ОСТАННІ НОВИНИ

Ярослав Сватко: «Наш книжковий ринок закидували російською літературою, яка була цільово призначена для інформаційної війни»

Соломія Головіна

|

Книговидавець Ярослав Сватко про вплив закону, що передбачає заборону ввезення книг з антиукраїнським змістом з території держави-агресора і тимчасово окупованої території України:

«Ми говоримо про закон і про розвиток книговидання. Як на мене, це все-таки трішки різні речі. Закон – це елемент інформаційної війни. Наші політики зовсім не розуміють того, що книжка є інструментом інформаційної війни стратегічного призначення. Вона не спрацьовує відразу. Щоби захопити Крим і створити в головах людей  думку, що «надо в Россию», росіяни 15 років виконували програму книговидання з абсолютно різними творами: навіть фентезі виходили на тему, як десь у космосі «новий Крим» буде боротися за якусь там незалежність, щоби в «новому Севастополі» була своя так би мовити «русская держава». Крім цього видавалися різного роду популярні історичні книги. Коли ця вся література приходила, вона нашаровувалася в головах тих людей, які там жили, як певний стереотип сприйняття дійсності, і матеріалізувалася в те, що маємо зараз. Тому, коли наш книжковий ринок «закидувався» російською літературою, яка була цільово призначена для інформаційної війни, то, звісно, воно працювало на користь агресора. Просто наші політики цього не розуміють, вони мислять категоріями виборів. Мовляв, якщо ця книжка буде заважати виграти наступні вибори, то я буду проти неї боротися, якщо не заважатиме, то нехай собі буде. Потрібно, щоби були не лише політики, а й державні діячі, і  в цьому сенсі цей закон, який прийняли, це такий собі шлагбаум на дорозі російської пропаганди на нашому ринку. Тому що її завозили сюди контрабандою фурами у великій кількості, ще й на додачу їхня ціна була така, що українські книговидання не могли конкурувати.

Це безумовно корисний закон. Але щоб він сильно допоміг  українським видавцям в розвитку, то ось тут я сумніваюся. Це трішки інша річ. Так, він сприяв тому, що люди стали менше купувати тих книг, відтак можливо якийсь їхній відсоток купив українські. Але це зовсім інше, це історія інформаційного протистояння, створення нормального українського простору. Якщо ж говорити про розвиток книговидання, то в наших політиків поки нема розуміння, чим відрізняється економіка книговидання від економіки ресторанного господарства. Книжку не можна надрукувати поштучно. Якщо хочете розбити з цього комерцію, то мусите надрукувати великий наклад. При цьому сьогодні він має бути хоча б від 3 тисяч примірників. А тепер питання: за скільки він продасться? Тут головне питання економіки книговидання. Ви вклали гроші, вони лежать у книжках на складі і продаватимуться 5 років. Я цю цифру беру не «зі стелі», це законодавчий економічний стандарт в Англії: там вважається, якщо книжка продалася за 5 років, значить все нормально. Так є в усіх країнах і в нас, в Україні, це також є. Це означає, що значна частина обігових коштів видавця є замороженою в накладах, які лежать на складах. І держава повинна це розуміти. А, як я уже говорив, книжка є елементом національної безпеки і держава, розуміючи це, повинна би була модифікувати своє законодавство так, щоби видавцеві було якось легше виконувати свою національно необхідну функцію. Адже видавнича справа не є суперприбутковою, нема у нас олігархів-книговидавців».

 

 

 

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...