Народний депутат України Ірина Сех взяла участь у роботі Національного круглого столу на тему «Міфи та реалії видобування сланцевого газу в контексті сучасних екологічних проблем в Україні», який відбувся у Київському міському будинку вчителя з ініціативи Всеукраїнської екологічної ліги. Про це повідомляє прес-служба ЛОО ВО «Свобода».
На зустрічі екологи, науковці, народні депутати говорили про стан інформування місцевих громад та участь громадськості в процесі прийняття рішення щодо видобутку, про екологічні наслідки видобування, економічні та соціальні аспекти з ним пов’язані.
У своєму виступі Ірина Сех зупинилася на технології гідророзриву пласту. «Влада переконує громадськість лише на словах, що видобуток сланцевого газу є безпечним, – зазначила народний депутат. – Жодного ґрунтовного дослідження щодо екологічних ризиків так і не проведено. Як можна вірити в слова? В Еквадорі теж повірили у панацею енергетичної безпеки, і на сьогодні екологічна шкода, завдана філією компанії «Шеврон» у цій країні, оцінюється у 18 млрд доларів.
32 країни Європи мають родовища сланцевого газу, але розвідку розпочали лише у Польщі та в Україні. У вересні 2012 року комітет Європарламенту з навколишнього середовища, охорони здоров´я та продовольчої безпеки прийняв резолюцію, в якій зазначено, що видобуток на території ЄС сланцевого газу та нафти передбачає суворе дотримання екологічних стандартів. Відмову від видобутку сланцевого газу чи мораторій на його видобуток задекларували у Франції, Німеччині (земля Північний Рейн-Вестфалія), Болгарії, Чехії, Швейцарії (кантон Фрібур), Великобританії (в районі міста Блекпул), Румунії».
Ірина Сех наголосила, що прогнозовані урядом запаси сланцю відрізняються від оцінки науковців. «Азаров бачить в Україні 7 трильйонів куб. м. сланцевого газу, – наголосила депутат. – Натомість доктор геологічних наук, в.о. директора Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту Ярослав Лазарук вважає, що оцінка запасів сланцевого газу в Україні коливається від 3 трлн. куб. м. до 100 млрд. куб м. Тобто серйозної альтернативи природному газу, на жаль, ми не отримаємо».
Ірина Сех зазначила, що одним із ризиків розробки родовищ є забруднення питної води. «За українським законодавством, є вимога, що санітарно-захисна зона має становити не менше 3 км. Для прикладу, на Львівщині нема таких місць, де можна бурити свердловини за 3 км від населеного пункту», – наголосила Ірина Сех.
На думку народного депутата, деякі з хімікатів, які використовують в технології гідророзриву, канцерогенні, деякі токсичні або нейротоксичні. Наприклад: бензол – викликає рак, недостатність кісткового мозку, нафталін та формальдегід – канцерогени, етиленгліколь (антифриз) – нейротоксин, спричиняє смерть, метанол – високотоксичний, борна кислота – викликає ураження нирок, смерть, бутоксіетанол – спричиняє гемоліз. Власне, величезною проблемою є утилізація таких речовин, адже значна кількість таких речовин після операції гідророзриву залишається у свердловині, тобто у землі, частина випомповуються назад і повинні бути утилізовані.
Ірина Сех наголосила на важливості дотримання законодавства при розробці надр. «Закон України «Про угоду про розподіл продукції» передбачає, що землі для видобутку корисних копалин в основному будуть надавати із земель державної та комунальної власності. Разом із тим, закон передбачає: якщо є потреба видобувати такі корисні копалини на землях, які належать фізичним та юридичним особам на підставі приватної власності, їх може вилучити держава відповідно до закону. Якщо так станеться, що чийсь приватний будинок чи присадибна ділянка належатимуть до сфери інтересів інвесторів, то буде так, як це вже було під час викупу ділянок для об’єктів під Євро-2012 – людям пропонуватимуть компенсацію. Якщо люди не погодяться на запропоновану компенсацію, орган буде звертатися в суд і в судовому порядку проводити примусове відчуження приватної власності на території тих районів Львівської та Харківської областей, які належать до Олеської та Юзівської площ», – наголосила депутат.
