ОСТАННІ НОВИНИ

До Львова привезли останки провідників ОУН Лева та Дарії Ребетів

Львівський портал

|

Сьогодні, 29
жовтня, відбулась урочиста зустріч-вшанування
покійних провідників ОУН Лева та Дарії
Ребет, яких привезли до Львова для
перепоховання на Личаківському цвинтарі.
Про це повідомляє прес-служба Львівської
міської ради.
Перепоховання
будуть проходити завтра
,
30 жовтня, о 12 годині.

Нагадаємо, Ребет
Лев (псевдоніми: «Кіл», «Стар», «Кліщ»)
народився 3 березня 1912 року в Стрию на
Львівщині, в сім’ї поштового урядника
Михайла Ребета і Катерини з дому Недокіс.
Від 1922 по 1930 р. навчався в гімназії в
Стрию, був там активним пластуном та
вже в гімназії став членом УВО. У 1929 році
став членом ОУН, а згодом і провідником
Окружної Екзекутиви ОУН-Стрий. В 1931 році
вступив до правничого факультету
Львівського університету, який через
працю в УВО-ОУН та часті арешти поляками,
закінчив лише у 1938 р., здобувши титул
магістра права. У березні 1939 р. був знову
заарештований польською владою і
перебував у тюрмі до вересня 1939 р., після
звільнення переїхав до Кракова. Учасник
Другого ВЗ ОУН, став на боці РП ОУН у
1941 році.

Після
проголошення Акту 30 червня 1941 року у
Львові та створення УДП став заступником
голови УДП Ярослава Стецька, а від 12
липня 1941 р., після арешту німцями Я.
Стецька перебрав його обов’язки, ставши
одночасно представником ОУН (б) в
Українській Національній Раді у Львові,
яку очолили доктор Кость Левицький та
Митрополит Андрей Шептицький.

14 вересня
1941 р. заарештований німцями, перебував
у тюрмі в Кракові, а потім до жовтня 1944
р. – в концтаборі Аушвіц (Освенцім).
Після звільнення переїхав спочатку
до Братіслави, а згодом до Відня, поранений
під час бомбардування міста. В січні
1945 р. ввійшов до складу Закордонного
Центру ОУН, а згодом – до складу
керівництва ЗЧ ОУН, де був обраний
Головним Суддею. На тлі політичних
розходжень від праці ЗЧ ОУН відійшов
ще в 1946 р. і від 1950 р. присвятився праці
в ЗП УГВР, де згодом став Головою Ради
референтів. Співпрацював з різними
українськими виданнями в еміграції –
«Українська трибуна», «Час» та «Сучасна
Україна», був редактором тижневика, а
тоді місячника «Український самостійник».

У 1953 р. був
покликаний Проводом ОУН на УЗ до складу
Колегії Уповноважених для ладнання
конфлікту в ЗЧ ОУН, у 1954 р. разом з
уповноваженим Зиновієм Матлою у висліді
непогоджень із Степаном Бандерою, очолив
реформаторське крило в ЗЧ ОУН, а пізніше
– щойно створену ОУН за кордоном, ставши
її першим Головою Політради.

Автор багатьох
наукових праць в галузі права, політології,
соціології – «Формування української
нації» (1951), «Держава і нація» (1949),
«Порівняльна метода в науці права»
(1947), «Походження українців, росіян і
білорусів у світлі сучасних совєтських
теорій» (1955), «Теорія нації» (1955) та
«Світла і тіні ОУН» (вийшла друком в
1964 р.).

Від 1952 р. –
доцент, а від 1954 р. – професор УВУ, член
НТШ.

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...