Львівський портал
Місце щасливої людини
Як звичайний львів'янин покинув теплу домівку та тепер живе за законами та принципами природи
Його часто називають львівським Гольцером, або просто фанатом своєї справи. Він – це людина, яка покинула теплу та затишну квартиру у Львові та переїхала на хутір, де створила власними руками незвичну для пересічних людей еко-ферму. Протягом дев'яти років на двох гектарах землі у селі Плоска Львівської області Тарас Суходольский створював унікальну біосистему, де зараз сам вирощує тварин, птахів, рибу, а також овочі, фрукти та лікарські рослини. Сьогодні він живе за принципами природи і вважає, що завдання людини – не діяти всупереч її законам, а навчитися розуміти їх і підлаштовуватися під них.

Кореспонденту Львівського порталу вдалося побувати на еко-фермі пана Тараса та дізнатися, як йому вдається жити за законами та принципами природи.
Все почалось 9 років тому…

Історія вже на сьогоднішній день успішного фермера розпочалася не надто вдало. Як поділився пан Тарас, спочатку у нього виникла ідея створити господарство з вирощування форелі, однак ця справа дуже швидко «прогоріла».

«З форелі все починалося, але перший мій досвід був досить гіркий. Насправді цю ідея я серйозно не сприймав, однак йшов в цьому напрямку і аналізував, що мені потрібно для розвитку господарства. Згодом я зрозумів, що мені хочеться не лише вирощувати форель. Тоді розпочались пошуки землі. На цей процес мені довелось витратити близько шести років. Коли ж все-таки я отримав земельну ділянку, довелось затратити чимало часу, аби привести її до ладу. Адже тут був просто величезний кущ верби, з яким розібратися було би неможливо. Тоді у мене виникла ідея завести кіз та свиней, які і допомогли мені привести до нормального для використання стану цю земельну ділянку.

У себе на господарстві з самого початку я був один. Я більше шести років спілкувався лише з тваринами, рослинами, інколи з місцевими мешканцями. Так, у мене є сьогодні помічники, однак їхня робота інколи бажає бути кращою. Кожну грядку на фермі я прожив. Я не починав освоювати величезну територію. В перший рік у мене була проблема: мені хотілося, щоб все було гарно та акуратно, але одному це зробити було важко та й не завжди все виходило . Потім я вирішив все створювати етапами.

Мені спочатку не вистачало часу для догляду за грядками, і я не міг їх зробити такі, як у всіх: чистими, квадратними та рівними. І тоді я вирішив робити все так, як дозволяв мені рельєф ділянки та природа. Жодного разу я не пошкодував, що почав цю справу, радий, що можу годувати свою сім'ю корисними органічними продуктами. Ця ферма для мене – маленький світ, яким я просто живу», - розповідає пан Тарас.

Зараз чоловік живе так, як живе все навколо. У нього немає дня, немає ночі, годин, а є об'єм роботи, який потрібно виконати.
«Якщо не зроблена одна робота, то вона не дозволить запустити якийсь новий механізм. Кожного ранку складаю план на день, і багато з того, що я запланував, не встигаю зробити. У мене тут немає хвилинки відпочинку, я постійно маю роботу, навіть посеред ночі. Вночі я сплю до чотирьох годин, решту часу приділяю тваринам та рослинам. Основне моє завданням на цій фермі – якнайменше втрутившись в природу, досягнути поставлених цілей. І використати разом з природою усе, що вона може дати», - зазначає фермер.
Львівський Гольцер

Сьогодні багато знайомих Тараса Суходольського називають його львівським Гольцером. Сам чоловік зізнається, що дійсно: має багато спільного з відомим австрійським фермером Йозифом Гольцером, однак зазначає, що є ще куди рости.

«Для мене ця людина є прикладом для наслідування. Він – австрієць, який все своє життя віддає пермакультурі, тобто веденню перманентного сільського господарства. Яке працює в гармонії з природними процесами, з мінімальними затратами праці і без шкоди для навколишнього середовища. Читаючи книжки Гольцера, зрозумів, що дійсно – я маю багато спільного з ним у веденні сільського господарства», - пояснює він.

Прогулюючись по фермі, можна помітити, що по всій території розташовані вольєри. За словами пана Тараса, кожен такий вольєр слугує городом, який у певний період року обробляють свині та кози.
«Я зрозумів, що для обробки землі мені потрібно створювати вольєри. Адже всю територію ферми одразу обробити самому було важко, потім у ці вольєри почав запускати кіз і свинок, які викорчовували пеньки і виїдали слимаків, медведку, руйнували грунтові та мишачі нірки. Таким чином я виконую менше роботи, а тварини, у свою чергу, харчуються.

Кожен такий вольєр у певний період року слугує городом. Я не даю землі знищуватися, я стараюся якомога більше підтримувати її життєздатність. У мене всі овочі ростуть разом, я їх не висаджую на окремих ділянках. Ось до прикладу, у мене квасоля росте по деревах, в той час, коли люди їдуть в ліс, де рубають тички. Насіння теж не купую в магазинах, а використовую лише своє. Я не займаюся прополюванням. Якщо та рослина, яку я посадив, не може конкурувати з бур'яном, який не є сильним агресором, то вона значить є слабенькою. Тоді я придумую, чим її збагатити, або як підлікувати.

Також у мене є «теплі» грядки, де закладена велика кількість органіки: гілки, картон, гній та компост. Така грядка накривається землею, і з неї також згодом збираю урожай – цибулю, салати, лікарські рослини. На її створення йде один день», - додав він.

На запитання, що робить з отриманою продукцією, фермер відповів:

«Якщо у мене є надлишок продукції, то я її інколи реалізовую. Овочі дуже часто даю тваринкам, ну і звичайно залишаю щось для себе та своєї сім'ї. Я не гонюся за комерційною реалізацією продукції, перш за все я думаю про свою родину, щоб забезпечити їх свіжим, здоровими та органічними продуктами», - додав він.
Чотири роки тому пан Тарас почав захоплюватися ще й лікарськими рослинами та фітотерапією. І сьогодні по всій території його ферми можна знайти багато різних лікарських трав.

«Я дуже активно вирощую лікарські трави, не тому, що так треба, а тому що мені це цікаво. Я читаю багато книжок про фітотерапію, а потім свої знання переношу на город: експериментую, вчуся та відкриваю щось нове», - додав чоловік.
Всі тварини живуть під відкритим небом і харчуються самостійно…

На фермі пана Тараса можна побачити різних свійських тварин, які розгулюють по території практично без нагляду. Особливу увагу привертають кучеряві свині, яких побачити на звичайному господарстві зазвичай неможливо. Як зазначає фермер, він створює для тварин умови, наближені до природніх, і в яких вони почувають себе комфортно.

«У мене спочатку була проблема з білими звичайними свинками. Я ніяк не міг зрозуміти, чому вони не можуть їсти природні харчі: сирі, не варені, без преміксів. Довгий час мені довелось витратити для того, аби привчити їх до того харчування, яке було потрібно мені. Згодом я почав цікавитися й іншими породами, і мені вдалося купити свиней породи венгерська мангалиця. Скупляв цих свинок по цілій Україні. Їх я привіз з ферм, де вони споживали премікси. Тож цих свинок також доводилось привчати до споживання природніх продуктів. І з часом, на жаль, частина відійшла, і залишилися лише ті, які є генетично стійкими. Сьогодні свинки, які проживають на фермі, далекі в тих, які купував. Адже від перших свинок я отримував приплоди, з яких з часом почав створювати гібриди. Сподіваюся, що згодом вони можливо стануть новою породою.

Наразі точної чисельності свиней на фермі я не скажу, адже кількість змінюється в залежності від пори року і від потреб ринку. У мене є постійно діючих три сім'ї свиней. Всі закріплені за певною територією на фермі. Кожних два-три місяці вони переходять у новий вольєр, де споживають те, що там залишилося, або обробляють щось свіже.

Окрім гібридних свиней я розводжу і курей. Вони у мене не мають місця проживання. Також їх я не годую, вони знаходять собі їжу під відкритим небом. А жити вони можуть зі свинями та у кущах. Була навіть така сім'я курей, яка поселилася на дереві», - розповів чоловік.
Ще один фактор, який відрізняє Тараса Суходольського від звичайного фермера, – це те, що грядки під посадку рослин готує не він, а його свійські тварини.

«Я вважаю, що тварини також повинні займатися на фермі певною роботою. Тому грядки під посадку рослин готують саме вони. Першими після збору урожаю у вольєр потрапляють кози, які доїдають все зелене, що залишилося. Потім я засіваю насіння і вони його гарно втрамбовують та готують до зими. Весною туди я запускаю молоденьких поросят, які підбирають верхній шар землі, потім більших свинок, котрі також переробляють землю, а в кінці дорослих, які вже викорчовують все зайве. І таким чином є вже оброблений тваринами вольєр. Потім ці ж самі тварини переходять вже у інший вольєр», - розповів Т.Суходольський.

Екскурсії, лекції та відпочинок

Дуже часто на територію ферми приїжджають багато туристів, де для них фермер проводить цілі екскурсії. Саме тому пан Тарас вирішив збудувати будиночок, у якому через деякий час читатимуть лекції для гостей, які хочуть відкривати власні сільські господарства.

«До мене сюди приїжджає багато екскурсій і людей, які цікавляться еко-будівництвом, вирощуванням рослин, тварин, виготовленням біодинамічних препаратів. Тому виникла ідея створити на території будиночок, де ми б могли проводити для людей лекції. Нас зараз зібралася групка людей, які практикують біодинамічне землеробство, екологічне будівництво та використання сонця для отеплення приміщення. Ми багато вчимося самі і свої знання хочемо передати людям. Сподіваємося, що це приноситиме користь», - розповів чоловік.

Окрім цього, на території ферми є будинок, куди приїжджають люди, які хочуть побути у спокої. Як зазначає фермер, в нього дуже часто заселяються люди для того, аби відпочити від шуму міста і машин та дізнатися, як це жити далеко від мегаполісу. Родзинкою цього будинку є те, що гості сплять не на матраці, а на сіні. Окрім цього на стінах висять лікарські трави, які допомагають заспокоїтись та сприяють хорошому сну.

Також пан Тарас додає, що інколи люди його називають диваком, оскільки не розуміють, як це покинути теплу домівку, роботу та виїхати у невідому для себе місцину. Та він зазначає, що така еко-ферма має багато плюсів і серед них – економічна доцільність.

«З точки зору економіки така еко-ферма є досить вигідною. Адже кожен з нас витрачає 50% свого заробітку на їжу. Відповідно, якщо я тут вирощу ці 50%, то мені не потрібно цю суму заробляти. Прохарчувавши свою сім'ю, у мене є певна акумуляція коштів, якої вистачає на циркуляцію, а те, що є надлишком, – реалізується. Наразі я працюю не для того, аби була якась комерційна вигода, а для того, щоб бути на самозабезпеченні», - пояснює пан Тарас.

Підсумовуючи фермер зазначив, що такі ферми дуже полюбляють діти, адже там вони можуть поспілкуватися з тваринам та відкрити світ природи по-новому. Та вважає, що такі ферми потрібно створювати біля дитячих будинків та будинків престарілих.

«Діткам, які позбавлені батьківської опіки, такі еко-ферми допоможуть розвиватися, а також можливо знайти справу майбутнього. А біля будинків пристарілих для того, що люди похилого віку не почували себе самотніми та покинутими», - зазначив він.

Автор, верстка:
Вероніка Рой
Фото та відео
Львівський портал

Загрузка...