Весь віруючий, християнський світ занурився у час Великого посту. В цей час ми маємо відмовитися від розваг, та з розважливістю й покутою в серці спокутувати гріхи. Також ми маємо пам`ятати про Таємну вечерю, страждання, розп’яття і поховання Ісуса Христа. Саме в цей час паломники зі всього світу намагаються відвідати Святі місця, щоб помолитися та попросити в Господа здоров’я. Одним з таких місць є Ізраїль, куди в час Великого посту і не тільки стікаються потоки мандрівників. Про подорож до Святої Землі далі у матеріалі.
Свою мандрівку я розпочала з Вифлеєму: саме тут народився Син Божий та відкрив свій земний шлях. Найбільша кількість паломників, які відвідують це місто спочатку відвідують печеру, в якій народився Ісус Христос та над якою стоїть Храм Різдва Христового, який збудував імператор Констянтин Великий.
Храм Різдва Господнього просто вражає своєю красою та величчю, а те, скільки історичних подій пов’язаних з цим святим місцем, просто не вкладається в голові. Саме тут Святий Єронім вперше переклав Біблію на латинську мову, що стало неабияким поштовхом для розвитку християнства у всьому світі. Що ж до базиліки, то вона є єдиним християнським храмом у Палестині, що зберігся у своєму первинному вигляді .
Не менш вражаюче виглядає печера в якій народився Ісус. Вона орієнтована за напрямом захід-схід, місце народження Ісуса знаходиться у її східній частині. До печери ведуть сходи з північного та південного боків, північні належать католикам, а південні – православним та вірменам. Сказати по правді, коли я раніше собі уявляла яселка Господні, то це було щось надзвичайно багате і помпезне, проте тут надзвичайно скромно.
Далі групи паломників вирушають до Храму пастухів. Це місце, над яким засяяла зірка після народження нашого Ісуса. Храм зведено на краю Поля пастухів, поблизу села Бейт Сахур. Це місце є святим як для іудеїв, так і для християн. Збудовано храм за проектом відомого італійського архітектора Антоніо Барлуцці, який залишив на Святій Землі чимало своїх шедеврів. Оскілки раніше церкви не було, паломники відвідували грот, що стояв тут з давніх-давен. Фасад храму прикрашає невелика, але дуже вишукана аркова дзвіниця. Прикрасою Храму є три фрески, що зображають біблійні сюжети : Різдво Ісуса, сповіщення пастухам та пастухи по дорозі у Вифлеєм.
Оскільки після народження Ісуса цар Ірод намагався знайти Месію та знищити, Марія та Йосип мусили переховувати немовля. Саме до місця, де майже 40 днів вони переховувались, я продовжила свою подорож. Молочна печера знаходиться неподалік Храму Різдва Христового, проте я хотіла зберегти послідовність усіх подій. Колись це була звичайна печера, проте зараз її відрізняє молочне забарвлення одного каменя, на який, за переказами, потрапила крапля молока Діви Марії, коли та годувала Ісуса.
Згодом я вирушила на річку Йордан. Саме у її водах прийняв хрещення Ісус Христос від Івана Хрестителя. Одна річ – святкувати Водохреща вдома та купатися на озері, і зовсім інша – зануритися в річку, в якій 2000 років тому купався наш Спаситель.
Оскільки річка Йордан впадає в Галілейське море, саме до нього я продовжила своє паломництво. Стоячи на березі Галілейського озера, уявляєш картину, як коливається на хвилях рибацьке судно, як Ісус впевнено йде по воді до своїх учнів, як вони дивуються та лякаються. Та Господь хотів їх переконати, що віра здатна робити чудеса, і навіть вони можуть ходити по воді. Апостол Петро повірив Учителеві, переступив через борт і … пішов. З кожним кроком він наближався до Ісуса, проте як тільки він трішки засумнівався, почав опускатися в воду, і Господь подав йому руку. Коли читаєш цей уривок Біблії вдома, то важко уявити цю картину настільки виразно, як тут. Коли стоїш на тому березі, то ця картина прокручується в голові, неначе хтось показує кінофільм. Важко передати словами те, що відчуваєш в ті хвилини.
Проте найбільше вражень викликають відвідини серця Ізраїлю, міста Єрусалиму та його Свята Святих – Храму Гробу Господнього. Саме тут нашого Господа було страчено та поховано, і саме тут він воскрес. Храм збудовано на місці, де колись була гора. Ви, напевно, здогадалися, що цією горою була Голгофа. При вході до Храму знаходиться камінь Помазання – видовжена низька плита, на яку поклали тіло Ісуса, коли його зняли з хреста, для помазання ароматичними оліями перед похованням та загорнули в плащаницю. До Господньої гробниці веде вузький і низький прохід, що б людина сама волі поневолі схилила голову перед святістю сама гробниця освітлена лампадами, у ній також міститься мармуровий надгробок з Ісусом.
При вході до Гробу стоїть велика черга і ченці поволі маленькими групками пускають у Господній Гріб.
Поблизу каменю Помазання, розташовані сходи, які ведуть на Голгофу. Колонада поділяє простір Голгофи на дві частини : одна належить православній церкві, інша – римо-католицькій. Срібний диск, що позначає місце, де було встромлено хрест Ісуса, знаходиться у глибині грецького притвору одразу під відкритим престолом. Чорними колами позначено місця, де знаходилися хрести Гестаса та Дісмаса. Навколішках ви проходите до місця, де був Господній хрест. Ви не молитесь – ви співаєте, одночасно сповідаючись, і просите Господа про поміч, настільки це святе місце. Благодать цього місця відчувається у повітрі, її немов можна торкнутись рукою.
Важко передати словами те, що я відчула під час паломництва. Неабияке релігійне піднесення. Вкрай важко осягнути повністю те, де ти насправді була і що бачила. Усі святі місця переповнені неабиякою енергетикою, ти буквально відчуваєш її навколо себе. Після своєї подорожі я довго прокручувала в голові кожну деталь усіх храмів, спокійний вітер біля Галілейського озера, оздоровлюючу воду Йордану. І я впевнена, що завжди пам’ятатиму своє паломництво, адже таке буває лише раз у житті.
Лілія Імбіровська
