Тостами й лавашем - проти імперіалізму

Львів не може залишатися осторонь світових політичних баталій. Конфлікт на Кавказі та його російсько-грузинська “гілка” розбурхали львівське літо походами та пікетами. Щоправда, пікети й походи ці були традиційні і від того передбачувані. А от сьогодні цей політично-похідний стереотип зламали й не в найгірший бік.

Бо спостерігати за тим, як відомі у Львові громадсько-політичні персонажі замість завчених штампів намагаються перейняти “дрес-код” і говорити тости, хоча їх зміст, попри все, зводиться до політики, бо йдеться про Грузію та Росію.

Зацікавлені стоять більш-менш щільним колом біля фонтану Нептуна. У ногах ораторів пляшки з добрим грузинським вином і кожному мовцеві наливає пан Мацех, що перекваліфікувався на бармена. При цьому він запевняє, що прийшов сюди як приватна особа, а не громадський діяч, а незвичний формат акції пояснює тим, що вино й тости – символи Грузії.

Дійство справді відбувається чинно, не переходячи в банальну пиятику. Щоправда, за цим спостерігають не лише групи туристів, для яких це ще одна принада Львова. Збоку від Ратуші все фіксують охоронці правопорядку, які не вбачають у діях учасників чогось протиправного. Крім них сумними тінями сюди-туди сновигають характерні для львівського центру постаті, приваблені не так прапорами братнього народу, як винними випарами й можливістю випити «на халяву». Але для того треба щось сказати, а це вже видима проблема, бо з дикцією в них вже давно негаразд.

Організатори кажуть, що до такого додумалися самі, а місцеві грузини шкодують, що їм не сказали заздалегідь, бо тоді вони подбали б про відповідне звукове оформлення – заспівали б своїх застільних пісень, наприклад. Але те, що їх не запросили в організатори, гордих синів гір не засмучує, а навпаки – вони кажуть, що це свідчить про щирість жителів Львова, які переймаються грузинськими проблемами.