Руїна комунізму: Монумент слави чи ганьби
Півроку тому у Львові знову почали закипати пристрасті довкола Монумента слави на вулиці Стрийській. Громадськість та політв'язні заявили про необхідність негайно демонтувати символ полум'яної вірності Компартії. Далі була череда засідань всіляких «понастворюваних» комісій та робочих груп у львівській мерії, які так і не дійшли до якогось висновку. На цьому традиційно проблема «заштопорилася».
Виглядає так, що міська влада просто не хоче «бруднити руки», і пам'ятник наразі демонтується руйнівною силою часу, а не конкретними рішеннями чиновників. Вже зараз він має відверто жалюгідний вигляд. Де-не-де виколупані і вкрадені гранітні плити і так-сяк замальована червона фарба, якою невідомі влітку облили монумент… Більше того, він перебуває у аварійному стані: плити гігантського обеліску, які відвалюються, можуть запросто травмувати перехожих. Про «естетичну» цінність цього постаменту можете суди з фото…

Отож, що ж все-таки далі чекає Монумент бойової слави радянської армії у Львові, з'ясовував Львівський портал.

Чи потрібна місту Лева така «слава»?

Як зауважила голова ініціативної групи з демонтажу цього меморіалу Любов Смага, Монумент слави у Львові – це пам'ятник загарбникам, а не визволителям.

«Нам не потрібна оця спадщина минулого. Маємо свою, українську історію, і своїх героїв. Ми не просто хочемо, щоб його демонтували, на цьому місці має бути меморіал пошани всіх учасників визвольних змагань за період існування української державності з прадавніх часів», - вважає вона.

Політв'язень, відомий львівський поет Ігор Калинець також висловив переконання, що таким комуністичним символам не місце у Львові.
«Одна сатана поборола іншу, але це ще не означає, що це наше національне свято, що ми маємо шанувати цю перемогу…Цей монумент не представляє собою ніякої художньої цінності. А якщо хтось вважає, що там є щось художнє, то його можна перенести у музей на Замарстинові. Його робили художники Львівської академії мистецтв, серед них в живих залишився один, і він не протестує проти того, щоб цей монумент прибрали. Та й навіть, якби і протестував, – для цього є закон про очищення від комуністичних символів».
Ігор Калинець
політв'язень
Своєю чергою член комісії з питань архітектури Львівської міськради Тарас Чолій зазначив, що монумент радянському війську на Стрийській не має ніякої культурної чи естетичної цінності, лише – ідеологічну.

«Знаю, що мали залучити одного з авторів цього пам'ятника, щоб він сказав свою думку про те, чи має цей меморіал якусь цінність, чи ні. Бо частина представників від міської ради говорили про те, що він має певну естетичну та культурну цінність, натомість я знаю позицію самого автора, і він погоджується з тим, що його можна демонтувати, оскільки той не має жодної культурної цінності, за винятком ідеологічного навантаження, яке радянська влада в нього вклала», - розповів Т.Чолій.
Учасник бойових дій добровольчого батальйону ОУН Антон Петрівський наголосив, що розташування Монументу бойової слави радянської армії біля Національної академії сухопутних військ є неприпустимим.

«Ми зараз ведемо війну прости Кремля. А цей монумент був поставлений за вказівкою Москви для того, щоб позначити свою територію. Фактично, те, що він продовжує стояти біля Академії, яка виховує нові офіцерські кадри для цієї війни, – це просто ганебно», - констатував воїн.

Більше того, на його переконання, Друга світова війна для українців була більше трагедією ніж перемогою.
«Треба усвідомлювати, що Червона армія – ніщо інше, як російська армія, але в іншому форматі. Українці, які воювали в Червоній армії, були в російському війську, адже Радянський Союз – це продовження Російської імперії. До незалежної української армії цей монумент не має абсолютно ніякого відношення».
Антон Петрівський
доброволець АТО
Декомунізація пройшла повз пам'ятник Червоній армії

Як пояснив історик, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий, Монумент слави на Стрийській не підпадає під пряму дію закону про декомунізацію. Однак, за його словами, меморіал можна знести, якщо на це буде воля депутатського корпусу.
«Цей закон не може передбачити всіх випадків на локальному рівні. Але він цілком може бути демонтований за рішенням львівської громади, тобто депутатів міськради. Я в цьому не бачу жодної проблеми. Хіба, можливо, комусь схочеться на цьому питанні спекулювати, здобути якісь політичні дивіденди».
Руслан Забілий
історик
«Мова не йде про те, що він обов'язково мусить щось символізувати, - каже Руслан Забілий, - він де-юре є символом, встановленим на честь вигнання нацистів з території Львова, Львівщини, Західної України… Однак є і інша конотація, яка наштовхує і спонукає до того, щоб він все-таки був демонтований. Але це рішення мало би прийматися депутатами».

На гальма тиснуть у Садового

Як зауважила Любов Смага, зі сторони міського голови Андрія Садового нема бачення реалізації цього питання. Із цим, зокрема, погодився і Ігор Калинець:

«Я не знаю, чому міський голова Львова такий обережний. Не знаю для чого він так чинить, чи це робиться на чиїсь прохання? Тяжко збагнути… Але кінець кінцем воно мусить дійти до логічного завершення».
Голова ініціативної групи з демонтажу цього меморіалу зазначила, що робота комісії щодо ситуації із монументом не дала ніякого результату.

«Нас жодного разу не інформували про засідання цих комісій, про них ми довідувалися цілком випадково. Але вони не несли ніякої мети, туди приходили люди, які, як на мене, взагалі не володіли ситуацією, їм сказали – і вони прийшли…», - пояснила вона.

Своєю чергою Тарас Чолій додав, що створення таких комісій у ЛМР стандартна практика для того, щоб «заговорити» питання.

«Процес демонтажу гальмує міський голова Львова… Комісія не закінчилася нічим, бо, як нам пояснив Андрій Москаленко (заступник мера Львова з питань розвитку, - ред.), вона була дорадчою та не мала функції приймати якесь рішення. Відбулося кілька засідань, були певні пропозиції громадськості, але вони так і не були реалізовані. Як мінімум мали провести обстеження щодо аварійного стану стели та обгородити її, щоби ті плити не обвалилися на когось. Цього не зроблено», - каже він.

Через бездіяльність мера Андрія Садового щодо виконання закону про декомунізацію депутат навіть позивався до суду. Але суд позову не задовільнив, відтак було подано апеляцію.
«Міський голова у конкретний проміжок часу мав видати розпорядження, згідно якого мали б демонтувати символи тоталітарного радянського режиму у Львові. Але нічого цього зроблено не було. Лише на вимогу громадськості, зокрема, на мої численні запити та звернення, вони демонтували таблиці Ярославу Галану на вулицях Стрийській та Героїв Майдану. Також ми ще звертали увагу і на пам'ятник космонавтці Терешковій на вулиці Виговського. Окрім цього, вимагали, щоб провели якісь громадські обговорення, опитування, але цього також не було зроблено виконавчими органами влади».
Тарас Чолій
член комісії з питань архітектури ЛМР
Окрім цього Любов Смага розповіла, що звучала навіть пропозиція такого собі «перевтілення» Монументу слави у воїна АТО.

«Нам пропонували внести зміни до цього монумента: роззути радянського солдата з кирзових чобіт і взути в берци, змінити його одяг на камуфляж. Але ми хочемо, щоби це був меморіал всіх захисникам та розбудовникам Української Держави, починаючи від княжих часів. Ленін ніколи не стане Шевченком. Це буде просто посміховиськом», - наголосила вона.

За її словами, зараз там з'явилася нова таблиця з написом «Переможцям над нацизмом», а раніше вона була присвячена радянським визволителям.

«Виглядає так, що це робиться для того, щоб залишити цей монумент», - підсумувала Любов Смага.
«Реставрувати його точно не будуть, тому що на це ніхто не буде витрачати кошти. Руйнувати також не збираються, бо це і гроші, і політичний підтекст, який на себе ніхто не хоче брати в місті», - переконаний депутат Тарас Чолій.

Добровольці погрожують повалити пам'ятник, якщо на це не спроможна влада

За словами воїна Антона Петрівського, пам'ятник є «нічиїм»: він не перебуває на балансі ні міськради, ні облради:

«Я робив запити на отримання публічної інформації щодо того, чи є на балансі облради і міськради цей монумент. Мені відповіли, що нема. Також мене поінформували про те, що щодо існуючого напису «Переможцям над нацизмом» нема жодного нормативного акту, підтверджуючого його заміну, адже попередню назву «Слава советской армии» згодом замінили на «Переможцям на фашизмом», а далі – на «Переможцям над нацизмом»…», - розповів він.

Учасник бойових дій добровольчого батальйону ОУН наголосив, що для прийняття рішення про знесення пам'ятки міській владі дають час до кінця року, якщо цього не відбудеться – вдаватимуться до радикальних дій.

«Звісно, до 1 січня влада ще має шанс прийняти певні рішення про демонтаж. Якщо вони не будуть прийняті, то приймати рішення будемо ми… Це є доволі потужна монументальна споруда і, зрозуміло, що її буде важко просто так знести. Треба також усвідомлювати, що в нас на це є абсолютні підстави, тому що він не є на балансі органів місцевої влади. І якщо влада цього не робить, то можемо зробити це самотужки», - пояснив Антон Петрівський.

За крок до трагедії: гігантська брила може обвалитися просто на проїжджу частину?

Як розповів заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко, експерти з «Політехніки» встановили, що монумент перебуває у аварійному стані, тому пам'ятку вирішили загородити. Тут слід вказати, що зараз від цього обгородження майже нічого не залишилося, і нема ніяких знаків, які б попереджували перехожих про «літаючі плити».
«Під час одного із засідань комісії було дано доручення обстежити все, що входить у цей комплекс. Ззовні виглядало так, що ця стела є в найгіршому стані, її після цього було навіть обгороджено. Відтак виконком прийняв рішення замовити технічний висновок та обстеження фахівцями «Політехніки». Мова йшла про те, що є облуплення частини плит, яке далі може нести за собою інші аварійні дії. Відтак технічні інженери мали б дати висновок, що саме слід зробити, аби ця річ не несла небезпеки для всієї території та людей, які проходять повз», - зауважив він.

Своєю чергою голова ініціативної групи з демонтажу Монумента слави Лариса Смага наголосила, що з цим питанням не можна легковажити, бо меморіал і справді несе велику загрозу:

«Оці перепади температури також можуть датися взнаки, і все може обернутися бідою. Так, у підніжжя пам'ятника постійно паркується тьма машин. Тому, вартувало б там розмістити якусь попереджувальну таблицю, щоби водії не ставили там свої автівки, тому що, коли ця брила впаде на вулицю Стрийську, то буде трагедія…».

Що кажуть у міській раді?

За словами Андрія Москаленка, долю Монумента слави мали би вирішити ще до кінця року. Власне, комісія розглядає два варіанти розвитку події – музеєфікацію і знесення.
«Всього було два засідання комісії. За результатами останнього дали низку доручень. Зокрема, було прийняте рішення виконавчого комітету та замовлено обстеження одного з аварійних елементів цього комплексу. Ці висновки «Політехніки» вже є. Також напрацьовано документи про оголошення архітектурного конкурсу щодо цієї території, яка охоплює комплекс експонування. І третє питання – безпосередньо врахування різних можливостей подальшого розвитку даної території як у разі демонтажу, так і музеєфікації. Для цього необхідно було підготувати відповідні звернення до міжнародних експертних інституцій, зробити обрахунки і показати деталізацію. У найближчий проміжок часу комісія, власне, має зібратися, щоби заслухати цю інформацію і робити далі наступні кроки. Плануємо, що це буде до Нового року…».
Андрій Москаленко
заступник міського голови з питань розвитку
На уточнення, чи музеєфікація не включає, зокрема, і демонтаж, заступник міського голови Львова відповів:

«Музеєфікація передбачає дуже багато різних варіантів, які можуть бути. Зокрема, або перенесення на іншу територію, або збереження на тій, що є, зі спеціальними позначками… Ці ідеї озвучували в рамках робочої групи, тому я ними і оперую».

І поки міська влада медитує над рішенням зносити/не зносити, Монумент слави, пам'ятник, якому майже півстоліття, потроху демонтує час. Скульптурна ода радянщині тріскає і саморуйнується… В цей час керівництво міста щоразу вмиває руки від проблеми і відкладає її у довгу шухляду. Тому, мабуть, поки не варто сподіватися, що найближчим часом у цій історії таки поставлять крапку…
Автор, верстка, фото: Соломія Головіна

Загрузка...