Четвер перед Великоднем завжди був найнасиченішим днем у Страсному тижні, впродовж якого наші предки повинні були переробити безліч важливих справ.
Про це пише Вечірній Київ.
Найбільше діставалося господиням, які встигали у Чистий четвер прибрати в оселі, випрати усю білизну і ганчір’я, помити-підстригти дітей, напекти пасок, зробити писанки, та ще й висадити розсаду на городі. Сучасним жінкам завдяки побутовій техніці впоратися із хатньою роботою набагато легше, ніж нашим бабусям, і все ж не варто перетворювати Великий четвер лише на день генерального прибирання. Адже головне, що потрібно зробити християнам за три дні до Великодня, – через сповідь і причастя очистити свою душу.
Більшість храмів цього дня справляють ранкову і вечірню служби, на яких згадується Таємна Вечеря Христа і апостолів, коли й було самим Ісусом встановлено обряд Євхаристії – Таїнства Святого Причастя. Православна церква особливо наголошує на важливості причастя, що здійснюється після молитовної підготовки та каяття на сповіді саме у Великий четвер. Після Таємної Вечері Ісус, виказуючи свою смиренність, омив ноги своїм учням, що також знайшло відображення в богослужбовій практиці – після Літургії архієрей омиває ноги дванадцятьом священнослужителям. Із цією євангельською подією пов’язують і назву Чистого четверга, хоча цілий ряд народних традицій має ще дохристиянське коріння.
Так, у слов’ян-язичників четвер був днем Перуна-громовержця, якому приносили жертву на закликання дощу, обливаючи жінок і дівчат водою. Наші предки вважали дощ у цей день тижня особливо животворним, а тому саме “після дощичка у четвер” очікували на багатий врожай. Крім того, із купанням до схід сонця у четвер пов’язували довголіття ворона. За легендою, тільки цей птах, який живе триста років, знає секрет “живої” води, а тому і несе у Чистий четвер на річку своїх вороненят. Якщо ж встигнути у цей день помитися раніше за чорного птаха, “жива” вода надасть сили на цілий рік. Саме тому у Великий четвер наші предки намагалися скупатися якомога раніше, а хворі та старенькі, що вірили у прикмету, робили це навіть вночі.
У Чистий четвер уперше підстригали маленьких дітей (тут варто зазначити, що жінки раніше вкорочували собі волосся вкрай рідко, адже обрізана коса була ознакою ганьби). Зістрижене волосся спалювали у печі, щоб ніхто не міг заподіяти дитині лихого, а воду від купання виливали під кущі. При цьому здавна було відомо, що для лихих намірів відьми виливали “хвору” воду на перехрестя доріг, тому люди завжди намагалися оминати роздоріжжя, а надто – у Чистий четвер.
Прибиранням домівок у цей день господині займалися особливо ретельно і слідкували, аби сміття не лишилося в жодному закутку чи під лавою. Випрати до свята намагалися усю білизну і ганчір’я, адже “навіть онуча, і та радіє Великодню”. Господарі ж наводили лад у дворі, спалюючи усе зайве гілля, причому вогнище у цей день ніколи не гасили, аби сміття повністю вигоріло.
Уже в чистій хаті господині бралися за приготування пасок і виготовлення писанок. Традиційно наші бабусі це робили саме у Чистий четвер, адже наступного дня, Страсної п’ятниці, категорично заборонялася будь-яка праця. Вимішували тісто і розписували яйця з молитвами і гарним настроєм – інакше паска не вдасться, а писанка вбере в себе недобрі помисли. А увечері йшли до церкви і намагалися будь-що донести до дому запалену від церковного вогню свічку (для цього використовували спеціальні ліхтарики). Вогнем цієї свічки випалювали хрест на хаті, який не стирали до наступного Чистого четверга.
Також цього дня готували у печі особливу четвергову сіль, потай від усіх тричі рахували гроші (щоб весь рік не переводились) і нікому нічого не позичали. Особливо набожні люди від четверга припиняли вживати їжу аж до Великодня, а дехто – навіть пити воду. Після генерального прибирання у Чистий четвер наші предки не бралися за віник впродовж шести днів. Адже до Великодня боялися “засмітити око мертвого Ісуса”, а після Воскресіння Христова ще три дні не можна було братися до роботи.
