Журналіст, медіаменеджер, телеведуча, перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк про те, як атмосфера у лікарні впливає на дітей:
«У Радянські часи будувалися ті страшні лікарні, їдальні, діти народжувалися в нелюдських, принизливих умовах, в їдальнях було все сіро і їжа називалась харчуванням. Тоді видавалися виделки з одним обламаним зубцем, щоб ніхто не вкрав цю виделку. Коли все було зведено до виведення якоїсь породи не людей, а істот. І це все зараз віддається. Коли ми боремося за свободу, коли ми говоримо про людський простір, про те, які ми є, – оце все тягнеться за нами, і дуже тяжко з цим боротися. Коли людина приходить у лікарню, вона туди йде уже з якимось болем. Тобто вона повинна туди приходити не в катівню, а дитина, коли туди приходить, то все навколо має бути гарним, і навіть, якщо їй зроблять болючий укол, це все вона перетерпить у таких умовах.
Від краси, від того, як в лікарні говорять, як ставляться до тебе, можна одужати, ще не отримавши ліки. Якщо ти віриш у це, якщо тобі приємно, то ти вже будеш здоровішим. Тому я думаю, що це важливо (покращення умов в лікарні та відкриття кімнат відпочинку, -ред.) не просто, щоб не нудьгувати, а для того, щоб одужувати. Ми повинні про це дбати кожен раз, а не запитувати, навіщо хворим дітям телевізор, коли їм байдуже, коли є здорові діти – і їм треба. Розумієте? Це наслідок того всього, що тягнеться, всіх старих , страшних лікарень та їдалень, в яких виросло ціле покоління».
