Прес-служба народного депутата Петра Димінського поширила заяву, у якій звинувачує львівську газету “Поступ” у поширенні неправдивої інформації щодо діяльності народного депутата, у зв’язку з чим вимагає від видання офіційних вибачень. Наводимо текст заяви:
З А Я В А
прес-служби народного депутата України П.Димінського
Останнім часом на сторінках газети “Поступ” поширюється неправдива інформація щодо діяльності народного депутата України Петра Димінського. З номера у номер читачам газети нав’язується думка про те, що за всіма конфліктами у Львові та області – “рука Димінського”. При цьому такі узагальнення робляться не на підставі перевірених фактів, а на основі чуток та безпідставних припущень.
Підтвердженням цьому є і стаття “Олійник стає гострішим” від 13 червня 2005 року, у якій П.Димінський звинувачується у діяльності, спрямованій на неприйняття сесією міської Ради ухвали щодо польських поховань на Личаківському цвинтарі. Абсурдність цього твердження очевидна хоча б з огляду на те, що сам П.Димінський нині перебуває не у “бункері”, як про це повідомляє газета, а у складі офіційної делегації в Парижі.
У зв’язку із цим прес-служба народного депутата України Петра Димінського уповноважена заявити наступне:
1) Публікації та коментарі “Поступу” щодо діяльності П.Димінського не відповідають дійсності та суперечать принципам чесної журналістики,
2) Дані публікації носять систематичний та цілеспрямований характер і мають ознаки як дешевого популізму так і “інформаційного кіллерства”, ставлять собі за мету відвернути увагу громадськості від справжніх проблем регіону,
3) Дані публікації порушують норми Закону України ”Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, завдають моральної шкоди, ображають честь і гідність народного депутата України.
Солідаризуючись із чесними журналістами видання, вимагаємо від керівництва видання офіційних вибачень і проведення в майбутньому об’єктивної і неупередженої інформаційної політики! У противному випадку залишаємо за собою право звернутись за захистом своїх інтересів до суду.
“Вголос”
