Львову потрібна команда, яка зробить місто комфортним для самих львів’ян, - Володимир Гірняк

Максим СУПРУН, для Львівського порталу

|

Молодий, відкритий, енергійний. Не без амбіцій. Депутат Львівської міської ради трьох скликань. У 1998 році проходив стажування у парламенті Канади. У 2010-му  брав участь у виборах міського голови Львова.

З березня 2015 року Володимир Гірняк стає координатором групи «Громадянська позиція» у Львівській міськраді. Сам Володимир – юрист, успішний підприємец. Має сім”ю, виховує двох доньок та сина.

girniak

Лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко, зібравши у Львові повний зал 24 червня, порекомендував Володимира Гірняка, як кандидата у мери Львова. Політик переконаний, що він як депутат міської ради уже довів свою готовність захищати інтереси міста та львів’ян. Справді, за його плечима боротьба проти забудов у Парку культури та Снопківському парку. Завдяки позиції Володимира Гірняка мерові не вдалось протягнути питання, згідно з яким готель «Леополіс» не сплачував би до міської казни 27 мільйонів. Також депутат підготував проект ухвали про «прийняття в комунальну власність Львова майна військових містечок», який дає надію, що у вересні багатостраждальні КЕЧівські будинки нарешті будуть звільнені з військово-комунального рабства…

Володимире, Ви – єдиний кандидат у мери, який вже довший час по кілька разів на тиждень проводить зустрічі з мешканцями. Розкажіть про цей досвід.

Коли я серйозно увійшов у політику у 2006 році як депутат міської ради, то зрозумів, що найбільш ефективно, без жодного пафосу, ти можеш служити громаді, тоді, коли зустрічаєшся з людьми. Ми насправді такі зустрічі проводили завжди – у школах, садочках, на підприємствах, де ми йшли до людей, розповідали про себе і питали позицію людей стосовно тих чи інших питань. Це дає змогу зрозуміти, про що думають люди, чого вони хочуть. А вже останні півроку ми почали проводити зустрічі трішки в іншому форматі. Тепер наші волонтери обходять будинки, анонсують, що прийде Володимир Гірняк чи хтось інший з «Громадянської позиції» і ми спілкуємось з людьми по конкретних питаннях, які їх цікавлять. Такі зустрічі є набагато ефективнішими. Бо коли ти приходиш на підприємство, то домовляєшся з керівником, а він відповідно затримує людей після наради. Там може бути навіть сотня людей, але не всім після нарад цікаво слухати про проблеми міста…

Натомість теперішні наші зустрічі проходять у товаристві 40-50-ти людей. І на ці зустрічі приходять ті, хто хоче задати конкретне питання, поділитись конкретною проблемою. Вважаю, що так і повинні діяти громадські діячі, які займаються політикою, бо як інакше з’ясувати, що болить львів’ян?

Що сьогодні найбільше турбує львів’ян?

Загалом всі проблеми, з якими до нас виходять люди, можна поділити на три основні блоки питань. Перший – це теплопостачання, тарифи, індивідуальне опалення, енергозаощадження. Другий – це питання транспорту, що стосуються цін, якості послуг та проблем із добиранням на роботу людей з віддалених районів. І найважливіша проблема – це створення нових робочих місць.

Є й інші проблеми, які слід виокремити. Це питання сміттєзвалищ, ремонту навчальних закладів, будівництва нових садочків. Мешканці інколи запитують, чи побудуєте ви 10-20 садочків, коли прийдете до влади. Я їм відповідаю, що у Львова понад мільярд гривень боргів, які потрібно віддати, але ми зробимо так, що місто буде більше заробляти і, відповідно, більше тратитиме коштів на питання міської господарки.

girniak1

Володимире, ви вважаєтесь неофіційним лідером, який допомагає мешканцям у боротьбі проти незаконних забудов. Нещодавно ви провели на цю тему семінар для мешканців. Розкажіть, чи вдається протистояти свавіллю забудовників?

Мені часто кажуть мешканці «В нас під вікнами є незаконна забудова». Але я їм як юрист, що має свою юридичну фірму, кажу, що спершу хочу ознайомитись з документацією, з’ясувати, чи є там порушення чинного законодавства.

Зустрічаючись з мешканцями, я поділив незаконні забудови на три типи.

Перший – це, коли апріорі йде незаконне будівництво, де ніколи не можна будувати –  у парках, скверах, як було в Парку культури чи Снопківському парку, де свого часу були виділені земельні ділянки, або там, де є грубі порушення містобудівних умов і обмежень. До нас, наприклад,  звернулись мешканці з забудовою, де попередньо планувалось 5 поверхів, а тепер будується 15-тий. Це грубе порушення. Ось такими випадками ми і займаємось.

Друга річ – коли, в принципі, будувати можна, але мешканці категорично проти. У таких випадках сторонам потрібно шукати компроміс. Річ у тім, що я не виступаю проти забудовників – я розумію, що таке у Львові отримати дозволи на будівництво.  Тим паче я переконаний, що відповідати за незаконне будівництво має конкретний чиновник, який поставив під дозволами свій підпис. Тоді підприємець, який хоче будувати, може звернутись в суд і вимагати кошти за простій, а це можуть бути мільйони гривень. Хто ці гроші має компенсовувати? Громада? Ні. Ці кошти має компенсовувати цей конкретний чиновник. Тоді буде порядок.

І нарешті третій  тип – коли хтось просто створює проблеми забудовнику, бо і такі випадки бувають…

Чи є якісь позитивні вирішення питань по проблемних забудовах?

У нас була складна зустріч з мешканцями на вулиці Стрийській, де будуються ТзОВ «Квіти Львова плюс». Там треба було зрубати сотні дерев. Хоча, знову ж таки, підприємець мав всі дозволи. Довелося шукати компроміс. Ми наполягали, аби «Квіти» не рухали дерев. Забудовник таки погодився підкорегувати проект, але мешканці пішли далі і домоглись через суд скасування ухвали Львівської міськради про відведення ТзОВ «Квіти Львова плюс» цієї землі.

На вулиці Китайській також планується забудова на ділянці, де знаходиться спортивний майданчик. 7 червня 2013 року мешканці вулиці звернулись в міську раду, щоб оформити встановлений спортивний майданчик, однак через два тижні до мерії звернувся забудовник про відведення даної земельної ділянки під будівництво багатоповерхівки. Ми будувати у таких випадках не дамо і будемо тримати ці питання на контролі.

Нашому місту потрібна команда, яка запропонує щось якісно нове. Яких, власне, змін насамперед потребує Львів?

Відверто кажучи, я довго думав, чи йти на вибори. Я вже раз балотувався на вибори міського голови. Це був хороший досвід і я цього дуже хотів. Зараз ситуація змінилася: тепер багато людей просять, аби я на ці вибори йшов.

Потрібно визнати, що за останні 9 років багато чого у Львові змінилось і змінилось у позитивну сторону. Зокрема, це стосується туризму. У Львові побільшало туристів, добре розвинена промоція міста і цим безпосередньо займався міський голова. З уряду були виділені кошти на дороги, на закінчення програми «Вода», яку розпочав ще Любомир Буняк. Ці речі зроблені і за них потрібно подякувати владі, яка керує у нашому місті ось уже 9 років.

Але пройшло 9 років і ця команда все, що могла зробити доброго, вже зробила, все, що не зробила, то не зробила. І якщо ми візьмемо центральну частину міста, вона справді «відлизана», красива, а нерухомість в центрі коштує тисячі доларів. Але якщо ми відійдемо трохи в сторону – там цього вже немає.

Ми багато добрих речей зробили для туристів, а  зараз ми повинні робити кроки для львів’ян. Працювати з питаннями, як я уже казав, теплопостачання, тарифів, транспорту і нових робочих місць. Ці речі, власне, і повинна робити нова влада. У влади немає бажання цими справами займатись. І хто б зараз не переміг, політсили повинні залучити до вирішення цих проблем кращих фахівців.

Наприклад від «Громадянської позиції» ви побачите багато цікавих прізвищ. Ми хочемо запропонувати йти у владу активним людям, громадським активістам, можливо представникам інших політичних партій, які не мають шансу пройти до ради від інших партій, але ми хочемо дати їм шанс перемогти, стати депутатом, аби пробувати щось змінити.

І ще одна важлива річ – вибори відбуваються всього на всього на два роки і команда, яка переможе, за два роки має показати свою роботу. Якщо вона спрацює ефективно, можливо, буде переобрана у 2017 році. Якщо не спрацює – їй доведеться піти.

girniak2

Ви у раді спрацювали як заступник підприємців і очолили комісію, яка вивчає законність розгляд міськими чиновниками звернень львів’ян – підприємців, фізичних та юридичних осіб. У чому там проблема?

Ми маємо випадки, коли безпроблемні звернення громадян, які, відповідно до ЗУ «Про адміністративні послуги», мають розглядатись міськими чиновниками у місячний термін, розглядаються місяцями і навіть роками… Так, до прикладу, документи приватного підприємця Олега Подвірного щодо затвердження за ним 35 сотих землі та узаконення його підприємництва, розглядались у мерії 13 років, в той час як звернення ТзОВ «Квіти Львова плюс» (де співзасновником є товариш міського голови, колишній член виконкому Віталій Ломакович) щодо відведення земельної ділянки на вулиці Стрийській візувались всього-на-всього 10 днів.

Так само підприємець Юрій Путас затверджував документи по Галицькому ринку 9 років, хоча аналогічні документи в Івано-Франківській області він зробив за 4 місяці. Таких звернень є більше сотні. Тому я звернувся до міського голови щодо порушення мерією закону про розгляд звернень громадян протягом 30-ти днів, але не отримав від нього жодної відповіді чи пояснень. Тому я звернувся в суд, щоб він зобов’язав мера реагувати на такі кричущі факти порушення законодавства чиновниками міської ради.

Адже ті сотні ухвал, які заблоковані через чиновницьке недбальство, це нові робочі місця та мільйони гривень, недоотриманих бюджетом міста. Ми порахували, що якщо підприємець створить 300 робочих місць, то тільки з прибуткового податку, без оренди, місто в рік отримає мільйон гривень, а це ремонт двох шкіл. Ми маємо посприяти, аби підприємець створив ці місця. Ми повинні задати певні правила, щоб підприємець за місяць без проблем отримував дозвільні документи і почав свою роботу. Поки що ми в цьому питанні не допрацьовуємо…

На П’ятій офіційній церемонії нагородження «Люди Львова 2015», що відбулась у червні, Вас визнано лідером місцевого самоврядування. Ваш прогноз як фахівця у цій сфері: коли місцеві громади реально отримають більше повноважень на місцях?

Нещодавно я відновив написання дисертації на тему «Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування», яка охоплює питання комунальної власності, бюджету, земельних ресурсів. Я займаюсь цими питаннями і як теоретик, і як практик. І роблю це для себе, щоб краще вникати у ці проблеми. Сподіваюсь, до 2017 року місцевим громадам таки будуть передані повноваження. Але я вам скажу, що якщо є бажання, то треба діяти уже зараз. Бо цей підприємець Подвірний, за ці роки, поки не отримував ухвали, мав заплатити у міський бюджет близько мільйона гривень… А ви знаєте, що «Арсени» не платять взагалі за орендну плату ні копійки? Бо була фірма «Інтермаркет», яка збанкрутувала, і цю нерухомість купив «Євротек». З 2008 року, відповідно, за ними не оформлені ці земельні ділянки. Депутати і чиновники не розглядають цього питання. А ринок «Південний», де ніби ведуться переговори з Петром Писарчуком? Скільки б він мав заплатити з 2005 року, коли почались в нього конфлікти з міською радою, за ці 10 років за 15 гектарів землі? Ми таким чином втрачаємо мільйони, а може і сотні мільйонів гривень. Наразі потрібно вирішити ці питання. А щодо повноважень, то я підтримую: чому Київ має вирішувати, яку дорогу ремонтувати у Львівській області, якщо це можуть робити представники обласної ради?

Ви разом з активістами «Громадянської позиції» нещодавно повернулись з волонтерської поїздки у зону АТО. Які ваші враження?

У нас є ціла команда волонтерів, серед яких Ольга Фомкіна (два її сини служать у 24 механізованій бригаді). Ми з перших днів війни із депутатами Вірою Лясковською та Юрієм Кужелюком допомагаємо нашим воїнам. Останній часто їздить на передову. Нещодавно ми передали БРДМ для бійців батальйону «Свята Марія» та  24-тій бригаді машину для перевезення поранених.

Всі, хто нині завдяки героїзму наших хлопців проживає у комфорті на мирній території, мають турбуватись про забезпечення наших захисників. Проблема в тому, що рік тому було багато волонтерських організацій, що допомагали фронту, зараз їх менше, як і менше добровольців. Тому закликаю всіх долучатись до допомоги нашим бійцям, бо там, на сході, справді страшно.

Ми тут живемо, а там по трасі міни, підриваються люди, мешканці ховаються від снайперських гвинтівок та артилерії. Війна триває…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.