Львівщина іncognito. Зоопарк просто неба із оленями & бароковий Палац архієпископів
Якщо ви втомилися від метушливого міста і натовпів туристів, якщо вас більше не захоплюють величні замки «Золотої підкови Львівщини», бо ви були там вже стільки разів, що і самі можете проводити екскурсії, якщо хочете показати своїм дітям світ природи, але не через ґрати звіринців, де виснажені тварини сидять у тісних клітках, то вам – у Оброшине.

Сюди не прокладені туристичні маршрути, тут нема ярмарків з китайським непотребом, тут не блимають щосекунди спалахи фотокамер. Поки що. Але однозначно Оброшине має що показати і чим дивувати. Унікальний Палац архієпископів XVIII століття і невеликий зоопарк з оленями і кільканадцятьма видами птахів. І все це – за майже 15 кілометрів від Львова.

Розкішна літня резиденція львівських архієпископів

Архітектруний ансамбль Палацу архієпископів був зведений в 1730 році в стилі пізнього бароко за проектом італійського майстра Юзефа Фонтена. Близький за аналогією до оброшинської перлини – палац Белінських під Варшавою, створений тим самим автором. Фінансував зведення архієпископ Ян Скарбек, що очолював у цей час Львівську курію і був відомий завдяки розбудові нових та реставрації старих костелів у Галичині. У 1733 році після його смерті архієпископ Фердинанд Кіцкий упорядкував будівлі та заклав паркову зону і оранжерею, в яку з далеких країв монахи привозили цінні та рідкісні саджанці дерев і кущів.

Ансамбль складається з двоповерхової будівлі, конюшні, двох п'ятистінних споруд з вежами, кованої брами, по обидва боки якої на постаментах сидять дві фігури: старця-філософа та молодика-франта з кулею у долоні.

Найбільшого руйнування палац зазнав у часи Першої світової війни: чужинці грабували і спалювали цінні дерев'яні різьблення, руйнували ліпнину та скульптури, залишивши по собі купу згарищ. Однак, дивлячись на пам'ятку тепер, з сумом доводиться констатувати, що ніякі чужинці її не зруйнували так, як ми самі. Все у «кращих» українських традиціях: відремонтований фасад гостинно зустрічає гостей, а от з іншої сторони пам'ятка цілком може стати майданчиком для зйомок чергового горрору про будинок з привидами.
У 1920 році Львівська курія відважилася провести роботи з відновлення та реставрації маєтку. На думку сучасників, було втрачено цілісність задуму і самого стилю цього прекрасного маєтку.

У 50-х роках ХХ століття у приміщенні знаної літньої резиденції львівських архієпископів розмістилася школа механізації, а згодом розпочав свою наукову діяльність Інститут агробіології, який належав Академії наук УРСР. Зараз палац та частина дендрарію перед архітектурною пам'яткою перебуває у підпорядкуванні Інституту сільського господарства Карпатського регіону.

Практично все утримання, догляд та забезпечення належного технічного стану наших об'єктів на сьогоднішній день фінансується виключно з коштів, які має інститут. Що стосується бюджетних коштів, які виділяються на науку, то вони мають цільове призначення і їх спрямовують на розробку, проведення дослідів. Всі доходи, які інститут отримує за рахунок наданих послуг, можуть бути використані для господарських цілей, зокрема, на утримання цього палацу. Так і було проведено відновлювальні роботи фасадної частини. Зі західної сторони будівля дійсно потребує капітального ремонту, а для цього потрібні десятки мільйонів гривень. В нас є проектно-кошторисна документація для реконструкції дендропарку. Цього року ми завершуємо робити цегляну огорожу, це дасть можливість забезпечити належний порядок в парку. Плануємо, що на наступний рік інститут можливо отримає з природоохоронного фонду чи інших джерел ресурс, щоби розпочати роботи по реконструкції цього парку: видалення аварійних дерев, насадження нових, ремонти доріжок та всіх комунікацій на території парку
— заступник директора з науково-інноваційної діяльності та соціальних питань Інституту сільського господарства Микола Савка
Ця історична довідка і фото навряд чи зможуть сповна передати розмах цієї будівлі. Стоїш біля палацу і буквально відчуваєш епоху того часу. Всю помпезність і красу. Стоїш і з гіркотою усвідомлюєш епоху нашого часу, коли на архітектурні пам'ятки завжди не вистачає коштів, коли культура фінансується лише по залишковому принципу. А тепер маємо результат – палац-руїна.
Фасад на парадний двір має більш-менш нормальний вигляд, адже не так давно його реставрували, а от інша сторони пам'ятки потроху перетворюється у розвалину. А саме тут – унікальні ліпнини і оздоблення. Все це обвалюється, обростає мохом, кришиться та руйнується часом і руками місцевих хуліганів.
У архіві фактично є лише невеличка довідка про цей палац. Не знаю, можливо, ці документи спеціально десь «загубилися», можливо, це зв'язано з тим, що у якийсь період його хотів хтось викупити. Ми зверталися у Академію аграрних наук щодо цієї пам'ятки, але наразі ніякої реакції. Десь три роки тому інститут зробив ремонт фасаду та частини даху. А позаду, де архітектура гарніша, – самі бачите, яка ситуація, все розвалюється… Нашому бюджету звісно не під силу це
сільський голова Андрій Мерцало
Зоопарк із оленями, чорними лебедями і качками-«мандаринками»

Парк біля палацу складається з двох частин: власне інститутського дендропарку, який наразі у досить занедбаному стані, дещо нижче на семи гектарах розташовується зоологічно-дендрологічний парк, який не є в підпорядкуванні вишу.
Зоопарк створили ще у 1967 році. Тоді тут мешкало понад тридцять видів тварин і птахів: благородні олені, косулі, дикі свині, три породи диких гусей, п'ять видів диких качок, декілька видів фазанів. З інших регіонів України, головним чином із заповідника «Асканія-Нова», сюди були завезені зебри, гуанако, лані, європейські плямисті олені, антилопа кана, декілька порід лебедів, фламінго, павичів, страуси нанду.

Зараз на галявинах просто неба розгулюють 14 плямистих оленів, поважно проходжують павичі, бігають карликові кури, у ставках плавають чорні, білі та парагвайські лебеді, міні-качки з цитрусовою назвою «мандаринка», казарки, тощо. Але це не просто зоопарк площею у сім гектарів, це – симбіоз світу фауни і флори. Адже окрім різноманіття тваринного світу, тут довго можна зачаровуватися великою кількістю рослин, кущів та дерев.
Цієї зими тут, на жаль, обвалилося одне з найстаріших дерев парку – 325-річний ясен. Гігантський пень дерева стане частиною експозиції зоологічного дендрарію: його не будуть викорчовувати, натомість зроблять тут інформаційну табличку.
Чи не найбільшою окрасою зоопарку є олені, вони живуть на території у 1,5 гектара. В природі 60% їхнього раціону складають листя та гілки. У зоопарку ці красені цілий день пасуться, окрім цього щодня кожен з'їдає до 800 грам зернової суміші (комбікорм, овес, кукурудза, тощо). Незважаючи на таке ситне меню, олені не відмовляться від гостинця у вигляді якихось гілочок дерев і радо підбігають «привітатися» з гостями.

Варто наголосити, що сам зоопарк загороджений і має закритий доступ. Однак помилуватися оленями можна, не заходячи на територію парку. Для дітей тут залюбки проводять безкоштовні екскурсії. Відвідувачів приймають з квітня по жовтень у вихідні з 12 до 18 години. Для попереднього узгодження про свій візит варто написати на e-mail: obroshyno_zoo@meta.ua.

Як розповіли Львівському порталу у адміністрації зоопарку, незабаром тут може побільшати мешканців: сюди хочуть «підселити» 13 кенгуру Бенета.

«Є багато видів кенгуру. У Північній Австралії також падає сніг. І кенгуру Бенета – один з таких видів, які витримують 20 градусів морозу. Коли зробимо тут високий паркан, тоді запустимо цих тварин, тому що собаки відразу реагують на них і намагаються впіймати», – поділилися планами в адміністрації.

Ці місця не розбалувані увагою туристів. Тут буде нудно любителям атракцій, бо їх тут нема. Порослий травою і не зовсім доглянутий дендропарк, колишня літня резиденція львівських архієпископів, яка потрохи обвалюється, і зоопарк, головною принадою якого є олені, що радо підійдуть до вас «поспілкуватися» за зелену галузку з листям. У цьому всьому є якийсь особливий шарм і терапія для тих, хто втомився від бетонованих джунглів галасливого міста.

Примітка: при підготовці статті використовувалися матеріали видання Інституту сільського господарства «Літопис аграрної науки».
Автор, фото, верстка: Соломія Головіна

Загрузка...