ОСТАННІ НОВИНИ

Святослав Товстига: «Фраза «не йду на вибори, бо нема за кого голосувати» – це втеча від відповідальності»

Соломія Головіна

|

Громадський активіст Святослав Товстига про важливість вибору українців під час голосування за президента:

«Наше суспільстві, як риба гуппі, яка має короткострокову пам’ять і знову вірить у пусті обіцянки як в 2010 році, але забуває до чого призвів у 2013 цей вибір.

У 90-их роках не змогли об’єднатись довкола В’ячеслава Чорновола, в 2010 році не змогли розібратись у вертикалях влади і вибрали людину, через яку маємо «Небесню сотню», втрачений Крим і війну на Донбасі. А може ми почнемо думати і нести відповідальність за свої дії?

Аналізуючи пости у соціальні мережі facebook щодо кандидатів в президенти, ми бачимо в цих постах страх: одні бояться, що лишиться ця система, яка є, а інші бояться невідомості, яка докорінно все змінить. Багато кого лякає Зеленський як президент, бо ніхто не дає гарантій, чим це все закінчиться. Такі побоювання і страх є не лишень в українського суспільства, а і у наших західних партнерів – Польщі, Німеччині. Багато хто піднімає питання призупинення безвізу для України. Безвіз – це не лише комфорт пересування громадян, це набагато більше. Безвізовий режим перетину кордону дається тій країні, якій довіряють, коли влада прогнозована та стабільна, готова приймати виклики та бороти їх. Те, що Порошенко добився безвізу, це не так надання блага пересуватись по світу, як визнання нашої країни, як стабільної і здатної для переговорів із готовністю нести відповідальність за свої дії, тримати рівень безпеки.

Що таке безвізовий режим? Це відкриті ворота! Якщо ти відкриваєш ворота між собою і сусідом, це означає, що ти йому достатньо довіряєш, що він не пустить ворога через ці ворота.Насправді, Україна за часи незалежності не мала такого кредиту довіри від цивілізованого суспільства.

Але тепер ми відправили світові сигнал, що, можливо, наше ставлення до сусіда зміниться. У відповідь ми отримали тривожний маркер, він пролунав із Канади. Канада призупиняє військову допомогу Україні, хоча ця країна є фактично маркером для цілого світу про Україну. В ній є велика українська діаспора, Канада є провідником нашої країни в світі. Канада разом із Польщею першими визнали Незалежність України, тим самим просигналізували світові, що наша країна є незалежною і договороздатною. Канада надає нам військову, фінансову і іншу допомогу, що є сигналом про те, що нам можна довіряти. Але тепер вона бере паузу. Ну що ж, це є великим ударом по іміджу країни, не по одній особі, не по групі людей, які підтримують того чи іншого кандидата, це є удар по усіх нас!

Що нас чекає і які будуть наслідки, якщо ми змінимо владу? Це всіх лякає. Мені незрозуміло, як себе буде поводити кандидат у президент щодо Криму і Донбасу, який до того насміхався з України і жартував про посунутий кордон. А може він його ще посуне по Запоріжжю, Херсону, Харкові, по Дніпру, зрештою, чи річці Збруч? Якщо він був такий безпринципним і насміхався із державних кордонів, чи не перейде він від жартів до справи? Що ми робитимемо із переселенцями і ветеранами? Відповідей немає.

Як він планує відстоювати інтереси України на міжнародній арені, посилювати антипутінську коаліцію? Тому, що бізнес є бізнес. Німеччина та інші країни зацікавлені в «північному потоці», тобто в дешевому транспортуванні нафти і газу, але діюча політична кон’юнктура і політична воля Україна змушує їх реагувати на дії агресора.

Якщо Україна на буде посилювати тиску і постійно нагадувати про порушення міжнародного права, «тикати» нашим західним партерам лицем в статут ООН, цілком ймовірно, що вони скажуть: ми пробачили Росії війну в Грузії, тоді давайте і пробачимо Росії Україну, головне щоб був спокій і стабільність, головне, щоб був мир. Але на цих умовах нам миру не потрібно.

Голда Меїр: «Вони стріляють, щоб ми померли, а ми хочемо жити – компроміс тут неможливий, ми не можемо бути живі на половину і тому це нас теж лякає. На половину живими ми не залишимось, тому питання права вибору є важливим. Всі пам’ятають про права, багато хто розглядає вибір президента як наше право, але не потрібно забувати що права ідуть разом із обов’язками. Отримавши право обирати, ви отримаєте обов’язок турбуватись про свою державу і про те, що вибрана вами особа дійсно зможе це все забезпечити.

Тому рекомендую Всім, хто дійсно відчуває себе чесним чи відповідальним, завести собі блокнот, розділіть сторінки його на дві половини і записуйте всі хороші і погані речі, які відбуватимуться в країні після вашого вибору, і якщо щось відбуватиметься погано, тоді запишіть «ця дурниця відбулась через мій вибір, я за це несу відповідальність», або « це хороше відбулось, тому що я зробив цей вибір і в цьому також є частина моєї перемоги». Коли ми дійдемо до певної точки неповернення чи кризи, порахуйте всю вашу відповідальність за хороші і погані речі.

Тому що навіть в подіях Майдану багато хто перекидає відповідальність на злочинну владу, поганого Януковича, але в цьому є частинка вашої відповідальності. Десь було недопрацьовано, десь було не наголошено, десь було не проведено розмову з ким треба, і Ви дозволили, щоб відбулось так, як відбулось.

Вибір є непростим. Багато кого із них він лякає. Дехто із людей ховається в своєрідній «домівці»: я на вибори не піду, немає за кого голосувати, всі вони однакові, «будь що будь, але не те, що було в минулому». Це все є втечею від відповідальності. Таке може бути лишень в дітей, бо згодом прийдуть добрі батьки, які беруть їх під своє крильце.

Ласкаво просимо в доросле життя! Тут вже відповідальність несе кожен за себе, а дорослі несуть відповідальність не лишень за себе, а і за своїх близьких.

У мене краща пам’ять ніж в риби гуппі, і свій вибір я робитиму свідомо і не стану на політичні граблі 2010 року і підтримаю як в 2014 року кандидата, який може відстояти честь і територіальну цілісність українського народу на міжнародній арені».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *