ОСТАННІ НОВИНИ

Тарифи на тепло: реалії та спекуляції

Андрій РАДИЧ

|

Останнім часом багато списів ламається у дискусіях навколо питання про тарифи на теплоенергію для комунальної сфери вироблену на альтернативному паливі і на газі. Питання звучить так: чим сьогодні дешевше опалювати комунальні об’єкти – дровами чи газом? Ясність у цьому питанні ускладнюють відверті маніпуляції зацікавлених сторін, відсутність авторитетного арбітра у цій дискусії, слабкість громадянського суспільства та непрозорість національної політики ціноутворення.

тариф

Загальновідомо, що в Україні існує мегапотужне «газове лоббі», яке кровно зацікавлене, щоб споживання газу в нас не зменшувалось і щоб контроль над його споживанням не збільшувався. Втрачати це джерело надприбутків «олігархат та його команда» ду-у-у-же не хоче. Для них – це питання життя чи смерті, адже позбавлення надприбутків від «газових схем», окрім втрати «золотих батонів», позбавить їх впливу на правосуддя та правоохоронні органи і зробить їх рівними перед законом та «доторканними». Тому усіма можливими і неможливими засобами вони намагатимуться зберегти старі схеми, привілеї та прибутки.

Ще однією дуже болючою проблемою є відсутність у державній та комунальній господарці ефективної системи обліку, аналізу, звітності, контролю та відповідальності. Без цих складових годі й сподіватися на результативність, чесність та прозорість діяльності чиновників, зокрема і у формуванні тарифів на житлово-комунальні послуги.

Щоб порівнювати тарифи на тепло, вироблене на альтернативному паливі з тарифами на газі потрібно проаналізувати із яких складових формується вартість тепла.Візьмемо для прикладу Золочівський район, який ще у 2013 році повністю відмовився від газу для опалювання комунальної сфери.

Для обігріву приміщення потрібна певна кількість тепла, об’єм якого вимірюється гігакалоріями (ГКал). Кількість тепла незмінна, незалежно від того, на якому паливі його вироблено. Щоб обігріти приміщенняплощею 1700 м2 (невелика школа або лікарня), згідно з державними нормами, в рік потрібно орієнтовно 385 Гкал тепла. Фахівці-теплоенергетики знають, що спаливши 1 тис м3 газу котельня з коефіцієнтом корисної дії менше 85%, в середньому видає 7 Гкал тепла. Колись було більше, бо якість газу була кращою, а ще старі котли в районних котельнях мають коефіцієнт корисної дії менше 80%, відповідно, й тепла на виході видають менше. Отже, щоб виробити цих 385 Гкал тепла, котельня має спалити 55 тисяч м3 газу. Для генерації такої кількості тепла потрібно котел потужністю 280 кВт та коефіцієнтом корисної дії не менше 85%, не враховуючи втрат у тепломережі.

Станом на 1 липня 2015р вартість 1 тис м3 газу для бюджетних установ становила 8950 грн/м3. При чому, впродовж минулого опалювального сезону вартість газу для бюджетних установ коливалась в діапазоні 7440-11357 грн/м³ і хтозна, скільки він коштуватиме наступного року.

Тепер порахуємо, скільки треба було заплатити за газ станом на 1 липня: 55000 м3 помножити на 8,95 грн/ м3= 492 250 грн. Відповідно, в ціні 1 Гкал тепла, лише вартість газу становить,як мінімум1278,6 грн (492 250 грн поділити на 385 Гкал). Але ж, для вироблення тепла самого газу замало, потрібні ще електроенергія для помп та обладнання, вода, хоч-не-хоч потрібно купувати запчастини для котельного обладнання (бо ж воно старе і часто ламається), тріскають труби, потрібно проводити обов’язкову повірку приладів, оплачувати роботу працівників, забезпечувати їм належні умови праці, сплачувати податки на їхню заробітну плату, та й приміщення котелень час-від-часу потребує ремонту (бо ж не нове)… При найекономніших підходах, для котельні потужністю 280 кВт це все становитиме не менше 412 грн на 1 Гкал. (Перелік позицій, із яких формується тариф на теплоенергію, визначений Постановою Кабміну № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» і є на сайті Уряду).

Таким чином, станом на 1 липня 2015 року сама лише собівартість 1 Гкал тепла, виробленого на даній газовій котельні становила 1690грн/Гкал.

Деколи доводиться чути заяви, що вартість тепла на газі є дешевшою і, як аргумент, наводяться… лише витрати на газ. Такі твердження виникають із того, що автори цих заяв не бачать усіх витрат котельні, або не хочуть бачити. Навіть якщо котельня на балансі, наприклад, обласного управління, все одно на ній працюють люди і їм потрібно платити зарплату.На заміну помп, повірку обладнання, електроенергію і воду все одно йдуть оплати із певних статей районного чи обласного бюджету. Працівники можуть навіть не здогадуватись які це кошти і звідки вони платяться, бо ці кошти розкидані по різних статтях бюджету. Найвища пора навчитися рахувати державні кошти.

Але перейдімо до цифр, вони тут красномовніші за слова.Як ми вже бачили вище, сама лише вартість газу в 1 Гкал тепла, на невеликій шкільній котельні становить 1278,6 грн. А з мінімальними обов’язковими затратами це вже 1690 грн. І це «гола» собівартість, без перспектив на оновлення і без розвитку.До речі, у деяких сусідніх районах, газовий тариф для бюджетних установ становить 1750-1990 грн/Гкал.

Натомість, вартість 1Гкал на альтернативних видах палива(наприклад,утеплогенеруючогопідприємства «Золочівенергоінвест», яке працює у Золочівському районі)для бюджетних організацій на опалювальний сезон 2014-2015 затвердженана рівні 1297,7 грн/Гкал. І це вже кінцевий тариф, у ньому усі виробничі витрати, паливо, поточні ремонти. А якщо розумно підійти, як це зробив міськвиконком, добавивши своїм рішенням до цього тарифу 50 грнінвестпрограми на оновлення теплотрас, то за наступне десятиліття можна замінити в місті старі прогнилі труби на сучасні, попередньо ізольовані.Отже бачимо, щовартість усієї роботи котельніна альтернативному паливі практично дорівнює вартості самого лише газу дляіснуючої газової котельні.

А тепер спокійно порівняймо кінцевий тариф «твердопаливний» 1297,7 грн і 1690 грн голої собівартості газової котельні. Різниця складає 392,3 грн/ГКал. На 30% дешевше.

Навіть якщо взяти «твердопаливний» тариф разом із інвестиційною програмою – 1347,7 то різниця з «газовим» становитиме 342,7 грн, або 25%.

Чи потрібно доводити що1690 грн це більше аніж 1297,7 грн (чи навіть 1347,7 грн).

Йдемо далі, помножмо вартість однієї Гкал на необхідних 385 Гкал і отримаємо необхідну кількість коштів на опалювальний сезон для однієї невеликої котельні:

Котельня на газі 1690 х 385 = 650650 грн

Котельня на альтернативному паливі1297,7 х 385 = 499 614,5 грн

Різниця виходить 151 035,5 грн за опалювальний сезон на користь альтернативних видів палива. Це для однієї невеликої котельні районної лікарні чи школи.

Тепер подивимось на усі ці цифри в масштабах того ж такиЗолочівського району.

У рік Золочів і Білий Камінь споживають10 000Гкал тепла.

Для котельні на газі: 1690 х 10 000 = 16 900 000 грн у рік

Для котельні на альтернативному паливі 1297,7 х 10 000 = 12 977 000 грн у рік

Виведемо різницю 16 900 000 грн – 12 977 000 грн = 3 923 000 грн.

Майже 4 млн грн. у рік!!! І це ми взяли середню ціну газу за поточний рік. А якщо взяти максимальну 11 357 грн за тис м3, то різниця буде ще більш вражаюча.

Однак це, так би мовити, «лабораторні» підрахунки. В реальному житті ситуація складніша.

У районах, середній вік газових котлів становить близько 30 років, ступінь фізичного зносу котельного обладнання 70% і більше. Для цікавості запитайте у комунальному підприємстві який вік котлів у їхніх котельнях і ступінь їхньої зношеності. Частина газових котлів у містечках та селах, взагалі на грані виходу з ладу. Тепловтрати у мережах становлять 20-50%. Деякі тепломережі потребують негайної заміни. Щоб зменшити тепловтрати, в комунальних будівлях потрібно утеплювати стіни підвали та горища, замінювати вікна та двері і т.д.

Чи сьогодні місцеві бюджети можуть самотужки утеплити комунальні будівлі, чи спроможні теплокомунгоспи придбати нові котли, помпи, труби, підтримувати в належному стані котельні в ситуації, коли комунальні підприємства сидять в хронічних боргах за газ перед НАК «Нафтогаз», коли газу в країні хронічно недостатньо, коли газ в Україні є одним з основних джерел корупції, коли основний постачальник підступно веде проти нас війну і т.д.

Коли у 2013 р Золочівщина вирішила перейти з газу на альтернативне паливо, її борг за газ перед «НАК Нафтогазом становив» 6 млн грн. Сьогодні борг, наприклад, Бродівськогокомунального «Бродитеплоенерго» за газ становить 17,8 млн грн. Борг «Червоноградтеплокомуненерго» становить 75,7 млн грн. Інформація про це доступна на сайті НАК «Нафтогаз».

Фактично Золочівщина виграла у кілька разів: має дешевший тариф, має додаткові надходження до свого бюджету і нові робочі місця, позбулась боргового тягаря перед НАК «Нафтогаз», має нове котельне господарство.Аза півтора роки дії інвестпрограмизолочівськетеплогенеруюче підприємство замінило у місті понад 300 метрів старих прогнилих труб на сучасні попередньо ізольовані…

А тепер коротко підсумуємо:

Тариф на теплоенергію, згенеровану на альтернативних видах палива в нашому регіоні на 25-30% дешевший, ніж тариф на газі. Вартість газу постійно зростає, борги комунальних підприємств за газ стрімко зростають.

Залучивши приватного партнера/інвестора для модернізації котелень, громада міста чи села, окрім дешевшого тарифу отримала нові котельні та реальний механізм для модернізації тепломереж (через інвестиційні програми). При цьому не витрачаючи додатково жодної гривні із місцевого бюджету.

Зменшуючи споживання газу, Україна отримує шанс вибратися із газового зашморгу Росії.

Використовуючи місцеву сировину для опалення, практично усі кошти за тепло повертаються у місцевий бюджет, а не виводяться за кордон, у тому числі до країни-агресора.Громада міста чи району отримує додаткове джерело наповнення бюджету, бо приватний партнер сплачує податки і створює нові робочі місця.

І ще одне, ось така приватна ініціатива ламає монополію «володарів газу» на національному ринку. Створюються умови для розвитку малого і середнього підприємництва. А саме це, разом з енергетичною безпекою, є складовими міцної і заможної України. Приватні підприємці шукають і приводять в Україну нові технології, шукають можливості залучення сюди інвестицій, шукають нові ніші для підприємництва, створюють нові робочі місця. У них є мотивація розвиватися самим і розвивати свою країну. Хто підтримував майдан а нині підтримує солдатів і добровольців на фронті? Значною мірою малий і середній підприємець. Олігархи зайняті іншими справами, а підприємці дають, возять, привозять, лікують… І при цьому не перестають працювати. Для них питання незалежної і заможної України – це питання їхнього особистого шансу і сенсу в житті.

Чи потрібні ще аргументи,щоб переконати у необхідностіактивного впровадження альтернативних видів палива,розвиткуальтернативи існуючому комунальному господарюваннюінеобхідності підтримкиприватного підприємництва?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.