28 років тому, 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) сталася найбільша в історії світової атомної енергетики аварія
У ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), що розташована на території України (у той час – Української РСР) на правому березі річки Прип´ять за 12 кілометрів від міста Чорнобиля Київської області, сталася найбільша в історії світової атомної енергетики аварія, передає РИА Новости.
Четвертий енергоблок ЧАЕС був запущений в промислову експлуатацію в грудні 1983 року.
25 квітня 1986 року персонал Чорнобильської АЕС готувався до зупинення четвертого енергоблоку на планово-попереджувальний ремонт, під час якого передбачалося проведення експерименту із знеструмленням обладнання АЕС і використанням механічної енергії вибігу ротора турбогенератора для забезпечення працездатності систем безпеки енергоблоку. Внаслідок диспетчерських обмежень зупинка реактора кілька разів відкладалася, що викликало певні труднощі з управлінням потужністю реактора.
26 квітня о 00:24 сталося неконтрольоване зростання потужності, яка призвела до вибухів і руйнування значної частини реакторної установки. В результаті аварії в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин, які були рознесені повітряними потоками на значні території, зумовивши їх радіоактивне забруднення не тільки поблизу АЕС у межах України, Росії та Білорусі, але й за сотні й навіть тисячі кілометрів від місця аварії.
У перші години після аварії для з´ясування її причин та ліквідації наслідків була створена Урядова комісія, яка ввечері 26 квітня прибула в район аварії, і очолила в зоні ЧАЕС всю складну організаційну структуру, оперативні угруповання сил і засобів міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації наслідків аварії.
27 квітня у зв´язку з високим рівнем радіації були евакуйовані жителі довколишнього міста Прип´ять, а пізніше і населення з 30-кілометрової циркульної зони навколо Чорнобильської АЕС.
Викид радіонуклідів зі зруйнованого реактора не тільки стався безпосередньо в момент вибуху, але і тривав протягом досить тривалого часу. Вжиті в наступні після аварії дні заходи із засипання реактора інертними матеріалами призвели спочатку до зменшення потужності радіоактивного викиду, але потім зростання температури всередині зруйнованої шахти реактора призвело до підвищення кількості викидаються в атмосферу радіоактивних речовин. Після 6 травня температура в шахті реактора почала знижуватися, що призвело до зменшення інтенсивності викиду радіоактивних речовин. Падіння не було монотонним і супроводжувалося значними коливаннями. Надалі потужність викиду в середньому продовжувала повільно зменшуватися.
Хоча до кінця першої декади травня 1986 року викид радіоактивних речовин із зруйнованого реактора істотно знизився, на засіданні 16 травня урядова комісія прийняла рішення про довготривалу консервацію зруйнованого енергоблоку. 20 травня був виданий наказ міністерства середнього машинобудування «Про організацію управління будівництва на Чорнобильській АЕС», згідно з яким почалися роботи зі створення споруди «Укриття». Зведення цього об´єкта з залученням близько 90 тисяч будівельників тривало 206 днів з червня по листопад 1986 року. В процесі будівництва «Укриття» було укладено понад 400 тисяч кубічних метрів бетону, змонтовано 7 тисяч тонн металоконструкцій.
30 листопада 1986 року рішенням державної комісії законсервований четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС був прийнятий на технічне обслуговування.
Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до потрапляння в навколишнє середовище великої кількості радіоактивних речовин і довготривалого забруднення значних територій. Розпечена суміш з радіоактивних газів і аерозолів тепловим потоком була піднята на висоту до декількох кілометрів і, підхоплена вітром, спочатку рухалася в північно-західному напрямку. Протягом 10 днів активного викиду з реактора напрямок вітру в районі розташування ЧАЕС змінювався по колу на 360 градусів.
Викинуті зі зруйнованого реактора в атмосферу продукти поділу ядерного палива містили радіоактивні гази, конденсовані аерозолі і паливні частинки. Радіоактивні аерозолі випадали в основному з дощами на великій території в межах України, Білорусі та центральних областей європейської частини Росії. Випадання паливних частинок і тугоплавких радіонуклідів відбулося в основному в ближній 30-кілометровій зоні ЧАЕС, внаслідок чого радіонукліди плутонію, які мають великий період напіврозпаду, виявилися зосереджені переважно в ближній зоні і не відіграли важливої радіологічної ролі для населення за її межами. Основна частина випадінь зі значущим внеском ізотопів стронцію також була зосереджена поблизу від ЧАЕС, хоча і були відзначені окремі ділянки з підвищеними рівнями забруднення стронцієм-90 з періодом напіврозпаду близько 30 років на території України й Білорусії за межами цієї зони.
Великі території виявилися забруднені радіоактивними випаданнями, з яких найбільш небезпечними для людини були: в ранній період (1-1,5 місяці) йод-131 (період напіврозпаду 8 діб), а у віддалений період – радіонукліди цезію-137 та цезію -134 (періоди напіврозпаду 30 років і 2,4 роки відповідно).
В результаті аварії радіоактивне забруднення цезієм-137 зазнали території 17 країн Європи загальною площею 207,5 тисяч квадратних кілометрів, з них близько 60 тисяч квадратних кілометрів територій знаходиться за межами колишнього СРСР. Забруднення зазнали території Австрії, Німеччини, Італії, Великобританії, Швеції, Фінляндії, Норвегії і низки інших країн Західної Європи.
Істотно забрудненими цезієм-137 були території України (37,63 тисяч квадратних кілометрів), Білорусі (43,5 тисяч квадратних кілометрів), європейської частини Росії (59,3 тисяч квадратних кілометрів).
У Росії радіаційного забруднення цезієм-137 піддалися 19 регіонів. Найбільш забрудненими областями стали Брянська (11,8 тисяч квадратних кілометрів забруднених територій), Калузька (4,9 тисяч квадратних кілометрів), Тульська (11,6 тисяч квадратних кілометрів) і Орловська (8,9 тисяч квадратних кілометрів).
Аварія на ЧАЕС так чи інакше торкнулася життя мільйонів людей. У групу ризику потрапили персонал ЧАЕС, учасники ліквідації наслідків аварії, евакуйовані люди і населення уражених територій. Майже 8,4 мільйона осіб в Україні, Білорусі та Росії піддалися впливу радіації, сотні тисяч з них були евакуйовані з забруднених територій.
Безпосередньо після аварії гострому радіаційному впливу піддалося приблизно 600 осіб з персоналу станції та пожежників.
З них 237 був поставлений первинний діагноз «гостра променева хвороба» (ГПХ), надалі цей діагноз був підтверджений у 134 осіб.
28 осіб померли від ГПХ в перші місяці після аварії. Ще три людини загинули в момент вибуху на четвертому енергоблоці (один чоловік загинув у момент вибуху під уламками, інший помер через кілька годин від отриманих травм і опіків, а третій з них помер від серцевої недостатності).
Після аварії до робіт з ліквідації її наслідків було залучено 600 тисяч громадян СРСР. Вони безпосередньо брали участь у створенні «Укриття» над зруйнованим четвертим блоком, дезактивації майданчика ЧАЕС і інших блоків, у роботах в чорнобильській зоні відчуження та тимчасового відселення, в будівництві міста Славутич тощо.
Внаслідок дуже високого радіоактивного фону після аварії роботу атомної станції була зупинена. Після проведення робіт з дезактивації забрудненої території і споруди об´єкта «Укриття» 1 жовтня 1986 року було запущено перший енергоблок ЧАЕС, 5 листопада – другий, а 4 грудня 1987 року в роботу був включений і третій енергоблок станції.
Чорнобильська АЕС відповідно до домовленостей, викладених у Меморандумі про взаєморозуміння між урядами країн «Великої сімки», Комісією Європейського співтовариства і урядом України від 25 грудня 1995 року, остаточно зупинила свої енергоблоки 15 грудня 2000 року.
Наразі на Чорнобильській АЕС завершується етап звільнення блоків від ядерного палива, а також триває підготовка до перетворення об´єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Для цього над четвертим енергоблоком споруджується новий безпечний конфайнмент (захисна споруда), покликаний замінити об´єкт «Укриття».
Чорнобильська АЕС буде повністю знята з експлуатації до 2065 року.
В пам´ять про всіх громадян Російської Федерації, що загинули у радіаційних аваріях і катастрофах, в 1993 році постановою Президії Верховної Ради РФ було встановлено День пам´яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах, який відзначається 26 квітня.
У грудні 2003 року Генеральна асамблея ООН підтримала рішення Ради глав держав СНД про проголошення 26 квітня Міжнародним днем пам´яті жертв радіаційних аварій і катастроф, а також закликала всі держави-члени ООН відзначати цей Міжнародний день і проводити в його рамках відповідні заходи.
Фото: ФБ
