«12 жовтня ми
проводили мирний пікет під стінами
Львівської обласної прокуратури. До
нас підійшли правоохоронці і почали
вимагати припинити акцію протесту,
закидаючи нам, що ми порушуємо
законодавство. Потім вони намагалися
затягнути мене до Галицького райвідділку,
я не виявляв спротиву, лише вигукнув,
що мене затримали. Тоді інші учасники
пікету обступили міліціянтів і почали
розпитувати їх: хто вони, чому і за що
мене затримали. Після чого вони мене
добровільно відпустили.
Натомість
по обіді наступного дня мені зателефонував
нібито мій дільничний і повідомив, що
хоче поговорити зі мною про суд, на який
я не з’явився. Ми домовилися про зустріч
на вулиці, коли я прибув на місце, до
мене підійшов заступник начальника,
майор Маруняк. Він повідомив мені, що я
не з’явився на суд і тому вони хочуть
зі мною поспілкуватися у райвідділку.
Я як законослухняний громадянин поїхав
з ними. Мене доставили в якийсь опорний
пункт, що знаходиться в тій же будівлі,
що й райвідділ. Там мені почали закидати
звинувачення щодо незаконності пікету
прокуратури.
Після того,
як я написав заяву про те, що нічого не
порушував, мене почали водити з того
опорного пункту в райвідділ і навпаки.
Так продовжувалося цілий вечір. При
мені почали складати протоколи про
адміністративні правопорушення. Майор
Маруняк примушував працівників міліції
складати протоколи. Вони відмовлялися
це робити, бо не було рапорту майора.
Тоді Маруняк кілька разів переписав
рапорт, на основі якого був згодом
написаний протокол.
На вимогу
показати мені матеріали для ознайомлення,
майор Маруняк відмовив. У адвокаті вони
мені теж відмовили. Мені вдалося поміж
тим всім здійснити кілька дзвінків з
мобільного. Я видзвонив свого адвоката,
він одразу приїхав, але його ніхто до
мене не пустив.
Після того
як вони оформили адмінпротокол, мене
розмістили в загальну камеру, де були
жахливі умови перебування: туди не
потрапляє світло, крім дерев’яних лавок
нічого немає і температура становить
біля 5 градусів тепла, мені не давали
їсти. У мене відповідно вилучили гроші,
мобільний, усі документи. Тобто до мене
ставилися як до кримінального злочинця,
якого затримали допоки не прийде слідчий.
Там вони мене тримали до третьої години
наступного дня, хоча за законодавством
вони можуть затримувати людину до трьох
годин.
Наступного
дня правоохоронці склали ще один
адмінпротокол про те, що
я начебто не припиняв пікет, що погрожував
їм, закликав громадян до непокори, тощо.
В 15 год. мене
відвезли до Галицького районного суду,
де розпочалося засідання. Судовий процес
теж проходив з грубими порушеннями,
адже мені суддя Серьодкіна відмовила
у адвокаті. Вона також не дозволила
залучити до процесу свідків того пікету.
Доказ щодо законності проведення пікету
– повідомлення про пікет, що зареєстроване
в ЛМР, вона відмовилася прийняти. Не
захотіла вона переглянути фото і
відеоматеріали про акцію, які теж
свідчать про законність наших дій. Суддя
Серьодкіна зазначила, що в неї немає
часу на це. Коли вона виносила рішення
про мій триденний арешт, вона також не
врахувала той момент, що я вже просидів
добу. Виходить, що за гратами я пробув
чотири доби.
Незаконне
рішення Галицького районного суду я
оскаржуватиму у Апеляційному суді.
Власне я вже подав апеляцію у суд, її
мають розглянути протягом 10 днів.
Сподіваюсь на успішні результати, інакше
буду звертатися до Європейського суду».
Львівський портал