– Пане Ярославе, після відомих подій 9 травня у пресі почали багато говорити про «фашистський» Львів. Чи так це насправді, чи все сталося через купку маргиналів?
– У Львові ще далеко до 9 травня нагнітався психоз. Зокрема у зв`язку з низкою заяв «Русского единства» та «Родины» про те, що вони приїдуть до міста Лева, де проведуть маніфестації. Знаючи провокативний і агресивний характер тих промосковських антиукраїнських політичних сил, у Львові, звісна річ, ставало все більш неспокійно. Тим паче підігрівали такі настрої й львівські провокатори, які чекали появи тих візитерів, для того щоб «погріти руки» і показати, що є політичні сили, які можуть відстоювати інтереси України у будь-який спосіб.
6 травня я зустрівся з головою обласної державної адміністрації Михайлом Цимбалюком. Під час розмови він запевнив мене, що вже узгодив з Києвом, з керівництвом держави, що День Перемоги буде відзначатися без червоних прапорів. Він також пообіцяв, що жодного візитера з Півдня України не буде у Львові. Після цього окружний адміністративний суд Львова прийняв рішення, заборонивши проведення подібних маніфестацій. Тоді ж я з дозволу Цимбалюка переказав нашу розмову на місцевому радіо, намагаючись заспокоїти львів`ян. Увечері сам Цимбалюк в ефірі львівського телебачення повторив ці слова.
– Але не сталося, як гадалося… Бійка з кровопролиттям все ж таки відбулася…
– Після початку відомих подій 9 травня я зателефонував Михайлу Михайловичу (Цимбалюку – ред.). Він сказав, що для нього події, які сталися, а саме поява в автобусах тих гостей з Півдня, виявилася цілковитою несподіванкою. Тобто голову адміністрації області як хлопчика обмануло київське керівництво. Адже, без сумніву, дати команду на проведення всього цього міг тільки Київ.
Пізніше мене дуже здивувала заява Цимбалюка абсолютно в іншій тональності, де він почав звинувачувати виключно львівських радикалів. Й більше того, здивувало, що у цій заяві він каже цілковиту неправду про те, що, мовляв, на допомогу львівським радикалам з Тернополя й Івано-Франківська були доставлені люди для здійснення провокацій. Й жодним словом не згадує, яким чином на Пагорбі Слави за допомогою міліції та «Беркуту» з`явилися ці непрохані гості.
– Чому ж Цимбалюк так різко змінив свою точку зору?
– Можу здогнатися. Адже після того, як все відбулося, він, по гарячих слідах, на емоціях, з обурення, що його «підставили», сказав, що провину за конфлікт покладає на МВС і СБУ. Зараз губернатор про це не згадує. Мабуть тому, що вже з Києва йому помахали пальцем і сказали, мовляв, ви, шановний добродію, є членом нашої команди, й невірно себе поводите. Винні мають бути тільки одні – місцеві екстремісти.
– Але ж вони теж «відмітилися»…
– Так, я не знімаю вини з тої молоді, тих «петеушників», футбольних фанатів, які й самі не знають, що таке червоний прапор. Та й про жовто-синій чули мабуть мигцем. Їм дуже хочеться погратися у таку революцію, закрити обличчя хустиною і зривати стрічки з тих самих ветеранів, які не можуть дати їм здачі. Тут є вина цієї львівської, даруйте, шпани, яка допомагала створювати загальну картину цієї провокації.
Але все ж таки найбільше, що мене обурює – це зміна позиції губернатора, який у довірливій розмові розповідав мені одне, а потім так змінив своє ставлення до того, що трапилося.
– До речі, завтра під час «години уряду» міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов скоріш за все буде повторювати слова Цимбалюка, а також свого підлеглого – керівника департаменту суспільної безпеки МВС Віктора Ратушняка – й звинувачувати у всіх гріхах саме українських націоналістів. Чи є сенс взагалі слухати подібний виступ?
– Сенсу в завтрашньому виступі – жодного. Варто зазначити, що так звані «години уряду» не мають ніякого ефекту, адже в даному випадку міністр має більше можливостей, ніж нардеп, який може лише поставити питання. Міністр може говорити несусвітні речі, і на цьому ставиться крапка: відповісти йому депутат, якого не задовольняє відповідь, не може. Завтра Могильов з трибуни буде переконувати депутатів, а також всіх українців, у тому, що винні – виключно радикали-націоналісти.
Розмовляв Дмитро Качура, "Коментарі"
Львівський портал