Колія у невідомий Львів

Вузькоколійна залізниця в селищі Вигода на Прикарпатті, відома туристам як карпатський трамвайчик, має значну популярність. Варто лише сісти у маленький, майже іграшковий вагон, і ви опинитесь у самісінькому серці карпатських гір, серед кришталевих річок зі стрімкими порогами та чистих зелених лісів. Мабуть, саме тому всі, хто відвідав цю унікальну атракцію, набираються неабияких вражень. Виявляється, у нашому місті теж можна облаштувати схожий, навіть більш цікавий та насичений туристичний маршрут — однак у Львові це не вузька, а звичайна колія. Залізнична вітка для його функціонування є (щоправда, наразі її використовує лише дріжджзавод «Ензим»), а польські ландшафтні архітектори вже встигли розробити концептуальний проект відновлення старої залізниці та перетворення її в унікальну туристичну принаду. Проблема, як завжди, у грошах. Однак про все по черзі…

Історія однієї колії…

Ще на початках Незалежності України істотна частина залізничних віток зникла з лиця землі. Їх або ліквідували, або ж вони занепали, й «ентузіасти» розтягли непотрібні нікому рейси на металобрухт. А причина тривіальна — деякі колії попросту перестали використовувати, бо не було попиту на послуги залізниці. Не виняток — і залізничний рукав у східній частині Львова, який пролягає зі станції «Підзамче» через парк «Знесіння», аж до верху вулиці Личаківської. Щоправда, цій колії пощастило трохи більше — вона збереглася. За словами Олександра Завадовича, директора парку «Знесіння», колись ця залізнична вітка пролягала аж до Тернопільщини. Проте під час Другої світової війни частину її знищили. Залишився лише так званий маршрут вихідного дня — поїзд, що возив пасажирів до Винниківського озера. Однак пізніше міст на під’їзді до Винник, через який пролягала колія, розібрали. Тож вона ще скоротилась, і тепер це лише маленький маршрут завдовжки 7,6 км. Те,  що вітка сьогодні функціонує, наразі заслуга Львівського дріжджзаводу «Ензим», який сплачує оренду та час від часу перевозить ним сировину. Однак громадські активісти з ЛГО «Форум «Карпатський трамвай» разом із дирекцією парку «Знесіння» покладають на практично закинуту колію значно більші надії. Тут хочуть облаштувати туристичну трасу, яка б стала новою львівською розвагою і возила всіх, хто забажає, у двогодинну мандрівку незвіданими місцинами нашого міста. 

Від Підзамча на Личаків: подивитись є на що!

«Ідея використання залізниці через наш парк виникла ще в 2004 році. Через ЛГО «Форум «Карпатський трамвай» до нас звернулись люди, які цікавилися розвитком нині закинутих колій. І вони вирішили, що тут підходить залізничний транспорт із багатьох причин, адже по-перше, він екологічний, по друге, людям не потрібно буде шукати місця для паркування, і це для нашого парку буде більш ощадливо. Поки цю колію використовує «Ензим», є шанс, що вона виживе, адже зазвичай якщо колія втрачає своє промислове чи пасажирське призначення, вона іде на демонтаж, — каже Олександр Завадович. — Ми хочемо показати, що є сенс для розвитку цікавого виду залізничного туризму. Маємо розроблені проектні пропозиції зі схемою можливих зупинок на маршрутці. В цьому нам допомогли ландшафтні архітектори з Любліна, які проходили практику в парку «Знесіння»». 

Зупинки майбутньої туристичної траси обирали, враховуючи цікаві місця на території парку та технічні вимоги залізничників. Річ у тім, що місцевість, де проходить колія, має значні перепади висот і розрахована на безперервний рух, тому не з кожної точки поїзд зможе рушити знову. За попереднім проектом, зупинок на двогодинному залізничному маршруті буде аж сім. Почнеться мандрівка на станції «Підзамче», наступна станція — село Знесіння. Тут туристам покажуть церкву Вознесіння, старий місцевий цвинтар та чудову панораму на північну частину міста Лева. Далі учасники подорожі помандрують до зупинки біля гори Хомець, ботанічної пам’ятки, де ростуть рідкісні рослини. Потім через долину Кривчицького потоку та металевий міст із чудовою панорамою туристи поїдуть на станцію «Село Кривчиці». Не менш цікавими обіцяють бути й дві наступні зупинки — вулиця Богданівська, після якої відкриється чудовий вид на Винниківський ліс, та Шевченківський Гай, куди пасажири поїзда зможуть потрапити через бічний вхід. А завершиться маршрут на станції Личаків, де можна побачити на сьогодні вже заселений будинок давньої станції, біля якого колись була «трамвайна петля». Планують і додаткові зупинки, щоб роздивитись панорами і пейзажі та зробити фото-паузу. 

Не все одразу…

 Щоб туристична траса з таким великим перепадом висот могла повноцінно функціонувати, спершу треба облаштувати зупинки так, щоб мандрівникам було зручно виходити з поїзда. Як пояснив Олександр Завадович, часом між підніжкою вагона та ґрунтом є надто велика відстань — тому слід зробити спеціальні платформи, які б полегшили висадку туристів. За словами пана Завадовича, наразі достатньо буде просто залити їх у найпростішому варіанті, а з часом кожну зупинку можна буде зробити стилізованою. Саме такими їх бачать і польські архітектори, які запропонували проекти кожної платформи та зупинки як унікальної, прив’язаної до місця. Згідно з їхнім задумом, станції мають бути обладнані в індивідуальному архітектурному стилі, мати інформаційну таблицю з описом можливої мандрівки. Окрім того, на трасі планують й інші цікаві об’єкти  — технічні конструкції, мости, оглядові пункти, в яких можна запланувати сповільнений рух або коротку зупинку поїзда з метою послухати розповідь гіда.

Паротяг чи дрезина?

Попри те, що і залізнична вітка, і готовий проект для майбутньої туристичної залізниці є, головне питання наразі не вирішено: чим їздити по ретро-колії? Олександр Завадович має одразу декілька варіантів. Перший — закупити в залізниці старий локомотив, відреставрувати його і пустити на маршрут. Саме такий сімдесятирічний паротяг два тижні тому возив усіх охочих у показову мандрівку цією, незнаною для більшості, колією. Однак тут є чимало нюансів. 

По-перше, грошей на те, щоб викупити його, — нема. По-друге, як пояснив «Ратуші» активіст ЛГО «Форум «Карпатський трамвай», працівник «Львівської залізниці» Ярослав Городчук, наразі немає і чіткої процедури, як саме можна продати таку історичну техніку, якою залізниця вже не користується. «Через брак відповідної процедури ми втрачаємо значну частину старої техніки, яку можна було б відреставрувати і якось використати в музейній чи туристичній галузі як об’єкт історичної технічної спадщини. Як на мене, таку історичну техніку, яка є застаріла і вже давно не підходить до використання в залізниці, можна було б навіть продавати за ціною металобрухту, але тільки за умови, що нею будуть опікуватись, відновлювати її і згодом показувати людям», — зазначив Ярослав Городчук. Однак, за його словами, купувати ретро-транспорт необов’язково. Адже залізниця спокійно може налагодити співпрацю з містом і спільно його використовувати, було б бажання міста. 

«Паровоз вже сам по собі є атракцією. Тому хотілось би налагодити співпрацю з містом, щоб виділялись кошти на його роботу за цим маршрутом хоча б у фестивальні дні, це було б дуже цікаво і додало б новий елемент у туристичну привабливість Львова, — каже пан Ярослав. — Якщо буде підтримка, то ми зможемо домовитись про те, як цей паровоз використовувати і без його продажу, наприклад — віддавати в оренду. Це буде набагато зручніше, адже в нас є спеціалісти з експлуатації, які будуть за ним доглядати та, відповідно, маємо де його тримати». Проте навіть якщо знайдуться кошти або ж дирекція парку домовиться з  містом та залізницею — виникає ще одна проблема. Річ у тім, що навіть одноразова мандрівка на такому паровозі — не з дешевих. Враховуючи всі витрати, собівартість одного квитка в подорож львівською колією через «Знесіння» мала б становити від 80 до 100 гривень. А це, погодьтесь, недешево для українського туриста. 

Саме тому Олександр Завадович пропонує почати функціонування цього маршруту з простішого транспорту — так званих дрезин із велоприводом. Така дрезина має вигляд невеличкої відкритої платформи з сидіннями і педалями, в яку сідають туристи і вирушають в ту ж мандрівку, що і поїздом. «Такі велоплатформи нині популярні в Європі — Франції та Бельгії. Є сенс починати саме з них, для розваги та атракції. Тоді буде видно, що колія комусь потрібна і її використовують, — зазначив директор парку «Знесіння». —  З нашими можливостями можна було б конструювати ці велоплатформи на місці, зібрати ентузіастів, які б цим хотіли займатись. Адже купити готові — це дуже коштовна річ».

І наостанок…

Попри те, що проект залізничних мандрів через парк «Знесіння» вже давно розроблений, коштів на його реалізацію традиційно немає. Однак, за словами Олександра Завадовича, атракція потрібна і місту, і, власне, парку. Для Львова такий маршрут стане новинкою і привабить туристів, а для парку принесе додаткові кошти. «Загалом, пасажирські  перевезення не є прибуткові. Тому тут треба думати про асоційовану структуру, де б мала свою частку міська рада, якась громадська організація, і мусить бути залучене підприємство. Якщо карпатський трамвайчик існує завдяки «Уніплиту», то в нас таку роль міг би відігравати «Ензим», який тепер колією користується», — каже пан Завадович.  Тож, хтозна, може, вже зовсім скоро й у нашому місці з’явиться туристична новинка, схожа на карпатський трамвайчик, яка щовихідних возитиме своїх пасажирів у місця, де вони ще точно не бували. А наразі ретро-поїзд курсує лише раз на рік — зусиллями спонсорів, іноземних аматорів залізниці  та громадських активістів. 

Уляна ДЕПУТОВИЧ

Фото Вольфрама Венделіна