“Не смієш стати до забави з чекістом, запроданцем або сексотом. Перед тим, як стати до забави з кимось незнайомим, пильно поглянь йому в очі, якщо у того немає зіниць – це сексот, поглянь на чоло, якщо є поперечний рубець від кашкета – це чекіст, якщо від нього немає тіні на столі, чи на долівці – це запроданець, або перевертень». Це пункт 1 «Правильника для забави» в Бойових картах УПА.

На рекламці карт написано: «Надруковано в підпільній друкарні ім. сотника «Нестора Кучерявого». У колоді карт є три джокери (тут вони називаються «провідники») Євген Коновалець, Андрій Мельник і Степан Бандера. При чому «головним» джокером є Коновалець. «Бандерівці» таким трактуванням напевно будуть згіршені. Королями є командири УПА Тарас Бульба-Боровець, Роман Шухевич, Василь Кук і Президент УГВР Кирило Осьмак. Найцікавіше, однак з шістірками (тут вони «шестьорки»): генерал НКВД Павєл Судоплатов (убивця Коновальця, уродженець Мелітопольщини), Самуїл Шварбандт (убивця Петлюри), нєізвєстний чекіст і незнаний сєксот. Бракує в цьому ряду хіба ще Богдана Сташинського, безпосереднього убивці Бандери.

Але «підпільна друкарня» на те і підпільна, що не до всіх матеріалів і архівів є доступ. Приміром, серед «вальтів» у «Бойових картах УПА» є Євген Побігущий-Рен. Взагалі-то, полковник Побігущий-Рен безпосередньо в УПА не був. Спочатку він був підстаршиною УГА, потім поручником польської армії (вишкільний старшина в дивізійній школі старшин запасу), майором ДУН, потім 1-ї дивізії УНА «Галичина». Він був кадровим офіцером, через його вишкіл пройшло чимало майбутніх вояків УПА. Мабуть, саме тому Євген Побігущий і потрапив до вальтів «Бойових карт УПА». Так само серед «дам» є Ярослава Стецько, президент Антибільшовицького Блоку Народів. Вона безпосередньо в УПА не була, але членом ОУН була з 1938 року. Але, як на мене, на варто від цього проекту вимагати «історичної достовірності» та енциклопедичної точності. Це гра. Але гра зі смаком, та з серйозним «прикупом».

І тепер по-суті. Я переглянув «Бойові карти УПА». Мені вони сподобались. Можливо, це для когось «за різко» – наших героїв чіпляти на гральні карти. Але я думаю, що це добре. Якщо Росія «втюхує» нам свої ідеології, своїх «героїв» на кожному кроці (у тому числі і через гральні карти), то чому для нашої ідеології ця площина має бути закритою? Чому їхній «камбат» лізе до нас звідусіль, що тільки вмикається в розетку, і викачує з України гроші, де тільки може, а ми йому цей простір віддаємо. Як би не ображалися прихильники «чистого стилю», але якщо ми не заповнимо цей простір своїми героями, «камбат» там буде правити неподільно. Наш ефір, наші кіоски, наші сувеніри, наші глянцеві журнали на «360 градусів» мали би бути заповнені нашим продуктом, нашим контекстом, чи контекстом з нашим акцентом і т.д. Ну хоча би на 350 градусів.

І на завершення – пункт 7 «Правильника гри» каже: Не даш себе оманути азартові гри – і перемоги не оп’янять Тебе». Слушно перед виборами.