Дві вулиці, які ведуть до стадіону, одержали імена легендарних футболістів Левка Броварського та Карла Мікльоша. За відповідну ухвалу сьогодні проголосувала більшість депутатів Львівської міськради.
Як повідомив у коментарі журналістам начальник управління культури ЛМР Андрій Вороновський, до початку єврочемпіонату з футболу мають бути завершені усі формальності.
«Ці вулиці, які ведуть до стадіону, фактично не мали назви. Їх технічні назви – проектована-7 і проектована-8. Ці вулиці будуть названі іменами легенд львівського і українського футболу Левка Броварського та Карла Мікльоша. Я думаю, що це символічно, що в нас є така гарна можливість назвати вулиці, які ведуть до футбольного стадіону у Львові, іменами видатних спортсменів. Там наразі немає житлових будинків, тому чіпляти таблички нема до чого, але всі зміни в електронні бази, інформаційні ресурси, промоційні путівники будуть внесені протягом місяця», – повідомив А.Вороновський.
Довідка
Мікльош Карло (21 червня 1915 – 31 травня 2003)
Відомий український футболіст, суддя, футбольний функціонер. Грав на позиції центрального нападника.
Професійну футбольну кар’єру розпочав у Спортивному товаристві «Україна» у 1932 році. Все вирішив випадок, коли його запросили зіграти товариський матч за команду.
СТ «Україна» з 1934 року виступав в Окружній лізі – другій за престижністю лізі Польщі. На той момент у Львові діяло декілька футбольних клубів різних національностей. СТ «Україна» складався з гравців українського походження.
Згідно з польськими законами, не мав права виступати за професійну команду через свій юний вік. Тому на початку виступав під вигаданим іменем «Кльош».
З приходом радянської влади до Львова всі спортивні товариства було ліквідовано, а на їх місце були створено нові. Після захоплення Львова німецькими військами, СТ «Україна» було відновлене. В 1942 році разом з командою виграв Чемпіонат Галичини.
З поверненням радянської влади до 1947 року виступав за Львівські команди «Динамо», «Спартак» і «Локомотив». Після цього завершив кар’єру футболіста.
На той момент футбол був напівпрофесійним, тому більшість гравців навчалися або працювали.
Карло Мікльош закінчив Залізничний технікум за спеціальністю «фінансово-бухгалтерський облік», працював у ревізійному союзі Української Кооперативи, а після війни став головним бухгалтером дистанції зв’язку Львівської залізниці, де працював до 1968 року.
Був суддею республіканської категорії, від 1955 до 1959, 1960-1968 — голова Федерації футболу Львівської області.
У 1968-1972 роках — начальник клубу «Карпати» (Львів). Саме з цим періодом пов’язані найбільші здобутки команди в радянський період. У 1969 році команда виграла Кубок СРСР з футболу, а у 1970 – вийшла до вищої ліги чемпіонату СРСР.
У 1990 році став президентом відновлених ФК «Карпати». Пробув на посаді 2 роки.
Ініціював перейменування стадіону «Дружба» на «Україна».
В 1996 році був удостоєний звання «Почесний громадянин Львова».
Лев Броварський (30 листопада 1948 – 4 червня 2009)
Відомий футболіст і тренер. Рекордсмен львівських «Карпат» за кількістю проведених матчів — 412 (1968-1980 рр.), багаторічний капітан команди. Володар Кубка Радянського Союзу 1969. Грав за збірну СРСР з футболу. Майстер спорту СРСР (з 1969 року). Заслужений тренер України (з 2001). У 2000 році визнаний найкращим гравцем в історії «Карпат».
Вихованець дрогобицького футболу. Закінчив Львівський інститут фізкультури.
Починав виступи у команді рідного міста — «Нафтовик» (Дрогобич), яка грала у класі «Б». У 1967 юнак вступає до Львівського інституту фізкультури і потрапляє у поле зору Ернеста Юста — тодішнього наставника резерву «Карпат» (Львів). Наступного року його зараховують до головної команди і з перших ігор 19-річний Лев Броварський стає футболістом основи. Дебют — 4 квітня 1968 у матчі проти «Балтики» (Калінінград). Наступного року 20-річний півзахисник виграє разом з командою Кубок країни, а після виходу львівського колективу до вищої ліги його запросили до збірної СРСР. У її складі Лев Броварський провів 1 гру — 28 квітня 1971 р. з Болгарією. По завершенні кар`єри Ігоря Кульчицького, Броварський у 1973 році перейняв від нього капітанську пов`язку «Карпат», яку незмінно носив до 1980 року.
Протягом усього періоду виступів за «Карпати» правого півзахисника запрошували найіменитіші клуби Союзу, зокрема, ЦСКА (Москва) та «Динамо» (Київ), але футболіст відмовлявся. Йому вдалося уникнути серйозних травм і пошкоджень, тому за 13 років у барвах «зелено-білих» гравець встановив рекорд клубу за кількістю проведених ігор, який не побитий і досі. У першостях СРСР Лев Броварський провів 412 поєдинків, забивши 47 м`ячів.
Технічний, тактично грамотний і витривалий правий півзахисник, володів сильним ударом та точним пасом, добре бачив поле.
Працював з любительською командою «Спартак» (Самбір), був тренером у Львівському спортінтернаті (1985-1988, 1992-1996). У 1989-1990 разом з Валерієм Нєпомнящім працював у Камеруні — Нєпомнящій очолював національну збірну Камеруну, а Броварський тренував молодіжну та юнацьку збірні. Варто зазначити, що на чемпіонаті світу 1990 камерунці зробили фурор, обігравши у групі Аргентину (з Марадоною у складі) і дійшли аж до 1/4 фіналу.
Був головним тренером ФК «ЛАЗ» та СКІФ (Львів), у сезоні 1996/97 — друголігової «Галичини» (Дрогобич), у 1999-2001 роках — вищолігових «Карпат» (Львів), але значних успіхів з ними не досяг.
З 2004 року очолював Західний регіональний центр розвитку дитячо-юнацького футболу.
У 2008 році на честь 60-річчя ветерана ФК «Карпати» навічно закріпив за Броварським футболку із номером 6.
