«Ніч музеїв» у «Тюрмі на Лонцького» зібрала понад тисячу відвідувачів

Близько 1 120 львів’ян та гостей міста стали учасниками
акції «Ніч музеїв», що проходила зокрема у Національному музеї-меморіалі жертв
окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». У цю ніч тюрма відчинила підвали та
карцери, зустрічала гостей творчими проектами та кількома кінозалами. Про це
повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху.

Урочисті заходи розпочалися 18 травня у подвір’ї колишньої
в’язниці, де керівник Центру військового капеланства УГКЦ і  настоятель храму св. Петра і Павла о. Степан
Сус відслужив панахиду за жертвами політичних репресій. До громади звернулися
Ірина Калинець та члена наглядової ради музею Мейлох Шейхет. У цей день
колектив «Тюрма на Лонцького» також вручив пам`ятні відзнаки людям, які
допомагали у становленні музею.

Директор музею Руслан Забілий наголосив: «Опираючись на
минулу допомогу та партнерство будуємо нові плани на майбутнє, щоб ширше
доносити правду про героїчну і трагічну історію нашого народу не тільки до
української громадськості, але й до світової спільноти. Тільки спільними
зусиллями ми збережемо нашу національну пам`ять, зробимо Україну ближчою і
зрозумілішою Європейським державам».

Інструментальна концертна частина «Ночі музеїв» розпочалася
засвіченням лампад на вікнах у приміщенні колишнього слідчого ізолятора
НКВД-КГБ, де при Стелі пам’яті струнний квартет Тараса Менцінського виконав
музику репресованого українського композитора Василя Барвінського.

Відтак, відчинилася міжповерхові грати і сотні відвідувачів
змогли увійти до підвальних приміщень, карцерів, м`якої камери і на власні очі
побачити страшні в`язничні умови.

Гостей вітали співом Софія Федина та хор «Нескорені» під
керівництвом п. Богдани Сімович, члени якого свого часу сповна зазнали
політичних репресій радянської влади. Андрій Брода, Зоряна Дудар, Марти
Карапінка та Тарас Менцінський виконали «Reminiscence» Ганни Гаврилець у
перекладі для струнних.

В унікальному 
поетичному діалозі відомих поетів-«шістдесятників» Ігоря та Ірини
Калинців відвідувачам музею пощастило почути поетичний цикл, що його Ігор
Калинець написав навесні 1972 року з присвятою арештованим посестрам і
побратимам, але до цього часу іще ніде не публікував (один із варіантів цієї
самвидавної дисидентської книжки зберігається серед інших у фондах музею, але
під час «Ночі музею» охочі змогли перегорнути сторінки цих раритетів).

На другому  поверсі
музею з великого екрану кінозалу та із менших екранів, встановлених в окремих
камерах нон-стоп демонстрували музейну колекцію відеозаписів спогадів учасників
визвольного руху. Відеоряд доповнила декламація сторінок автобіографічного
роману «В полоні зала» Михайла Масютка – найстійкішого із арештованих влітку
1965 року в «Тюрмі на Лонцького» письменників.

«Ніч музеїв» дозволила заповнити простір третього поверху як
статичними концептуальними інсталяціями, так і рухомою відеопроекцією зображень
птахів, чиї перельоти лягали на хвилі сумовитого флейтового соло Божени
Корчинської. Мультимедійний проект художника Володимира Стецьковича «Клітка»
яскраво задемонстрував, яким чином в’язничне приміщення може вдало резонувати
із творчими рефлексіями на тему свободи засобами сучасного мистецтва.

Зрештою, під час «Ночі музеїв» у «Тюрмі на Лонцького» саме
молодь сповна показала свій творчий запал: юні барди співали у камерах пісні
під гітарний супровід, аматори історичної реконструкції із товариства
«Пам’ять», перебрані в радянські форми, демонстрували неабиякий акторський
хист.

На першому поверсі в’язниці, де реконструйовано інтер’єр
кабінету слідчого та фотолабораторії, стояла черга із відвідувачів, охочих
побути «на допиті».

О 22:30 нічне львівське небо освітив нічний кінозал
«оупен-ейр», де проектувалися на в`язничну стіну фільми «Радянська історія» та
«Береза Картузька». Опівночі учасники «Ночі музеїв» засвітили свічки і на
в`язничному дворі виклали гасло «Пам’ятаємо!»