Велика приватизація 2016. Які держпідприємства Львівщини підуть з молотка

Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект про внесення змін до деяких законів України (№2319а-д), щодо уточнення деяких положень, які необхідні для старту приватизації державних підприємств України. Сектор державних підприємств є одним із найбільших у Європі – майже 3,5 тисячі суб’єктів господарювання, тож у владних коридорах розігрується подія грандіозного масштабу.

У планах міністерства економіки пустити з молотка більшу частинидержкомпаній, відтак у власності держави має залишитися лише шоста частина (близько 575 – ред.) стратегічних об’єктів. У Мінекономіки пояснюють своє рішення збитковістю, мовляв лише за останній рік держпідприємства нанесли Україні десятки мільярдів гривень збитків.

Першою ластівкою великої приватизації від Кабміну став опублікований перелік державних підприємств, що готували на продаж ще в травні 2015-го року. Проте досягти мети минулоріч так і не судилося. Цьогоріч питання приватизації постало знову із новою силою, а її головним лобістом виступив міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус.

Зокрема, у Мінекономіки задумали виставити на продажперші 345 держкомпаній, що потенційно могло б згенерувати приблизно три мільярди доларів. Для цього приватизація мала бути прозорою, конкурентною та головне– ефективною.Проте приватизації під пильним оком Абрамовичуса не судилося. Вже 3 лютого 2016 року міністр заявив, що йде у відставку, мотивувавши це саботуванням і гальмуванням реформ в Україні, а також корупцією в найвищих верхах владита тиском з боку депутата БПП Ігоря Кононенка. Така подіяв Україні викликала різку реакцію послів з ЄС та інших країн, які виступили за підтримку Абромавичуса.

Не секрет, що більшість держпідприємств – це масштабна годівницяі джерело корупції. Але чи стала Україна на минулорічні граблі, а відтак, що буде з існуючими державними активами наразі невідомо…

«Нові власники «ЛАЗу» та «Львівприладу виконали усі свої зобов’язання…»

Про те, які державні підприємства Львівщини готуються до приватизації Львівський портал поцікавився у першого заступника голови Львівської облдержадміністрації Ростислава Замлинського.

«Рішення про проведення приватизації великих державних підприємств було прийнято Кабміном ще в травні минулого року. У цьому переліку є ряд підприємств державної форми власності Львівщини, зокрема, новороздільська та яворівська «Сірка», стебницькедержавне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», шахти ДП «Львіввугілля» та рядінших дрібних підприємств. Хоча ці підприємства включено до переліку приватизації, проте подальших рішень від Фонду держмайна чи галузевих міністерств не було. Великих стратегічних державних підприємств Львівщини у списку немає.Проте ми також наполягатимемо, аби підприємства вугільної галузі були залишені у державній власності», – повідомив Ростислав Замлинський.

Також чиновника запитали, яка користь від приватизації державних підприємств для Львівщини.

«До кожного підприємства необхідно підходити з таким питанням індивідуально. Все залежить від того чим воно займається. Але якщо говорити загально, коли державні підприємства віддаються у руки приватного інвестора, то можна очікувати залучення додаткових інвестицій, модернізації і переоснащення, нових робочих місць, можливостей і ринків збуту, а головне – більш ефективного управління об’єктом того чи іншого майна», – відповів Р. Замлинський.

Солодко звучить. Але зважаючи на гіркий досвід приватизації «ЛАЗу» та «Львівприладу», коли фактично нові власники придбали заводи, аби розвалити та продати їх майно, у такі перспективи людям віриться мало.Проте нова влада Львівщини переконує, що готова подібному діяти, аби інвестор виконував свої зобов’язання. Та й обумовлюватимуть їх тепер ретельніше.

«Власне на етапі формування договору інвестування чи умов приватизації, ключовим моментом є обумовлення обсягу інвестицій, створення робочих місць, модернізації та інших показників господарської діяльності. Саме на етапі розробки умов до потенційного інвестора, необхідно такі питання передбачати. І щоб приватизація приносила користь та була ефективною, то інвестиційні зобов’язання мають бути укладені не на один рік чи три, а на довготермінову перспективу – п’ять, 10, 20 років. Саме це стане запобіжником та інструментом, який дозволяє контролювати інвестора на предмет виконання чи невиконання взятих зобов’язань, а відтак дає змогу в подальшому приймати необхідні рішення», – переконаний Р. Замлинський.

На уточнююче запитання кореспондента Львівського порталу, чи може сьогодні влада Львівщини, якось вплинути на бездіянність «ЛАЗу» та «Львівприладу», Ростислав Замлинський зазначив: «Справа в тому, що нові власники «ЛАЗу» та «Львівприладу виконали усі свої зобов’язання, бо вони виставлялися у короткотерміновій перспективі. Саме тому важливо під час приватизації передбачати довготерміновий ефект. Водночас ми зацікавлені у відновленні виробництва машинобудівної чи приладобудівній галузі. Чи є можливості їх відновити? Скажімо про автобусні заводи, керівництво «ЛАЗу» неодноразово заявляло, що ними виграно певні тендерні пропозиції та договори по поставці автобусів в ту чи іншу іноземну країну. І зараз дуже важливо власне проконтролювати хід виконання, щоб ці обіцянки та декларації виконувалися.

Ми готові шукати нові ринки збуту, готові спільно працювати над програмою розвитку та реалізації. Але, звичайно, це залежить не лише від нас. Необхідно аби керівництво того чи іншого підприємства мало власну волю та інтерес. З боку ЛОДА ми зацікавлені та готові надати сприяння аби підприємства Львівщини розвивалися».

Також чиновник розповів скільки іноземних інвестицій надійшло на Львівщину за останні два роки і чи є серед інвесторів великі компанії.

«Відомо, що впродовж останнього часу японська компанія Fujikura (спеціалізується на виробництві автомобільної електропроводки – ред.), прийняла рішення будувати підприємство на території Львівської області і відповідно створювати нові робочі місця. Ми очікуємо, що найближчим часом компанія запрацює, адже виробничі приміщення вже фактично готові. Зараз триває монтаж обладнання та проводяться заходи з навчання персоналу. Водночас ряд інвесторів, які вже є на Львівщині, збільшив свої інвестиції та розширив виробничі потужності: та ж німецька компанія Leoni (спеціалізується на виробництві дроту і кабелю для автомобільної галузі – ред.), чи «Кроно-Україна» (спеціалізується на виробництві деревостружкових плит та входить до складу швейцарської групи SwissKronoGroup – ред.). Також провели інвестиції у фінансовому секторі знаний на теренах Львівщини «Кредобанк» (материнський банк – найбільший польський банк PKO BankPolski – ред.) та «Ві Ес Банк» (входить до групи VolksbankInternational AG (Австрія) яку у 2011 році придбав російський «Сбербанк»– ред.). Якщо ж говорити про конкретну цифру то впродовж 2014 – 2015 року на Львівщині зареєстровано офіційних інвестицій на понад 60 мільйонів доларів США. Але ми також розуміємо, що було реалізовано низку проектів, за допомогою міжнародних фінансових інструментів. Зокрема ТРЦ ForumLviv, у який вклали більше 90 мільйонів євро інвестицій.

Інвестори приглядаються до Львівської області, інвестують і ми спостерігаємо від них активну зацікавленість та шукаємо потенційні місця та готуємо відповідні пропозиції, які б відповідали запитам інвестора. Також працюємо над пошуком системних інвесторів для індустріальних парків», – повідомив представник місцевої влади.

А також додав: «стратегічні об’єкти мали б залишитися у державній власності, адже для нас це дуже важливо. Мова передовсім про стратегічні підприємства «Укроборонпрому», зокрема «Львівський бронетанковий завод». Ми наполягатимемо, щоб саме так воно й було».

«Питання ціни приватизації є вторинним…»

Голова Регіональної ради підприємців у Львівській області Ростислав Сорока розповів Львівському порталу, що в список приватизації держпідприємств Львівщини включено передовсім підприємства паливно-енергетичного комплексу.

«До списку приватизації потрапили вугільні шахти «Межирічанська», «Великомостівська», «Відродження», «Лісова», «Степова», «Червоноградська», «Зарічна». Усі входять до державного підприємства «Львіввугілля». Проте, на сьогодні ці шахти на різній стадії готовності та не цілком готові до приватизації.До цього переліку також потрапили публічні акціонерні товариства «Укрзахідвуглебуд» та «Львівська вугільна компанія». Це більші і суттєві для економіки регіону підприємства, які складають енергетичну основу паливно-енергетичного сектору Львівщини…», – повідомив Ростислав Сорока.

Він переконаний, що приватизація сама по собі не може бути відокремленою дією держави, а має стати важливим структурним елементом реформ.

«Її не потрібно розглядати як можливість щось продати аби виручити кошти. Приватизація має бути направлена на структурні зміни в економіці, для залучення серйозних інвестицій у розвиток цих підприємств, а також підвищення їх конкурентоспроможності шляхом приведення нових приватних власників. Якщо держава піддійте до цього питання з іншою ціллю, то це буде непрофесійно і не дасть ніякого економічного результату», – переконаний Р. Сорока.

Також експерт не бачить сенсу утримувати за кошти бюджету державні підприємства лише заради того, щоб вони залишилися у власності держави.

«Кожне підприємство, яке хоче бути перспективним та ефективним, повинно технічно оновлюватися і відповідати світовим технологічним і екологічним тенденціям, тобто рухатися вперед, як це робиться у великих технічно-промислових країнах. Підтримка державних підприємств потребує вкладання бюджетних коштів. На жаль, сьогодні бюджет України у дохідній чи розхідній частині не має таких ресурсів, які можна б було скерувати на підтримку. Відтак тримати у державній власності підприємства, які приречені на животіння чи вимагають ресурсів для розвитку – недоцільно». А якщо мова про великі підприємства, які стратегічні для інтересів держави, то світова практика має різні системи. В одних країнах підприємства енергетики у державній власності, в інших – у приватній. І немає вагомого значенняу чиїх руках ці підприємства, а навпаки стоїть питання, як вони управляються та контролюється процес їхньої життєдіяльності. Якщо система контролю і забезпечення є ефективною, то це приносить користь. Адже у приватних руках процес управління завше ефективніший за державний. У таких підприємствах більше мотивації для менеджменту, інвестицій і т. д. Водночас у потужних економічних державах є сектор економіки, який зберігається у власності держави, адже такі країни здатні інвестувати серйозні кошти у свої компанії. Проте останній варіант сьогодні не підходить для України, як я вже казав, наша країна в такому економічному становищі, що в короткостроковій перспективі розраховувати на державну програму підтримки не варто».

На запитання Львівського порталу, які вимоги ставити інвесторам, щоб не трапилося, як із фактичним знищенням «ЛАЗу», «Львівприладу», Ростислав Сорока відповів: «Це дуже важливий момент. Раніше експерти оцінювали майновий комплекс державного підприємства переважно за його матеріальними цінностями. Рахувалася скільки коштують споруди, обладнання, естакади, одним словом майно. Проте зовсім не займалися нематеріальними активами – технічною документацією, розробками, науково-дослідницькою роботою, трендами… І якщо продовжувати політику в такому ж дусі то нічого доброго з цього не вийде. Важливо у інвестиційному документі враховувати борги підприємств, зокрема, з виплати зарплат і перед податковими органами, адже покупець бере їх «на свої плечі».

Водночас у інвестиційному договорі «ЛАЗу» та «Львівприладу» обумовили дві ключові вимоги : зберегти профіль виробництва на один рік чи на п’ять максимум, і друге розрахуватися із заборгованістю по зарплаті працівників, а питання про інвестиції чітко не обумовили…Тепер можна виправдовувати інвестора: якщо він придбав напівзруйноване і неефективне підприємство із багажем заборгованостей, то ж про яке вкладання коштів у модернізацію та розвиток може йти мова?

Усі вимоги необхідно закладати у обов’язковий пакет жорстких інвестиційних зобов’язань. До прикладу, у Європі держава може продати підприємство за 1 євро, адже пакет інвестиційних зобов’язань є значно важливішим та є жорстким та обов’язковим для виконання. Порушення інвестиційних зобов’язань несе незворотній процес повернення підприємства у державну власність. На жаль, наразі не бачу в України таких планів. Це переважно спроби закрити діру у бюджеті за рахунок продажу державних підприємств і майна, і ніяких гарантій для розвитку».

Сьогодні в питанні приватизації державних підприємств потрібна передовсім правильна економічна стратегія та якісна політика.

«Маємо усвідомити, що головне у питанні приватизації державних підприємств – інвестиційний пакет, а питання ціни приватизації є вторинним. Висока ціна відлякує інвестора, адже він розраховує на бізнес-план і термін окупності. Якщо витиснути з інвестора по-максимуму коштів на стадії приватизації активів, то нема сенсу і можливостей очікувати та вимагати інвестицій у розвиток.

Уся користь від приватизації залежить від якісної політики та умов, які можна запропонувати майбутньому інвестору. Регіональна політика повинна бути спрямована на те, щоб створити вигідне «поле» для розвитку та інвестування. Місцева влада має створити якісь переваги, можливо знизити податкове навантаження…, аби саме на нашій території з’являлися інвестори та компанії, що сплачують податки», – наголошує Ростислав Сорока.