на світі стало
   Моє: лани, гаї, сади…
   І ми, жартуючи, погнали
   Чужі ягнята до води.

6. РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ

Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав, −
Неначе човен в синім морю,
То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,

Та ясень раз-у-раз скрипів.

Нагадаємо, Львівський портал публікував топ-5 картин Тараса Шевченка.