На 4 липня заплановане відкриття пам’ятника розстріляним нацистами польським професорам, котрий зводиться зараз у парку «Студентів», що на Вулецьких пагорбах у Львові . Як розповів сьогодні на прес-конференції начальник відділу архітектурно-художнього оформлення міста Володимир Сколоздра, монумент матиме вигляд прямокутної арки, що складається з 10 каменів.
«Проект зроблено у вигляді арки чи порталу, це символічна струнка конструкція, складена з десяти блоків. Кожен блок пронумеровано від 1 до 10, що символізує Декалог – тобто десять Божих заповідей. П’ятий блок –п’ята заповідь «Не убий» – він, за задумом авторів, буде суттєво порушений, ніби збитий. У глядачів складатиметься враження, що цей блок загрожує всій конструкції арки. Це символізує, що коли порушити основну християнську заповідь «не убий», то існує загроза зруйнувати цілісність конструкції світу. А відтак стаються катаклізми, які й мали місце у 1941 році – тут на Вулецьких пагорбах. У Львові це один з перших подібних монументів, який має метафору, символ, алегорію. Також на пластині біля арки будуть висічені прізвища професорів, які тут загинули», – розповів В.Сколоздра.
Він повідомив, що з ідеєю увічнити пам`ять професорів виступили у 2009 році президент міста Вроцлава і мер Львова Андрій Садовий. Відтак було прийнято рішення виконавчого комітету ЛМР провести міжнародний конкурс на кращий проект пам’ятника.
Львівська міська рада затвердила містобудівне обґрунтування спорудження пам’ятника, а також прийняла рішення для подальшого утримання передати пам’ятник на баланс НУ «Львівська політехніка».
Був проведений представницький міжнародний конкурс, у якому взяли участь 28 авторських колективів, з них 8 – з України. Перемогу здобув монумент, спільно запропонований польсько-українським творчим колективом – краківського скульптора Олександра Сьліви та львівських архітекторів Олега Трофименка й Дмитра Сорокевича.
За інформацією НУ «Львівська політехніка», загальний бюджет проекту – 4 млн гривень: більшу частину коштів надасть мерія Вроцлава (майже 3 млн. гривень). Значний внесок у спорудження меморіального комплексу зробить і Львівська політехніка, у студентському парку котрої й розміститься монумент.
Зараз у парку ведуться роботи з благоустрою, а також підготовка фундаменту для спорудження монумента. «Тут зараз ремонтують алеї, проводиться освітлення, покращується благоустрій біля гуртожитків. Також розпочались роботи з підготовки встановлення самого пам’ятника, є площадка, діаметром 18м у діаметрі, закладений фундамент. Сьогодні-завтра чекаємо плити для самого пам’ятника, їх везуть з Індії. Можливо сьогодні, або завтра вони вже будуть у Львові», – повідомив директор проектно-конструкторського об’єднання НУ «Львівська політехніка» Ярослав Тиханський.
Водночас існує й інша думка стосовно доцільності зведення цього монументу власне у такому вигляді, який пропонується міською владою.
«Пам’ятний хрест розстріляним професорам тут стоїть і зараз. Також ніхто не виступає проти того, щоб зафіксувати подію, але чи потрібен такий величний монумент, на який витрачаються кошти не лише польської сторони, але й з львівського бюджету? Також не правильно те, що конкурс на кращий проект був проведений у Польщі. Конкурс мав би бути у Львові й мали б бути проведені громадські слухання. Саме громада Львова мала б вирішувати чи потрібен власне такий величний монумент. Міський голова мав би не виступати на догоду вроцлавському колезі, а спитати думку городян Львова. Окрім того, досі існують закиди, що були продумані й запущені радянськими політ агітаторами, буцімто до страти польських офіцерів причетний батальйон «Нахтігаль». Цю провокативну радянську пропаганду необхідно спростувати. І якщо це для нас зрозуміло, то полякам – ні. Вони й надалі продовжують закидати українській стороні вину в цьому побоїщі», – зазначив громадський активіст Остап Козак.
До міського голови із депутатськими запитами неодноразово звертався Тарас Семущак, котрий вимагав більш детального вивчення питання встановлення пам’ятника. За його словами, існує чимало порушень, яких припустилася виконавча влада, надаючи дозвіл на зведення монументу. За його словами, жодна з депутатських комісій міськради не давала погоджень на спорудження монумента. Т.Семущак також звернувся до прокуратури міста з вимогою призупинити будівництво пам’ятника, допоки не буде проведено вивчення усіх нюансів.
Упродовж кількох днів арештованих польських вчених есесівці привозили і розміщували в бурсі Абрагамовичів на однойменній вулиці (тепер вулиця Т.Бой-Желенського). А вже на світанку 4 липня 1941 року на ближніх Вулецьких пагорбах вони були розстріляні, деякі разом із членами своїх родин.
Пам’яті вбитих нацистами в липні 1941 року відомих львівських професорів присвячені нова книга і споруджуваний пам’ятник під назвою «Не убий!».
Знищення гітлерівцями видатних представників польської інтелектуальної еліти у Львові в липні 1941 року належить до тих драматичних подій минулого, які тривалий час замовчувалися або ставали приводом для вельми цинічних та безсоромних фальсифікацій.
Спробував розкрити таємниці цієї трагедії український історик Андрій Боляновський, котрий нещодавно презентував історичну розвідку «Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування».
Як розповів автор, книга створювалася на підставі вивчення численних документів українських, німецьких, польських та інших архівів, спогадів учасників тих драматичних подій та матеріалів, відображених в науковій літературі. Зокрема, висунуто кілька вірогідних версій щодо причин та обставин затримання, а пізніше розстрілу польських учених та їх родин гітлерівськими органами безпеки.
Через тиждень від початку радянсько-німецької війни, а саме – 30 червня 1941 року, частини вермахту зайняли Львів. А вже 1 і 2 липня до міста прибули кілька спецгруп СС для ліквідації всіх, кого гітлерівці визнали ворогами третього рейху. Одна з них, під командуванням бригаденфюрера СС Е.Шонґарта, власне, і здійснила арешти та розстріл у ніч на 4 липня 39 професорів львівських вищих шкіл. Серед них, зокрема, були такі відомі постаті як Т.Бой-Желенський, К.Вайгель, А.Ломницький, Т.Бартель, Р.Лоншан де Бер’є, Т.Островський, С.Пілят, А.Соловій та інші визначні вчені.
Автор книги Андрій Боляновський переконливо спростовує, як безпідставну, офіційну версію КДБ колишнього СРСР про співучасть у розстрілах польських вчених військовослужбовців батальйону «Нахтігаль». Про це насамперед свідчать достовірні історичні документи, зокрема, відомий звіт Надзвичайної державної комісії для встановлення злочинів нацистів у період окупації Львова, який був складений 13 грудня 1944 року. До її складу входили тодішні компартійні очільники області, котрих неможливо запідозрити у симпатіях до вояків українського «Нахтіґаля». Попри це підписаний ними документ, який у 1946 році розглядав Нюрнберзький міжнародний військовий трибунал, однозначно відкидає участь української частини в арештах і страті професорів. Зрештою, це стосується й інших акцій, що проводилися гітлерівцями проти цивільного населення, зокрема, євреїв.
Так от у цьому звіті обсягом 44 сторінки, що нині зберігається у Державному архіві Львівської області, серед названих організаторів і безпосередніх виконавців жорстоких акцій немає жодного українського прізвища. Зрештою, до такого ж висновку дійшла і польська урядова комісія з розслідування злочинів гітлерівців, яка тричі – у 1959, 1966, 1976 роках – розглядала трагічні липневі події у Львові. Її висновок однозначний: злочин скоїли нацисти. Тієї ж думки дотримуються і відомі польські дослідники Зиґмунт Альберт та Гжегош Грицюк, котрий однозначно говорить, що «злочин скоїла група поліції безпеки і СД під командуванням бригаденфюрера СС Карла Ебергерта Шонґарта». Натомість метою запущеної радянськими спецслужбами у 1960-х роках широкомасштабної пропагандистської кампанії про нібито участь українців у масових вбивствах мирного населення була дискредитація українського національно-визвольного руху під час Другої світової війни.
Львівський портал