Стереотипи, що жінка не може бути успішної працівницею у так званих «чоловічих професіях», у сучасному житті все частіше розвінчуються. І сьогодні представниці прекрасної статі стають рівними з чоловіками за професійним статусом. Яскравим прикладом цього є працівниці ДТЕК Добротвірської ТЕС, які вже кілька десятків років віддали енергетиці та виконують свою роботу не гірше від чоловіків. У переддень 8 березня вони більше розповіли про свою цікаву професію…
Машиніст берегової насосної станції №2 (БНС) Надія Маїк працює на Добротвірській ТЕС вже майже 26 років. Жінка зізнається, що задоволена своєю роботою і нізащо б не змінила професію.
«Мені подобається працювати в енергетиці і коли я вперше прийшла сюди, то одразу зрозуміла, що це моя професія. Моє основне завдання – це стежити за тим, щоб вода безперервно надходила на станцію. Тут у нас є обертові сітки, за якими нам потрібно постійно стежити, чистити їх, щоб тільки чиста вода попадала у насос. Тоді ці насоси вже крутять воду на станцію.
Ми працюємо у три зміни. Ця робота насправді є дуже відповідальною, бо постійно потрібно дивитися за цими насосами, тиском та рівнем води, амперажем. Дивитися, чи немає свищів, чи ніде не протікає масло. Можу сказати, що працювати важко, але змінювати роботу я б не хотіла. Для мене це все вже рідне. Я навіть полюбила слухати, як працюють насоси і для мене це вже як музика», – додала вона трохи романтики до своєї професії.
Також пані Надія розповіла, що на даний момент на береговій насосній станції працює п’ять жінок..
«Ми п’ятеро обрали дійсно чоловічу роботу, проте жодна з нас не жаліється. У нашому жіночому колективі немає сварок. Ми всі один одному стараємося підказувати та допомагати. В нашому колективі всі дуже молоді і я вам навіть зізнаюся, що перебуваючи з ними, я сама молодію», – додала жінка.
За словами інженера турбінного цеху Добротвірської ТЕС Олега Тумко, на плечі тендітних жінок, які працюють на береговій насосній станції №2 покладені неабиякі завдання. Адже насосна станція – це основне джерело води, яка подається на теплоелектростанцію.
«Теплоелектростанція потребує дуже багато води і ця вода використовується в процесі виробництва електроенергії. І першою ланкою нашого виробництва якраз і є берегова насосна станція, адже це основне джерело води, яке подається на теплоелектростанцію. У разі поломки станції може зупинитися робота електростанції. І відповідно це дуже важлива ланка. А ми ще й можемо похвалитися, що у тут працюють такі важливі тендітні жінки.
Треба віддати належне цим жінкам, бо вони працюють у дуже важким умовах, адже вони –працюють по вахтах: денних, пообідніх і нічних. Відповідно наші жінки приходять сюди працювати і в спеку, і в холод, і вдень, і вночі – треба постійно стежити за таким важливим обладнанням. Також на цій станції є велике обладнання, до якого потрібно прикладати неабияку фізичну силу. Але наші жінки і з цим справляються. І хотів відзначити, що з багатьма своїми обов’язками вони справляються деколи краще за чоловіків. І у переддень 8 березня я б хотів побажати нашим жінкам здоров’я, кохання та ще більшого натхнення виконувати свою роботу», – розповів він.
Ще одна жінка, яка вже не один рік працює у чоловічому колективі – машиніст обхідник турбін Зеновія Сологуб. Пані Зиновія розповідає, що її робота є нелегкою, однак колеги-чоловіки завжди приходять на допомогу.
«Я працюю в енергетиці 33 роки, а машиністом – 32 роки. Загальне наше завдання – безперебійне постачання електроенергії людям. І також ми подаємо у селище опалення та гарячу воду. Коли приходить зима, то це все ретельніше потрібно контролювати. Звісно, що у мене є фізичні навантаження на роботі, бо дуже велике обладнання у нас на електростанції. Однак, у всьому мені допомагають наші хлопці… Бути єдиною жінкою у чоловічому колективі – прекрасно. Мені дуже добре з ними, бо вони завжди допомагають», – зазначила вона.
Також пані Зеновія зізнається, що вже настільки звикла до цієї роботи, що не уявляє себе на іншій.
«Я коли йшла сюди, то багато хто казав, як ти тут буде працювати? Але, знаєте, чому я все-таки залишилась тут працювати? В мене росла дитина і з нею не було кому сидіти, а тут можна було працювати по змінам. Але з роками я до цієї роботи звикла і полюбила. А тепер навіть не уявляю себе на іншій роботі», – додала з упевненістю вона.
Ось такі вони, жінки-енергетики – сильні, вольові, енергійні, впевнені в собі та зовсім не міфічні, але від цього не менш прекрасні та жіночні.
Олесь ТЯГАЙ