Минулого тижня Верховна Рада у першому читанні ухвалила Законопроект про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи. Петре Івановичу, розкажіть, якою сьогодні є ситуація із Пенсійним фондом в Україні? Прокоментуйте, чому необхідно приймати Пенсійну реформу?
– Давайте нічого не реформувати і тоді точно залишимо в недалекому майбутньому наших пенсіонерів без пенсії. Доведеться тоді у китайців просити гроші не тільки, щоб шахти будувати, але ще й пенсіонерів утримувати.
Справа в тому, що коли розвалився Радянський Союз потрібно було не тільки пам’ятники і атрибутику демонтовувати, а провести демонтаж і отриманої у спадок системи пенсійного забезпечення населення.
За цей час ми мали різних коханих і не дуже президентів, шість разів переобирали Верховну Раду, але що торкається Пенсійної реформи – вона обмежувалась встановленням чергових пільг для вибраних, а основна маса пенсіонерів зводила кінці з кінцями.
Не так давно навіть ці мізерні пенсії по 70 гривень виплачували з піврічною затримкою. От щоб таке не повторювалось і потрібна Пенсійна реформа.
Ви думаєте, що Віктору Януковичу легко переконати навіть своїх соратників проголосувати за обмеження максимальних пенсій? Помиляєтесь. Адже тільки кожен народний депутат втрачає половину своєї пенсії. А візьміть всю іншу рать високопоставлених пенсіонерів. Який треба перебороти супротив. Ще й з тієї причини багато галасу навколо Пенсійної реформи.
Під виглядом боротьби за народ фактично йде боротьба, щоб зберегти свої привілеї. Бо всі ті, хто так нібито вболіває за людей, могли б і добровільно відмовитись від цих аморальних пенсій. Але наведіть хоча б один приклад, хто відмовився?
Але чому тоді опозиційні політики – Яценюк, Тимошенко, нардепи від «Нашої України» – навсебіч заявляють про те, що прийняття Пенсійної реформи не вирішить проблеми дефіциту Пенсійного фонду?
Сьогодні справді чути багато критики щодо започаткованих Президентом держави реформ. Але якраз відсутність добрих чи поганих реформ протягом нашої незалежності, призвели до того, що в Україні людям живеться важко.
Ясна річ, що в цьому політики звинувачують один одного, а народ – владу і олігархів. Але ж владу обирав народ, олігархи – також з народу, рідні, доморощені.
Хоча, як на мене, страшнішими за олігархів, які інвестують кошти в економіку рідної держави, є саранча підпільних корейків, що бояться засвітити награбоване і сидять на міхах з грішми, що не працюють.
З нічого нічого не буде. Президент, яким би добрим він не був, всіх не нагодує. Для того, щоб батьки отримували гідну пенсію, потрібно, щоб діти не пиячили, а працювали і відраховували внески в Пенсійний фонд.
При нинішній консолідованій системі пенсійного забезпечення арифметика дуже проста. Для того, щоб пенсіонер отримував 1000 гривень пенсії потрібно, щоб його син чи донька отримували 3 000 гривень зарплати. Відомо, що в Україні сьогодні один працюючий утримує одного пенсіонера.
Кажуть, немає роботи. Проблема така дійсно є, але одна держава її не вирішить. Чому наші дороги ремонтують турецькі фірми? Причин багато, але однією з них є вища кваліфікація, технологічна дисципліна працівників. Багато працедавців уже сьогодні відчувають голод за кваліфікованими кадрами.
Тому забезпечення українців гідними пенсіями – це проблема не однієї реформи і влади. Це важлива суспільна проблема. Байдужість і вичікування, що хтось інший за нас дасть нашим батькам пенсію є, на мій погляд, аморальними.
Чи зачіпає Пенсійна реформа бюджетників – лікарів, освітян, працівників культурної сфери?
Хочу наголосити на тому, що Пенсійна реформа жодним чином не обмежує права працівників бюджетної сфери. При наявності 25-річного стажу вчителі, медики, працівники культурної сфери можуть розраховувати на пенсію незалежно від віку. Єдине обмеження становлять держслужбовці-чоловіки, яким на 2 роки – з 60 до 62 – підвищать пенсійний вік. Але реалізувати це планують поступово – з 2014 року протягом чотирьох років.
Натомість буде покращено пенсійне забезпечення бюджетників. Ні для кого не секрет, що сьогодні більшість цих працівників навіть після досягнення пенсійного віку залишаються працювати на своїх місцях через низькі доходи, а тому одночасно отримують і пенсію, і зарплату. Враховуючи це, у Пенсійній реформі передбачена одноразова виплата 10 щомісячних одноразових пенсій для тих, хто залишить свою посаду після досягнення пенсійного віку.
Чи вплине прийняття Пенсійної реформи на людей передпенсійного віку, тобто тих, хто мав би вийти на пенсію уже в найближчі кілька років?
Важливо, що Пенсійна реформа не зачіпає ані сьогоднішніх пенсіонерів, ані тих, які мають вийти на пенсію в найближчі роки.
Перехід на нову пенсійну систему буде зроблено максимально безболісно, тому він не стане шоком для українців. Хоча, для прикладу, у сусідній Польщі перехід на нову пенсійну систему у 1999 році виконали одномоментно.
Людей передпенсійного віку не кидають напризволяще. Адже підвищувати пенсійний вік для жінок будуть поступово – протягом десяти років.
Для чоловіків, які працюють на держслужбі, також пенсійний вік підвищуватимуть поступово – протягом 6 років, починаючи з 2013 року.
Чому опозиція так гостро критикує усі ініціативи уряду, починаючи від Податкової і закінчуючи Пенсійною та Адміністративною реформами? Чи дійсно ці реформи можуть виявитися неефективними?
Боятися потрібно не Пенсійної реформи, а якраз її відсутності. Бо коли сьогодні ми, реалізовуючи її, і допустимося помилок, котрі потрібно буде виправляти, то це набагато краще, ніж пустопорожні балачки навколо стагнуючої пенсійної системи України.
Не тільки Україна, благополучна Німеччина, Франція сьогодні реформують пенсійні системи, підвищують пенсійний вік.
Кажуть, там люди довше живуть. От тут також неоднозначна відповідь. Суспільство, сім’я, влада мають активніше пропагувати здоровий спосіб життя: менше їсти сала, пити самогону і відмовлятись від багатьох інших шкідливих звичок.
Львівський портал